Читайте також

· Поезія і проза Євромайдану «Дзеркало тижня. Україна» №46,6 грудня 2013

· Директор "АДЕФ-Україна" Алла Істоміна: "Про те, як видавали "Пересопницьке Євангеліє",... «Дзеркало тижня. Україна» №46,6 грудня 2013

· Режисер Оскарас Коршуновас: "Свою творчість я розпочав із протесту" «Дзеркало тижня. Україна» №46,6 грудня 2013

· "Нова хвиля". Український вибір «Дзеркало тижня. Україна» №46,6 грудня 2013

· Тарас Шевченко: "На помості" і в щоденниках«Дзеркало тижня. Україна» №46,6 грудня 2013

Серце столиці — Євромайдан — б'ється ритмічно.

Ейфорія тисяч облич.

Тривога і надія в різних очах.

Співачка Руслана — як професійний революціонер і політагітатор.

Голос Сашка Положинського не тільки в пісні, а й у закликах: "Зупиніть провокаторів!".

Голос Святослава Вакарчука за ці шалені й напружені дні стає душею Євромайдану: "Вставай, мила моя, вставай". Хіт 2010-го лунає у виконанні студентської молоді як неофіційний гімн європодій 2013-го.

Його ж "Стіну" ("Де ми з тобою будем, коли закінчиться їхня війна? Чи вистачить нам сили зробити так, щоби впала стіна?") на ТВі перетворюють на актуальний відеокліп. Драматичні епізоди Євромайданупереплітаються із саундтреком "Океану Ельзи" — і народжують океан нових смислів і почуттів.

…Простір Євромайдану — це також щоденна творчість народу.

Фольклор Євромайдану колись стане матеріалом для "фразеологів" і лінгвістів.

Адже народ на Майдані творить не тільки історію, а й фольклор нового часу.

Отже, далі — вибране з євромайданівського фольклору.

Почуте й записане мною безпосередньо у вирі протестів, закликів, сподівань.

* * *

Починаю гортати фольклорні сторінки Євромайдану. І цитую саме цей текст. Аби усвідомити, що означають цифри:

Шістсот тисяч українців

помирає кожен рік,

А іще половина
з України емігрує,

Може Україна
не дожити цей вік,

Крім нас, українців,
ніхто неньку не врятує.

Тисячу років ми воювали

За нашу свободу.
І що ми дістали?

Грошей в народу не було
і немає,

Він з голоду тихо здихає.

Не раз запитували гаранта на "общепонятном": "Вітю! Ти впевнений, що під час складання присяги президента клав на Конституцію України саме руку?".

Схоже, ніхто з нас не володіє "общепонятным". Бо відповідь завжди була стандартною — посмішка й оплески.

Потім ми припускали, що "він заблудився і в Росію попросився". Давали рекомендації: "Ти в тайгу собі іди, Україну залиши". Проігнорував.

Ми бажали якнайкращого. Проте, оскільки він не приставав на пропозиції, хотіли йти на компроміс: "Якщо 46 мільйонів ідуть до Європи, нехай залишається один". Не захотів.

Студентка Ольга Височанська про
ситуацію:

"За нас все вирішено знову —

Свавілля влади, політична монополія!..

Історики і політаналітики

Засуджують Мазепу
за московський гніт...

А що ми зараз?!!
— Ми, як чахлі паралітики,

В ту саму пащу
знов закинем власний рід?!!

Та це ганьба!!! Бо ми не запроданці

Й на поступки не маєм навіть права,

Ми незалежні, а не чиїсь підданці,

Свідома європейська ми держава!..

І хай орел, який терзає Прометея,

Не думає, що в нього в руках — все!..

Національна думка та ідея

Його колись-таки самого розірве!.."

Обурений директор Будинку культури Коломийського району Василь Дідик зняв у своєму кабінеті портрет гаранта. Пізніше публічно висловив свою думку стосовно культурної політики в Україні. Зрештою після численних перевірок подав заяву про звільнення. Проте продовжував творити українську культуру, співаючи під акомпанемент гітари:

"Бехи, мерседеси, кулуари,

Гроші, фігури, а народ терпить.

Вільними ми стали на папері,

А неспокій душу борознить.

Руки й ноги, втомлені в кайданах,

Та зводились очі до небес.

Піт і сльози, кров, гаряче тіло,

Стоптана душа дістала стрес.

Весь Сибір устелений кістками —

Це Кремля злочинний інтерес.

Геноцидом знищені мільйони,

Їхні душі кличуть нас в ЄС.

Час іти до бою,

Ржаве лезо стан не спокоїть,

Птахи, повертайтеся додому,

Чорним затягається блакить".

Птахи поверталися з еміграції.

Панували революційні настрої. Дівчата писали хлопцям есемески: "Чорні брови, карі очі, Януковича не хочу!".

Закохані освідчувалися як ніколи неординарно: "Бунтуй, кохай, парламент поміняй!".

Учні хвалилися дивними для них заявами: "Моя бабуся станцює брейк, якщо ці… підуть геть!".

Хтось, дивлячись у люстерко, зробив відкриття й одразу поділився ним зі знайомими: "Дзеркало не обдуриш. Прочитайте М.Азаров справа наліво: М.АЗАРОВ — ВОРА ЗАМ".

Ще хтось склав анекдот. Хоча всі розуміють, що це стовідсотково було б реальністю: "Пошта України випустила марку з портретом гаранта. Через деякий час пішли скарги, що не приклеюється. Як з'ясувалося, люди плювали не на той бік".

А потім випадково побачила лист дитини до св. Миколая: "Принеси мені у подарунок нового президента. А тих двох забери собі в олені".

І було це під пісню Святослава Вакарчука "Вставай, мила моя, вставай!". Тоді й вирішили остаточно — це таки революція!

Її особливість влучно схарактеризував Олександр Ірванець: "Попередня революція (2004 р.) мала одне конкретне обличчя. Воно було спотворене нещодавнім отруєнням, а вже у процесі посідання влади спотворилося ще більше. Але сьогоднішня революція має багато облич. Ми не бачимо їх на трибуні, вони не пнуться в політики вищого ешелону. Це — наші з вами обличчя! Ми — головні дійові особи в цій виставі. Й нехай вони знову спробують все перекрутити й розбазарити! Ми й до цього вже готові".

Таки спробували. Виявилося, ми їх недооцінювали. Не думали, що на 23-му році незалежності саме так проявлятиметься патріотизм — "це коли 200 студентів співають національний гімн, поки їх б'ють спецпризначенці".

І почалося. Скільки вже перегорнутих сторінок? Не знаю, чи це буде кульмінацією... Принаймні з цього місця — частина 2.

"Боротьба не за щастя вже навіть іде —

за життя! Бо його забирають.

Нас Надія веде, нас Ідея веде

за свободу для рідного краю.

Українцю, поглянь, там побили жінок!

Глянь, вже люди ховаються в храмі!

Де таке ще траплялось, коли це було

Аж в такому нестерпному стані?..

Так чинили лиш варвари, злісні хани,

лиш від них люди в церкві ховались.

А сьогодні це власні привладні пани

вже над нами так само знущались!"

(Марія Мовчазна).

Боляче. Тривожно. Проте зрозуміли, що кожен із нас — крапля в океані. І що "коли всім народом дмухнути — ураган буде". Тож підтримуємо одне одного. Зі сльозами на очах говоримо не прозою,
а поезією:

"Кує землю морозець холодний,

І навкруг скрізь ментівський капкан

Витанцьовує чорним воронням

Свій провладний, продажний канкан.

В стальних касках, як ті пілігрими

Все махають кийками-крильми,

Від страху заховавшись під гримом

Владарюють, прокляті людьми.

То яка ж то їх мати вродила,

Щоб вони брат на брата ішли?

Замість того, щоб їх полюбили,

Вони прокляті будуть людьми".

Та не полишаємо надії. І знову наспівуємо Вакарчука:

"Хіба хтось казав тобі, шо буде легко?

Та хіба ти можеш жити без мети?

Коли тобі важко

Дихати, значить ти дуже високо...

Коли ти високо,

То зорі навколо і небо так низько..."

Що далі? Далі буде? Та, схоже, кінцівку написано.

"Не лякаючись ні нападів ні опадів,

Вірність зберігаючи дідам,

Раз на дев'ять років у листопаді

Мій народ виходить на Майдан!"

"Ми стали мудрішими, однозначно. Ще три-чотири такі революції з інтервалом у дев'ять років — і українці перетворяться на нормальну, політично зрілу європейську націю. Тож уперед, пустелею. Із 40 років пройдено вже понад половину" (О.Ірванець).

І наостанок:

"Чи ми з тобою будем удвох

В останньому кадрі кіна?..

Чи стане нам бажання

Забути те, що зробила cтіна?.." (С.Вакарчук).

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА! НЕБЕСНА СОТНЯ

Ви мріяли про щастя, про прекрасне: Надіялись і врили, творили і жили, Любили Україну, рідну землю-матір, І справжніми дітьми її були! Вогнем незламним серце загорілось – Свічадо Волі і Свободи дух! І освятило шлях, розкрило крила: Позвало на МАЙДАН – до лав – в Народний рух! Та підла куля, камінь, чи граната За мить призупинили крок життя… І обагрились кров’ю руки ката. НЕБЕСНИМ АНГЕЛОМ полинула душа! НЕБЕСНА СОТНЯ – наша перша лава У справедливій мирній боротьбі За Україну полягла – ГЕРОЯМ СЛАВА!!! І ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ їм на цій землі!!! 22.02.2014р. Василь Стасюк

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА! Стогне Земля поругана Подивися, козаченьку, тай на Україну: Плаче Вона гірко й тяжко – її діти гинуть! Знову злато розділило братів і родину: Ненаситні кровопивці жнуть криваву ниву! Засліпила очі брехня, закрила туманом, Править банда, плодить «общак», вбивць і наркоманів! Горить Майдан, несе Дніпро хвилю непокори! Бо встав НАРОД за свободу, скидає окови! Запалали Львів, І-Франківськ, Тернопіль, Хмельницький, Вогонь в Луцьку і Рівному, встав край Буковинський! Стогне Земля поругана, змиває сльозами: І біль, і стид, і огиду, і слід бусурманів! 20.02.2014 Василь Стасюк

Ти страшна, жорстока людина, Ти свідомо знищуєш свій народ. Скрізь брехня і жорстоке вбивство, Зупинись, залиши свій народ! Звідки снайпери, які б’ють так жорстоко? Це розпорядження ти їм дав. І вони це роблять так підло і тупо. Це ж Росія – твоя сестра! Чорний четвер ввійде в історію, Хлопці загинули, їх вже більше нема. Так багато людей травмовано. Порятунку тобі нема! Ти втрачаєш своє правління, І це є твої останні дні, Кров пролилась людьми намарно. Відповідальність треба нести! Любов Муха

· Vaskan_ua 19 лютого, 13:45

Дядькам в шоломах Ваша честь и ваша гідність – це для них забава. Їх наказ не виконати, на це не має права. Мама учора міркувала, що ви теж з народом. Що якогось дяді серце все покрито льодом. Що стоїте на морозі, що замерзли ноги. Говорити ви не в змозі, не дають вам змоги. Я б хотіла к вам піти. Вас розвеселити! Своєю піснею любов швидко розпалити! Але бачила в новинах, що ви за щитами Що в руках якісь дубини, б'єтеся з братами. Я благаю вас не бийте ви мого татуся. Інших татусів не бийте. Вони ваші друзі! Вони хочуть щоб країна не вмивалася сльозами. Тільки ви допоможіть, тим хто перед вами. Знаю, зараз тяжко там. Холодно і лячно. Знаю, рідні вірять вам. Вам за захист вдячні. Ви не бійтеся за рідних! Не зітхайте тихо. Вже немає тих негідних, хто їм зробить лиха. Хочу, щоб так і було, щоби ви почули! Я не вірю в те що ви про любов забули. Знаю, любите ви нас, як і ми вас любимо! Переходьте цей кордон, святкувати будемо. Перемогу святкувати! Спільну перемогу! Так угодно українцям, так угодно Богу! Васкан София, 8 років 20 січня 2014 р.

· MaryMak 11 лютого, 20:56

Про дітей Твоїх, Україно. Твоїх дітей, Україно, кийками ганяють, Б’ють по головах жорстоко, кров’ю обливають. Твоїм дітям, Україно, руки заломляють, І за правду і свободу в тюрми забирають. Твоїх дітей, Україно, тиснуть, зневажають, Нецензурними словами грубо ображають. Над Твоїми дітьми, Ненько, розправи вчиняють, Побоїща та підпали уже меж не знають… Твої діти, Україно, прагнуть в мирі жити, Славити свою Державу і нею гордитись. Твоїх дітей, Україно, в світі величають, Про боротьбу добра зі злом легенди складають. Твоїм дітям, Україно, можуть тіло бити, Але дух свободи й правди ніяк не зломити! Мужі владні України, пробудіть сумління, Бо впаде ця кров на вас і ваше насіння! За дітьми країни, владо, припиніть гоніння, Бо за це будуть питати ваші покоління. Підніміть ви очі вгору - є ще і над вами! Як підете ви до НЬОГО з такими ділами?

· MaryMak 11 лютого, 20:54

Про український народ Нас гнобили та ми мовчали, Нас дурили – ми не кричали. Нас кидали та ми не казали, Нас лякали та ми пробачали. Нас згинали та ми стояли, Нас топтали – ми не стогнали. Нас ламали та ми виростали… Кров пролили – тоді ми повстали! Ми повстали і вже не мовчали, Ми всім серцем своїм закричали. Один одному клич ми подали, І збагнули, як довго ми спали! Ми повстали і духом і ділом, Бо впекло нас і нас заболіло. Кров тече молодим мирним тілом, І не змити її, хоч би як їм хотілось! Ми народ, ми велика є сила, Нас розправа ще не зломила. Клич народу небес досягає, Воля і єдність по вік не згасає! Ти живи Україно, як вільна держава, І Героям Твоїм віковічная слава. І Донбас Твій, і Крим Твій і гори Карпати, Це народне усе і це треба всім знати! «Ще не вмерла України і слава і воля Ще нам браття українці, усміхнеться доля» Ще наш прапор синьо-жовтий високо злітає Ще наш тризуб вільний, сильний волю прославляє!

·

· Анні S 18 січня, 23:59

Відчула, що означають слова" болить душа за Україну" Знаю, що нас багато. Ми вистоїмо. Слава Україні!

· авб 8 грудня, 02:43

Не раз спрашивали гаранта на "общепонятном": "Витя! Ты уверен, что во время принесения присяги президента клал на Конституцию Украины именно руку?" ни фига автор не смыслит в фольклоре и вообще. Здесь надо не "клал", а "ложил".

· Плюх-плюх для степки 7 грудня, 14:26

Степан, ти не правий, ти лівий. Volk -- народ. А це все, що наведено тут, народне, тому воно буде передаватись з покоління в покоління. Про фразеологізм прочитай хоч одну книжку.

· Степан 7 грудня, 08:02

Схоже, автор не розуміє, що таке фольклор, не відрізняє його від авторського графоманства. Фольклор живиться переданням, а яке передання у нігілістів? Вони перекреслили тисячолітню історію заради притулку в євролакейських. Це не фольклор, а матеріал для анамнезу, і вивчати його будуть не "фразеологи" (до речі, хто це такі?), а хіба що лікарі-психіатри, що спеціалізуються на paranoia renegatis.

Лариса Омельченко Багатьом придніпровським землякам Сергія Нігояна Ця юності причахлої печать: Життя затихло на студентській лаві... Вальсують пальці, а вуста мовчать Без поцілунку в строгій балаклаві.   Ця товща лат ховає від біди – Незнання, небажання, пофігізму... Байдужості напалми відведи – Простого побутового фашизму!   Коли сусідка спідній бруд пере, В піввуха дослухаючись до горя: Хтось нині, натякають, ще помре... Та він же «екстреміст» - отак говорять!   Хоч хлопець - із найближчого села (Росу топтали спільного ґатунку), Сусідка йому віри не йняла - Цьому вояці в утлих обладунках...   Пальнув по генах Голод-тридцять три – Гвинтівка найстрашнішого калібру! Ця жінка – раб. З рабом - поговори, І погодуй, і крихти з рота витри.   Розповідай терпляче й до пори, І без надії тупо сподівайся, Що Боженька отямить ізгори: За «екстреміста», жінко, кайся, кайся!.. 25.02.2014.  

Маріанна Задорожна

Cльози

Доводиться жити далі, Дивитися у майбутнє, А серце кричить від жалю, За тими, що вже відсутні. Вони заплатили кров`ю За нашу велику мрію, А ми це взяли як долю. Якою то буде дія? Вони розірвали пута, А ми залишились з болем, Журбою навіки скуті, В сльозах тая ждана воля.

Олександр Мельник

На Великій Україні революція іде...

Хвиля гніву прокотилась По всій Україні, як з вулканів лава... І луна по всьому світу: "Слава Україні і Героям слава!" Олійники, колісниченки, Ківалов, чечет, голуби- Кінчилось ваше словоблуддя- Неправда чистої води... Ні снайпери-вбивці і "тушки" й "тітушки" Козацький народ ніщо не зламає! За щастя, за волю, за кращую долю Усі перепони він гідно здолає! Вже справедливість торжествує... Народовластя настає! Навік хай згине тиранія- А владі мудрість Бог дає! Жадану волю й справедливість Майдан відстояв і без віз Ціною крові на Майдані Й солоних материнських сліз... Народ Героїв не забуде! Свободу ними дану! І Україну берегти- Це заповіт Майдану!

Наталка Мазур |

Дата добавления: 2015-08-17