Підземні та поверхневі води басейну річки Верещиця

Населення Городка та Городоцького району, яке отримує питну воду з насосної станції «Будзень - 2» обслуговується артезіанськими водами гідро екологічної зони І-Б, який включає Львівськтй палеозойський прогин – найбільш занурену частину даної гідрогеологічної Волтно-Подільської області. В цій гідрогеологічній зоні виділяють геологічний район, який має два структурних поверхи які відповідають двом тектонічним елементам. Нижній поверх відповідає області розвитку герцинід Лтсогірського антиклінорію де комплекс палеозойських відкладів зім’ятий у стрімко спадаючі складки, а також Передгірський прогин цих герцинід [4].

Верхній структурний поверх відповідає в тектонічному відношенні Львівсько-Волинській крейдовій западині, де водоносні горизонти приурочені до відкладів середньої і верхньої юри, верхньої крейди і неогену. Мінералізація підземних вод тут звичайно не велика – від 0,3 до 2 г/дм³ і тільки в районах, які близько прилягають до Передкарпатського прогину у відкладах юри і крейди, вона підвищується до 14 г/дм³ [62].

По діагоналі з північного заходу на південний схід район перетинає гідрогеологічна зона ІІ-А. Ця зона також неоднорідна за тектонічною будовою і характером поширених в ній підземних вод, тому може бути розділена на три гідрогеологічні райони. Проте, Городоцький район лежить у гідрогеологічному районі ІІ-А-1 та ІІ-А-2. Район ІІ-А-1 відповідає Станіславській тектонічній підзоні. Він характеризується поширенням сірководневих мінеральних вод, які формуються в результаті вилуговування гіпсоносних порід третинного віку і біохімічного перетворення розчинених сульфатів кальцію в присутності вуглеводнів. Ці води мають невелику мінералізацію (2-10 г/дм³) і відповідно високий вміст сірководню (від 60 до 320 мг/дм³). За хімічним складом це хлоридно-гідрокарбонатні-натрієві і гідрокарбонатно-натрієво-кальцієві води. Сірководневі мінеральні води цього району використовують на курорті Великий Любінь. Район ІІ-А-1 в тектонічному відношенні відповідає Крукеницькій, Бонівській, а також північно-західній і центральній частинам Косівсько-Угерської підзони зовнішньої зони Передкарпатського прогину. Водоносними тут є піщані горизонти неогену і верхньої крейди, а також тріщинуваті вапняки верхньої юри. Для району характерна невелика потужність верхньої зони прісних вод (50-250 м). Нижче цих глибин залягають високо мінералізовані води переважно хлоридно-натрієво-кальцієвого складу, величина мінералізації змінюється від 15 до 270 г/дм³ [62].

Підземні води – основне джерело водопостачання міст і сіл басейну р. Верещиця. Для водопостачання сільського господарства, побутових об’єктів використовують води четвертинних відкладів. Сірі тортонські глини тут вимірюють сотнями метрів. Зверху її покривають четвертинні слабо водопроникні суглинки з прошарками мулу, який іноді переходить у пливун. Серед глинистої товщі зустрічаються у вигляді лінз флювіогляційні піски із галькою та валунами. Лінзи обмежені по площі і мають незначну протяжність. Наприклад, в с. Березцях біля с. Комарно спостерігаються дрібнозернисті жовті водоносні піски, які свердловина розкрила на глибині 22 метри. Водотривким горизонтом виявилась голубувата глина. Товщина пісків становить 6 м, статичний рівень – 15 м, продуктивність свердловини 3 м³/год. В с. Комарному при пошуках води закладено свердловину глибиною 20 м. На глибині 12,5 м залягає вологий мулистий пісок. Практично свердловина безводна. На відстані близько 10 м від неї друга свердловина розкрила лінзу водоносного піску з домішкою щебеню. Продуктивність цієї лінзи дорівнювала 2 м³/год. [62].

На всій цій ділянці залягання статичних рівнів змінюється в межах 1,20-8,0 м від денної поверхні. В долині р. Верещиці під суглинками знаходиться шар торфу потужністю 4,0-5.5 м. Води ці невеликої мінералізації, гідрокарбонатно-натрієво-кальцієвого типу.

Отже, можна сказати, що водоносні горизонти, приурочені до флювіогляціальних пісків в межах басейну річки Верещиця, мало дебітні, але, враховуючи без водність корінних порід, вони відіграють важливу роль для сільського використання [4].

Досліджувана територія знаходиться в межах Волино-Подільського артезіанського басейну. Волино-Подільський артезіанський басейн у тектонічному відношенні відповідає Волино-Подільській плиті.

Верещиця бере початок на північному заході від Львова на висоті 345 м від злиття безіменних струмків на Розточчя. Довжина річки 92 км, площа басейну 955 км². Залісненість басейну Верещиці 22 %, заболоченість – 7%, розораність – 35,2 %. Ріка має 8 допливів довжиною > 10 км, загальна довжина яких становить 119 км. А саме: Струга, Стара Ріка (24 км, 224 км²), Зимна Вода (16 км, 107 км²), Зашковиця (14 км, 17 км²), Берестина (16 км, 37 км²). Власний стік річки зарегульований і становить 18,6 %. Із загальної кількості річок (254) та загальною протяжністю усіх річок (517 км) 8 допливів мають протяжність < 10 км загальною довжиною 199 км, 246 річок довжиною > 10 км, загальною протяжністю 318 км. Середня густота річкової мережі басейну р. Верещиця – 0,54 км/км². Розподіл стоку впродовж року нерівномірний і залежить від розподілу опадів, температури повітря, а також діяльності людей. Більша частина річного стоку припадає (60 %) на літньо – осінній період (травень - листопад), 40 % - на зиму і весну. Проте, як у багатоводній, так і маловодні роки є відхилення від типового розподілу стоку. Середні річні витрати води р. Верещиця дорівнює 2,97 м³/сек. [4].

Із загальної кількості озер і ставків, яких в басейні р. Верещиця налічується 84, переважають руслові ставки зі загатами. Загальна площа водного дзеркала 1300 га. [4]. (рис. 2.2.).

У верхів’ї річка Верещиця має характер гірського потоку. Нижче міста Івано-Франкове долина її розширюється до 2 – 4 км. [4].

В межах Городка р. Верещиця має довжину 3,8 км. Центральна частина міста омивається з двох боків водами річки Верещиця та створені руслі і долині ставами утворюючи острів. У 1950-х роках через річку збудували сучасні бетонні мости зі шлюзами, 2 водяні млини (на даний момент жоден з них не діє). Городок став рекреаційним містом для відпочиваючих. Два рукави річки сполучаються на пасіках. Лівий берег низинний і заболочений. На даний час річка Верещиця використовується як каналізаційний колектор куди скидують промислові стоки. Іноді поверхня вкривається нафтовою плівкою. Щоб запобігти небажаним наслідкам від с. Дроздовичі до Городка було прорито канал який служить для промислових стоків [4].

Рис. 2.2. Річкова система Верещиці (цифрами позначені точки взяття проб води).

Водозбори середньої течії Верещиці належать до Західно-Опільського карстового району України. Карстоутворюючими породами тут є верхньотортонські вапняки і гіпси, а також крейдо-мергелева товща. Тут домінують карстові і карстово-суфозійні форми. Модуль мінімального стоку для Верещиці 0,39 дм³/км². На цьому ґрунтується припущення про неоднорідність забезпеченості стоку підземним живленням. Подільська частина району стоку Верещиці представлена вододільним сильнорозчленованими горбистими денудаційно-акумулятивними височинами. В нижній частині Верещиці домінують хвилясті денудаційно-акумулятивні височини [62].

Донедавна ще однією гордістю Городка були стави. Загальна площа акваторій озера і ставків становить 15,1 га, річки і її притоки – 9,0 га, відкритих боліт – 0,7 га. Протяжність прибережної водозахисної смуги 6,1 км. Проте гордість району, саме городоцькі стави, після 1990 року стали перетворюватись у непрохідне болото [4].

Дата добавления: 2015-08-17