Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Симптоми раку шлунка

Читайте также:
  1. Прогноз при раку шлунка
  2. Симптоми
  3. Симптоми невралгії трійчастого нерву

Рання стадія розвитку раку шлунка часто протікає без клінічних проявів, симптоматика починає розвиватися, як правило, вже при пухлини другої-третьої стадії (проростання в підслизові шари і далі).

З розвитком захворювання виявляються наступні симптоми: біль в епігастрії (спочатку помірна), важкість у шлунку після прийому їжі, зниження апетиту і схуднення, нудота аж до блювоти (блювання, як правило, сигналізує про зниження прохідності шлунка – закупорці пухлиною привратникового відділу).

При розвитку раку в області кардії можлива дисфагія (порушення ковтання).

На третій стадії раку (коли пухлина вражає всі шари стінки шлунка аж до м'язового і серозного) виникає синдром раннього насичення. Це пов'язано зі зниженням розтяжності шлунка.

При проростання опухли в кровоносні судини можуть виник Шлункові кровотечі.

Слідства раку: анемія, зниження харчування, пухлинна інтоксикація приводять до розвитку загальної слабкості, високої стомлюваності.

Присутність яких або з вищеперелічених симптомів не є достатнім для діагностування раку шлунка, таким чином можуть проявлятися й інші захворювання шлунка та органів травлення

Діагноз «рак шлунка» встановлюють тільки на підставі даних дослідження біоптату.

Однак виявлення подібних симптомів вимагає негайного звернення до лікаря-гастроентеролога для проходження обстеження та максимально раннього виявлення злоякісного новоутворення.

 

Діагностика раку шлунка

Єдиною підставою для встановлення діагнозу «рак шлунка» є результати гістологічних дослідження новоутворення. Але для виявлення пухлини, з'ясування її розмірів, характеристики поверхні, локалізації та здійснення ендоскопічної біопсії проводять гастроскопія.

Наявність збільшених лімфовузлів середостіння і метастазів у легенях можна виявити при рентгенографії легень. Контрастна рентгенографії шлунка візуалізує присутність новоутворення у шлунку.

УЗД органів черевної порожнини проводять для з'ясування розповсюдження пухлинного процесу. З теми ж цілями (детальна візуалізація новоутворення) проводять мультиспіральна комп'ютерна томографія (МСКТ). У визначення поширення злоякісного процесу допомагає ПЕТ – позитронно-емісійна томографія (вводиться в організм радіоактивна глюкоза збирається в тканинах пухлини, визуализируя вийшов за межі шлунка Злоякісні процес).

При лабораторному дослідженні крові виявляють специфічні онкомаркери. Кал перевіряють на присутність прихованої крові.

Детальне дослідження пухлини, можливість її хірургічного видалення визначають при діагностичній лапароскопії, при цьому також можливий забір біоптату для дослідження.

 

Лікування раку шлунка

Тактика лікувальних заходів залежить від стадії розвитку раку шлунка, розміру пухлини, проростання в сусідні області, ступеня заселення злокачественними клітинами лімфовузлів, ураження метастазами Другим органом, загального стану організму, супутніх захворювань органів і систем.

При раку шлунка можуть застосовувати три основні методики лікування злоякісних утворень: хірургічне видалення, хіміотерапія та променеву терапію. У більшості випадків використовується поєднання методик. Тактика лікування визначається фахівцем-онкологом, після комплексного обстеження пацієнта, отримання рекомендацій суміжних фахівців.

У випадках раннього виявлення пухлини (на стадіях 0 і 1), коли метастази відсутні, проростання в стінку НЕ досягає підслизових прошарків, можливе повне хірургічне видалення раку. Проводиться видалення ділянки стінки шлунка, ураженого раком, частину навколишніх тканин, довколишні лімфовузли. Іноді, в залежності від ступеня ураження шлунка пухлиною, проводиться часткова або тотальна резекція шлунка.

Після такого роду операцій загальний обсяг шлунка помітно зменшується, або, якщо шлунок повністю видалений, стравохід з'єднується з тонким кишечником безпосередньо. Тому пацієнти після резекція шлунка можуть вживати обмежена кількість їжі за один прийом.

Променеву терапію (опромінення уражених пухлиною органів і тканин іонізуючого випромінювання) виробляють для зупинки зростання та зменшення пухлини в передопераційному періоді і в якості засобу, що пригнічує активність ракових клітин і знищення ймовірних вогнищ раку після видалення пухлини.

Хіміотерапія – медикаментозне придушення зростання злоякісних утворень. Комплекс хіміотерапевтичних препаратів включає в себе високотоксичні засоби, що руйнують пухлинні клітини. Після операції з видалення злоякісного новоутворення хіміотерапії застосовують для придушення активності ракових кліток, Щоб виключити ймовірність рецидиву.

Найчастіше хіміотерапія комбінується з променевою терапією для посилення ефекту.

Хірургічне лікування також, як правило, поєднується з тим чи іншим способом придушення активності ракових клітин.

Пацієнти, що страждають на рак шлунка, Повинні добре, повноцінно харчуватися протягом усього лікування. Організму, що бореться зі злоякісною пухлиною, потрібна велика кількість білка, вітамінів, мікроелементів, необхідна достатня калорійність добового раціону. Труднощі виникають у разі вираженого пригнічення психіки (апатії, депресії) і відмови від їжі. Іноді виникає необхідність у парентеральному введення поживних сумішей.

 

Ускладнення раку шлунка та Побічні ефекти терапії

Важкі ускладнення, значно погіршують перебіг захворювання, можуть бути як безпосереднім результатом наявності злоякісної пухлини, так і стати наслідком вельми тяжелопереносімих методів протипухлинної терапії.

При раку шлунка часто виникають кровотечі з судин пошкодженої стінки, що сприяє розвитку анемії. Великі пухлини можуть некротизироваться, погіршуючи загальний стан організму виділенням в кров продуктів некротичного розпаду.

Втрата апетиту і Посилене споживання пухлинної тканиною поживних речовин сприяє розвитку загальної дистрофії.

Тривала променева терапія може сприяти розвитку вираженого променевого опіку, а так само променевого дерматиту та променевої хвороби.

Побочними ефектами хіміотерапії є загальна слабкість, нудота (аж до регулярної блювоти), діарея, алопеція (облисіння), сухість шкіри, дерматити, екзема, ламкість нігтів, деформація нігтьових пластин, розлади статевої сфери.

Одним з поширених ускладнень може бути приєдналася інфекція. Внаслідок придушення імунітету перебіг інфекційного процесу може бути дуже важким.

 


Дата добавления: 2015-08-20; просмотров: 42 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Медичного факультету| Прогноз при раку шлунка

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)