Основні принципи тарифного та нетарифного регулювання. Єдиний митний тариф.

Основні принципи тарифного та нетарифного регулювання в ЄС було визначено нормами Римського договору 1957 р., до яких станом на сьогодні внесено значні зміни. Основною при­чиною внесення змін було те, що основні завдання Римського договору вже були реалізовані, і нові редакції ряду статей зак­ріплювали здійснені зміни.

Таким чином, згідно з нормами ст. 30(25) ДФЄС між країна-ми-членами забороняються: мита на імпорт та експорт; збори, що мають еквівалентний ефект; митні збори фіскального харак­теру. Ставки Єдиного митного тарифу встановлюються Радою за поданням Комісії (ст. 31 (26) ДФЄС). ДФЄС (ст. 27 (32) також визначає основні принципи, якими Комісія повинна керу­ватися при розробці пропозицій щодо заходів митного регу­лювання. До таких принципів належать:

— необхідність просування торгівлі між державами-членами та третіми країнами;

— розвиток умов конкуренції всередині ЄС настільки, наскільки це веде до покращення конкурентоспроможності під­приємств;

— потреби ЄС у постачанні сировини та напівфабрикатів;

— необхідність уникнення спотворених умов конкуренції між країнами-членами щодо промислових товарів;

— необхідність уникнення серйозного розбалансування в економіках держав-членів та забезпечення раціонального розвит­ку виробництва та розширення споживання всередині ЄС.

Загальні питання встановлення всіх митних процедур вирі­шуються Комісією. Крім того, згідно зі ст.ст. 184, 185 МКЄС в системі органів ЄС діє Комітет митного кодексу, який склада­ється з представників всіх держав-членів. Завданням Комітету є надання допомоги Комісії у вирішенні питань, що стосуються митного регулювання.

Повноваження Комітету охоплюють як питання внутрішньої митної політики, так і митних аспектів зовнішньої політики ЄС. Так, на вимогу Комісії, свого голови або представника будь-якої держави-члена Комітет повинен вивчати будь-які питання, що стосуються митного законодавства, зокрема:

— будь-які проблеми щодо застосування митного законо­давства;

— будь-яку позицію, якої дотримуватиметься ЄС в комітетах
чи робочих групах, створених відповідно до міжнародних угод,
що стосуються митного законодавства.

Основні принципи нетарифного регулювання визначені нормами ст.ст. 34 (28) та 35 (29) ДФЄС, які забороняють засто­сування кількісних обмежень та всіх заходів, що мають еквіва­лентний ефект відповідно на імпорт та експорт між державами-членами. Разом з тим ст. 36 (ЗО) ДФЄС передбачає, що подібна заборона не стосується обмежень щодо імпорту, експорту чи транзиту, які базуються на міркуваннях суспільної моралі, публічної політики або громадської безпеки, захисту здоров'ята життя людей, тварин чи рослин, захисту національних худож­ніх, історичних або археологічних цінностей, захисту промис­лової або комерційної власності. Але подібні обмеження не повинні мати дискримінаційного характеру. Заходи нетарифного регулювання щодо товарів походженням з третіх країн вста­новлюються відповідно до процедур Комісії.

Необхідно відзначити величезне значення в процесі роз­будови митного союзу практики Суду ЄС, який своїми рішен­нями значною мірою конкретизував положення відповідних норм установчих договорів та зобов'язав окремих держав-членів скасувати ті або інші заходи обмеження торгівлі, які суперечи­ли цим нормам.

Також важливим елементом функціонування митного союзу ЄС стала гармонізація непрямого оподаткування. До непрямих податків належать податки на продаж та споживання, насампе­ред, акцизи та ПДВ, які також стягуються з товарів, що ввозяться на митну територію. Різниця в непрямому оподаткування ство­рювала істотні перешкоди щодо вільного руху товарів. Крім того, інституції ЄС були зацікавлені у встановленні стандартів у цій сфері, адже, наприклад, відсотки від зібраного державами-членами ПДВ були джерелом формування бюджету Співтова­риства.

Необхідно зазначити, що між країнами — членами ЄС в межах митного союзу були ліквідовані лише мита та кількісні обмеження. Водночас митні кордони між країнами фактично продовжували існувати. На них здійснювався митний контроль та митне оформлення товарів, з товарів стягувалися акцизні збори та ПДВ. Лише після 31 грудня 1992 р. зазначені процедури були значно спрощені та гармонізовані. Причому в стягненні акцизів та ПДВ діють 2 основні принципи: щодо товарів ЄС —

це принцип "країни призначення", щодо імпортних товарів — це принцип "країни імпорту".

Безпосередньо заборона створення додаткових торговельних бар'єрів за рахунок внутрішнього оподаткування діє в рамках ЄС з 1 січня 1962 р. Згідно з нормами ст. 110 (90) ДФЄС жодна держава-член не буде обкладати прямо чи опосередковано продукцію Інших держав-членів внутрішніми податками будь-якого характеру в розмірах, що перевищують пряме чи опосе­редковане оподаткування, якому підлягає аналогічна національна продукція. Крім того, жодна держава-член не буде обкладати продукцію інших держав-членів з метою опосередкованого захисту національної продукції.

Єдиний митний тариф ЄС є основою митного регулювання переміщення товарів та транспортних засобів через митні кор­дони ЄС. Так, згідно зі ст. 33 МКЄС імпортні та експортні мита повинні базуватися на Єдиному митному тарифі, а інші заходи відповідно до положень ЄС, у певних сферах торгівлі товарами за необхідності застосовуються відповідно до тарифної класифікації цих товарів. Таким чином, тарифна класифікація, що міститься в Єдиному митному тарифі ЄС, використову­ється для застосування заходів як тарифного, так і нетарифного регулювання.

Єдиний митний тариф складається з Комбінованої номен­клатури товарів 1987 р. та інших номенклатур, встановлених ЄС з метою застосування тарифних заходів регулювання торгівлі товарами. Чинний Єдиний митний тариф ЄС було прийнято регламентом Ради 23 липня 1987 р., а чинності він набрав з 1 січня 1988 р. Прийняття цього тарифу було обумовлено змі­нами у міжнародно-правовому регулювання класифікації товарів в митних тарифах. Попередній Єдиний митний тариф ЄС було засновано на так званій Брюссельській номенклатурі, а новий — на Гармонізованій системі опису і кодування товарів.

Структура Єдиного митного тарифу ЄС визначається МКЄС. Єдиний митний тариф ЄС складається з 7 елементів, які позна­чені літерами (a—g). Перші 2 елементи становлять вищезгадані товарні номенклатури, що застосовуються в ЄС, а саме: а) Ком біновану номенклатуру товарів та б) "інші номенклатури, вста­новлені ЄС", в даному випадку мається на увазі інтегрована товарна номенклатура ТАРІК (TARIC) — TarifintegredesCommunautesEuropeennes. Інші 5 елементів — різні види ставок мита, а також звільнень від ставок мита, які відповідають певним товарним позиціям товарної номенклатури.

Комбінована номенклатура ЄС побудована на основі Кон­венції про гармонізовану систему опису і кодування товарів 1988 p., прийнятої в рамках ВМО. Номенклатура складається з 21 розділу, 99 глав, 1244 груп та 5225 підгруп. Призначення розділів полягає у забезпеченні зручності користування номен­клатурою. Основними критеріями класифікації товарів по розділах, главах та групах є матеріал або функції,*що їх викону­ють товари. Як додатковий критерій використовується ступінь обробки товарів. Код номенклатури складається з 8 цифр.

Згідно з регламентом Ради 2658/87 Комісія зобов'язана на базі номенклатури складати Інтегрований тариф ТАРІК. Даний тариф не має юридичної сили для осіб, що переміщують товари через митні кордони ЄС, але використовується Комісією та компетентними органами держав-членів для реалізації заходів Співтовариства щодо імпорту, а також необхідною мірою експор­ту та торгівлі між державами-членами. Код ТАРІК налічує 11 цифр. Додаткові цифри (після восьмого знаку) призначені для позначення особливих торговельних засобів у вигляді тарифних пільг і преференцій, антидемпінгових, компенсаційних та за­хисних мит, особливих умов для нових членів ЄС, кількісних обмежень ТОЩО.

Основними цілями використання номенклатури та ТАРІК є:

1) стягнення мит;

2) позначення товарів, які підлягають обкладенню акцизами;

3) позначення товарів, які обкладаються ПДВ за зниженими ставками;

4) застосування імпортних та експортних нетарифних обме­жень;

5) ведення зовнішньоторговельної статистики.

ТАРІК публікується щороку в Офіційному журналі ЄС, а також є доступним в електронному вигляді. Номенклатура та ТАРІК видаються мовами всіх країн-членів ЄС, але контроль­ними вважаються англійський та французький варіанти.

Класифікація мит Єдиного митного тарифу ЄС можлива за 2 підставами: за способом нарахування та безпосередньо за видом мита.

У світовій практиці вже давно сформувалися 3 види мит за способом нарахування:

— адвалерні, які є найбільш поширеними в митних тарифах більшості країн — членів COT, ставка яких визначається у відсотках до митної вартості товару, що обкладається митом;

— специфічні, ставка яких визначається у твердій грошовій сумі за одиницю товару, що обкладається митом;

— комбіновані, які поєднують обидва види ставок, причому при митному оформленні виконується розрахунок і ставки у відсотках, і специфічної ставки, та застосовується та, яка є більшою.

Залежно від застосування ставок мит до імпорту або експорту виділяють відповідно ввізні та вивізні мита, причому необхідно зазначити, що практика застосування вивізних мит сьогодні є мало поширеною.

Доволі широко в рамках політики з регулювання ринку сіль­ськогосподарської продукції застосовуються сезонні мита, які запроваджуються на період від 60 до 120 днів.

Нарешті, існує група так званих особливих видів мита, до яких належать антидемпінгові, компенсаційні та захисні мита, призначенням яких є захист товаровиробників Співтовариства від проявів недобросовісної або надмірної конкуренції, у вигляді демпінгового, субсидованого імпорту або швидкозростаючого імпорту, якщо такий імпорт завдає чи загрожує завдати істотної шкоди промисловості Співтовариства. Сьогодні в межах COTстворена система правил щодо порядку застосування подібних видів мит, яка передбачає проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або захисних розслідувань. В рамках ЄС подібні розслідування проводяться Комісією, яка подає Раді пропозиції щодо затвердження рішень про застосування відповідного виду мита. Відповідні процедури визначені регламентами Ради: Анти­демпінговим регламентом 384/96, Антисубсидіарним регламен­том 2026/97 та Регламентом про торговельні бар'єри 3286/94. Ставки мит, що встановлюються в Єдиному митному та­рифі ЄС, є диференційованими. Нормами ч. 2 ст. 33 МКЄС (пункт с—h) передбачено 5 видів мит, які застосовуються згідно з Єдиним митним тарифом ЄС:

с) — конвенційні або нормальні автономні мита, якими обкла­даються товари, що охоплюються Комбінованою номенклатурою. Цей вид мит охоплює безпосередньо мита Та сільськогоспо­дарські збори та інші імпортні збори, що стягуються відповід­но до спільної сільськогосподарської політики або відповідно до особливих угод стосовно деяких товарів, які виробляються в результаті обробки сільськогосподарських продуктів.

Необхідно зазначити, що сьогодні близько 99% ставок мит розвинутих країн, в тому числі і ЄС, пов'язані зобов'язаннями про тарифні поступки в межах COT, а їх середньозважена ставка Не перевищує 5% (за винятком сільськогосподарських зборів). Таким чином, абсолютна більшість ставок митного тарифу ЄС с конвенційними за своєю суттю, оскільки вони встановлені відповідно до міжнародних угод;

d) — преференційні тарифні заходи, що містяться в угодах, які ЄС уклав з певними країнами або територіями за межами митної території ЄС або групами країн чи територій.

У цьому випадку під "пільговим тарифним режимом" розумі­ється зниження ставки або утримання від стягнення імпортного збору. Пільговий тарифний режим може надаватися в рамках тарифної квоти або надаватися окремим товарам відповідно до їх природи та кінцевого використання;

є) — преференційні тарифні заходи, встановлені односторонньо ЄС щодо певних країн або територій,,за межами митної території ЄС або для груп країн чи територій;

f) — автономні заходи що надають зменшення або звільнення від сплати мит щодо певних товарів;

g) — сприятливий тарифний режим щодо певних товарів з причин їх походження або використання;

h) — інші тарифні заходи, що встановлені законодавством ЄС у сферах сільського господарства, торгівлі тощо.

Митне законодавство ЄС передбачає, що застосування та­рифних пільг можливо лише на основі розглянутого митними органами клопотання, в якому доводиться, що товари відпові­дають умовам, необхідним для застосування пільг. Застосування тарифних пільг може обмежуватися тарифними квотами та тарифними лімітами, після вичерпання яких застосовують за­гальні ставки мит.

Більш детально умови застосування тарифних пільг визнача­ються нормами глави 2 "Пільгове походження товарів" розділу IVвищезазначеного Імплементаційного кодексу (ІК).

Крім того, щодо товарів, які ввозяться або пересилаються на митну територію ЄС фізичними особами, сукупна вартість яких не перевищує 350 євро та які не переміщуються з комер­ційною метою, застосовується "усереднені мита" у розмірі 3,5% від митної вартості. Такі ж самі усереднені мита можуть засто­совуватися до комерційних партій товарів, які належать до різних тарифних підгруп Єдиного митного тарифу ЄС, з метою спрощення митного оформлення.

Дата добавления: 2015-08-17