Соціально-комунікаційні технології впливу на формування суспільної думки – це система маніпуляційних дій-комплексів, спрямованих на зміну поведінки соціуму.

Сучасний інформаційний простір породив нові комунікаційні явища: інформаційну війну, інформаційно-психологічну війну, PR-технології, приховане соціальне маніпулювання, комунікативну демократію, рекламу, Інтернет-комунікації та ін. Завдання ж політичної науки, в цьому контексті, полягає в тому, щоб охарактеризувати ці феномени як радикальні нові явища в суспільстві та зайнятися вивченням їх політичної природу, сутності, пізнати структурну формацію, засоби їх застосування.

Розвиток в Україні інформаційно-комунікаційних технологій, не тільки відкрив принципово нові можливості вирішення накопичених соціальних, економічних та політичних проблем, а й спричинив виникнення нових загроз, що здатні вивести з рівноваги, як суспільство, так і державу. Найпоширенішими загрозами сучасного інформаційно-комунікаційного простору є:

• розповсюдження недостовірної інформації, що суперечить законодавству або невідповідної загальноприйнятої моралі;

• направлена дія на підвищення рівняа агресії населення (расистські сайти, сайти релегійних сект);

• відволікаюча дія від нормального розвитку та освіти;

• загроза маніпуляцій суспільною думкою, політичними ідеологіями;

• можливість безконтрольного збору інформації;

• підвищення рівня небезпеки промислового шпіонажу для великих компаній та корпорацій;

• формування віртуальної особистості в «інтернет-спільнотах»;

• інформаційна нерівність, що стає причиною поглиблення суспільного розшарування;

• насильне інформаційне вводження політичних суб'єктів до політики, формування їх політичної думки та свідомості;

• використання Інтернету терористичними та сепаратиськими організаціями;

• інформаційна безпека держави

З розвитком соціально-комунікаційних технології на теренах України, держава стає об'єктом «інформаційної війни». Торкаючись цього питання на міждержавному рівні, ми бачимо, що спецслужби країн ведуть свої війни безпосередньо в інтернеті. Як повідомлялося, для боротьби з потенціальним супротивником в експортне мережене обладнання США становлюються чіпи з логічними вірусами, які можуть бути активвовані в потрібний момент. Для боротьби з певними людьми є комп'ютерні програми обнуління банківських рахунків. Для боротьби між корпораціями, які є конкурентами на різних ринках використовується промисловий шпіонаж, який полягає у зборі інформації щодо свого "супротивника" (майбутні плани, поточні справи, фінансове становище).

Виходячи зі змісту та ролі інформації у сучасному світі, американський дослідник М. Маклюєн виводить цікаву тезу, що звучить так: "Істинно тотальна війна – це війна за допомогою інформації". Саме М. Маклюєн першим (ще 30 років тому) проголосив, що в наш час суспільні, політичні та економічні зв'язки і відносини усе більше приймають форму обміну знаннями, а не обміну товарами. А засоби масової комунікації самі є новими "природними ресурсами", що збільшують багатства суспільства. Тобто боротьба за капітал, простори збиту, що не так давно були вирішальними для розвитку країни, відходять на другий план, а головним зараз становиться доступ до інформаційних ресурсів, знань, що призводить до того, що війни ведуться вже більше в інформаційному просторі та за допомогою інформаційних видів озброєнь. Мета інформаційної війни – послабити моральні і матеріальні сили супротивника або конкурента та посилити власні. Вона передбачає заходи пропагандистського впливу на свідомість людини в ідеологічній та емоційній галузях. Очевидно, що інформаційна війна – складова частина ідеологічної боротьби.. Ці заходи призводять безпосередньо до кровопролиття, руйнувань, при їх веденні немає жертв, ніхто не позбавляється їжі, даху над головою. Все це породжує манливу безпечність у ставленні до них. Тим часом, руйнування, яких завдають інформаційні війни, у суспільній психології, психології особи, за масштабами і за значенням цілком співмірні, а часом і перевищують наслідки збройних воєн.

Головне завдання інформаційних воєн полягає у маніпулюванні масами. Мета такої маніпуляції найчастіше полягає у • внесенні до суспільної та індивідуальної свідомісті ворожих, шкідливих ідей та поглядів;

• дезорієнтації та дезінформації мас;

• послабленні певних переконань, устоїв;

• залякуванні свого народу образом ворога;

• залякуванні супротивника своєю могутністю.

Інформаційно-комп'ютерна революція відкриває широкі можливості для впливу на народи та владу, маніпулювання свідомістю та поведінкою людей навіть на віддалених просторах. Враховуючи процес глобалізації телекомунікаційних мереж, що відбувається в світі, можливо припустити, що саме інформаційним видам агресії буде відданий пріоритет у майбутньому. Це призводить до підвищення уваги фахівців у галузі політології до цього

питання, щоб уникнути найбільш негативних наслідків цієї війни для всього людства. Але всеж таки в більшості випадків страждає сама політологія, преторюючись із науки в теоретичну базу знань із маніпулювання свідомістю, ідеологіями, державними системами та інститутами та досягнення політичного, суспільного та інформаційного домінування.

Поряд з явищем більш світового характеру («інформаційна війна») розвивається і більш локальний прояв розвитку соціальних комунікацій, а саме – PR. По суті, якщо попереднє явище явно має негативний характер впливу на суспільство і політологію, то PR-технології в цьому контексті мають неоднозний характер. З одного боку PR-технології беруть активну участь у розвитку українського суспільства та держави, що проявляється у вигляді пропаганди моральних цінностей, здорового способу життя, сприяють лібералізації та демократизації українського суспільства. З другого боку – PR-технології надали особливої можливості українським політичним групам та олігархічним формуванням впливати на суспільну думку. Потрапивщи до рук, так званих, «чорних піарників», подібні технології почали працювати виключно на осмобистий інтерес отримавши свій прояв у виборчому процесі, іміджології політиків, масових впливів на електорат. Саме цей аспект використання прикладних комунікаційних технологій призводить до деградацції політології, її методоологічної основи і призводить до втрати довіри до неї серед населення. Лише невелика кількість політологів-науковців намагается втримати основні, базові наукові навички від нищівного впливу, чи намагаються, по можливості, його пом'якшити. Інші, не втримавшись перед спокусою зайняти доволі непогане положення на ринку праці, освоюють, та адаптують методи прикладних соціальних комунікацій до політологічного знання, а в більшості випадків навіть навпаки.

Основні види СКТ:

Технологією інформаційного охоплення як видом соціально-комунікаційних технологій пропонується називати систему маніпуляційних дій-комплексів, спрямованих на особистісний емоційно-експресивний вплив на свідомість споживачів інформації (реци-пієнтів) з метою зміни сценаріїв, моделей їх поведінки, переконання людей, поширення інформації про певного фігуранта, його діяльність на підставі власних переконань пропагандиста.

Приклад 2. Інформацію про кафе “Струмок”, який відкрився на Хрещатику вчора можна розповсюджувати через технологію інформаційного охоплення в маршрутному таксі. Слід досить голосно й упевнено, із захопленням розповідати своєму товаришу про те, як провів там час, що коштував, з якою красунею чи красенем відвідав заклад. Найголовнішим у такій розповіді слід вважати віру в те, про що розповідаєш. Варто деталі описувати яскравими метафорами та епітетами і майже після кожного речення приговорювати: “Сходи, побачиш сам”.

Наступним видом соціально-комунікаційних технологій вважається технологія формування іміджу (іміджбілдінг та трешімідж), сутність якої полягає в тому, щоб утворити замінники (символи) реального образу фігуранта (людини, організації, колективу, міста, країни, союзу країн тощо) за допомогою специфічних дій комплексів, які систематично нав’язують інформацію.

Слід розрізнювати процеси іміджбілдінгу (їх ще називають “іміджмейкінг”) і процеси трешіміджу. Іміджбілдінг (від англ. іmage – образ і англ. building – будівля), або іміджмейкінг (від англ. іmage – образ і англ. making – створення) – це соціально-комунікаційна технологія утворення позитивного чи нейтрального образу фігуран-та; трешімідж (від англ. trash – мотлох і англ. іmage – образ) – це соціально-комунікаційна технологія формування негативного нецікавого образу фігуранта.

Приклад 1 (ілюстрація іміджбілдінгу). Утворення позитивного образу прем’єр-міністра через щоденні розповіді в ЗМІ про нього як про людину, що має дружну й інтелігентну родину, є уважним батьком, добрим товаришем і кваліфікованим фахівцем. Такий імідж “малює” в уяві електорату позитивну постать. При цьому позитивні риси удаваного віртуального фігуранта можуть не збігатися зі справжніми рисами політика.

Приклад 2 (ілюстрація трешіміджу). Розповіді в ЗМІ про те, що за часи молодих років політик скоїв два карні злочини і був покараний за них, відбував строк покарання в колонії для неповнолітніх, де й опанував нехитру життєву науку злочинного світу. Такий імідж може бути віртуальним, створеним спеціально аби принизити фігуранта, не дати йому можливості мати підтримку з боку електорату.

Дата добавления: 2015-08-20