Предмет СА, мета його застосування.

Ответы

1.Система її обмеженість і структуризація.

Система – це об’єкти, які складаються з деяких елементів об’єднані зв’язками. Це приводить до того, що система має системну властивість, якою не володіє жодний елемент. Імержентність дозволяє виконувати системі деяку функцію. С истема має просторову або функціональну обмеженість - це означає, що може провести черту або в просторі елементів, або в просторі функцій цієї системи тоді з однієї сторони система з іншого середовище. Структуризація системи - виділення в системі об’єктів двох типів: безліч елементів, безліч зв’язків і встановлення співвідношень цих безлічей один з одним. Таким чином структура будь-якої системи сукупність цих двох безлічей, які певним чином з’єднані між собою.

2.Піфагор, Аристотель, Гегель, Ампер і системні уявлення.

Піфагор – «відомість безлічі до єдиного у цьому першооснова краси». Система з’явилась в Греції, служила впорядкованості і цілісності природного світу. Перша системна теза Аристотеля – «ціле більше суми своїх частин». При об’єднані частин виникають нові якості. До певного часу вчені були універсалами. У нові часи Гегель сформував подання (постулат 1): 1) ціле є щось більше ніж кількість частин; 2) ціле визначає природу частин; 3) частини не можуть бути пізнані при розгляді позиційно; 4) частини перебувають у постійному взаємозв’язку і взаємозалежності. Ампер він перший поставив питання про науковий підхід до керування складними системами. Його робота «дослідження філософії наук, або аналітичний виклад класифікації всіх людських знань», в якій була виділена наука про керування державою, як складну систему назвав кібернетикою.

3. Трентовський, Богданов, Вернадцький і системні уявлення.

Трентовський – «ставлення філософії до кібернетики як до мистецтва керуванням народом». Метою була побудова наукових основ практичної діяльності керівника, який повинен вміти: примиряти деякі суперечності; інші – загострювати, скеровуючи розвиток до певної мети. Дійсно ефективне керування повинно враховувати всі внутрішні і зовнішні фактори, що впливають на об’єкт керування, а головна складність його реалізації пов’язана зі складністю поведінки людей. Трентовський далеко просунувся в розумінні та усвідомлені системності людських колективів, груп; розумінні складності керування людьми. Богданов видав 3 томи книги «загальна організаційна наука (тектологія)». Всі процеси і об’єкти мають певний рівень організованості. Тектологія повинна вивчати загальні принципи організації на всіх рівнях. Дає можливість створити теорію структурних схем. В суспільстві існують 2 початки: лабільне (пластичне) і консервативний початок. Він вів поняття позитивна і негативна селекція. Всі явища як непереривні процеси організації та дезорганізації, рівень організації тим вище, чим сильніші властивості цілого відрізняються від простої суми його частин. Богданов довів розгляд динамічних аспектів тектології до проблем криз. Вернадцький - розробив нові підходи, сформулював теорію ноосфери. Виявив єдність всіх еволюційних процесів. Виявив системність в масштабах і їх взаємозв’язок. Головний висновок – на певному етапі розвитку цивілізації можливий такий етап коли людські потреби в ресурсах перевищують ресурси природи.

4. Вінер, Колмагоров і кібернетика.

Вінер – американський математик – «кібернетика» - спочатку визначав як наука про керування і зв'язок у тваринах і машинах, а пізніше почав аналізувати процеси в людському суспільстві з точку зору кібернетики. Вірненська кібернетика: 1) типізація моделей; 2) виявлення особливої ролі зворотних зв’язків; 3) усвідомлення ролі інформації як загальної властивості матеріальних об’єктів; 4)розвиток методології моделювання. Вів поняття «чорної скрині». Для його кібернетики характерні недоліки – при оцінці об’єктів якісна сторона виносилась за кількісну оцінку. Колмагоров – кібернетика наука про системи, які сприймає, зберігає і використовує інформацію. Берга – кібернетика – оптимальне керування складними системами.

5. Берталанфі і його загальна теорія систем.

Берталанфі, з його ім’ям пов’язують виникнення загальної теорії систем. Головне відкриття – ввів поняття відкритої системи. Він показав, що всяка система існує завдяки метаболізму. В процесі обміну система приходить в стан гомеостазу, система функціонує у стані рівноваги. При цьому гомеостаз може бути спрямований у бік ускладнення системи, введення інформації зовні, суперечить ІІ закону термодинаміки.

6. Класифікація наук за Кліром.

Клір поділяє науки на 3 періоди: 1) донауковий період до 16ст (здоровий глузд, опора на традиції…..); 2)одномірна наука поч. 17 – сер 20 ст. – формування теорії, виникнення дисциплін спеціалізації; 3) двовимірна наука з сер 20ст. Двовимірна наука: 1) виникнення науки про систему; 2) інтеграція науки про систему з традиційними галузями науки; 3) узагальнена парадигма. 3 періодам відповідають 3 виділених суспільства: 1) до індустріальне; 2) індустріальне; 3) постіндустріальне.

7. Системний аналіз і його призначення.

Системний аналіз – це методологія дослідження таких властивостей та відношень в об’єктах, які важко спостерігаються та важко розуміються, за допомогою представлення цих об’єктів у вигляді цілеспрямованих систем та вивчення властивостей цих систем та взаємних відношень як відношень між цілями та засобами їх реалізації. Системний аналіз обмежують дві наступні особливості: 1) системні аналітики вивчають лише штучно створенні системи, в яких людині належить важлива, а в багатьох випадках і вирішальна роль; 2) головна задача СА - прийняття рішень і управління. Системний аналіз застосовується для розв’язання складних проблем, що пов’язані с діяльністю людей. Потреба в СА виникає в тому випадку, коли виникають наступні ситуації: 1) розв’язується нова проблема; 2) проблема має розгалужені зв’язки; 3) створюються нові складні системи; 4) здійснюється вдосконалення та інше.

8. Методологія системного підходу і системний аналіз.

Системний підхід – це методологія або принципи аналізу об’єкту, які являють собою систему. Цей підхід можна виразити в декількох принципах: 1) при інтерпретації об’єкта як системи варто описувати не сам по собі об’єкт, а з урахуванням його ролі в системі; 2) дослідження системи повинно проводитись невіддільно від навколишнього середовища, сукупності станів середовища; 3) центральний момент дослідження є вивчення цілого, ці властивості породжують властивості елемента і навпаки; 4) джерело перетворень будь-якої системи варто шукати в ній самій, не рідко воно пов’язане з самоорганізацією. Застосування цих принципів на практиці і системним аналізом. Системний аналіз – це сукупність наукових методів і прийнятів вирішення різних проблемна основі системного підходу, подання об’єкту у вигляді системи.

9. Системотехніка і системологія, емержентність і синергізм.

Системотехніка – напрямок, який виник в США в 50-х роках. Описує правила дії інженера, який проектує складну систему – це і є системна технологія до споживача. Основні завдання: 1) формулювання узагальнених системних характеристик і закономірностей, які не залежать від конкретного типу компонентів; 2) розробка експериментальних методів, які дозволяють з високим рівнем достовірності оцінити теоретичні концепції; 3) розробка методів реалізації принципу системотехніки з використанням конкретних систем. Системологія – комплекс понять і концепцій, які стосуються системного підходу, системного аналізу, загальної теорії систем, системотехніки. Об’єднання наук про систему і системної філософії. Синергізм – (разом діють), елементи в складній системі діють разом. Емержентність – система одержує функцію, якої не має не один із елементів системи (раптово виникаюча).

10. Системний аналіз і дослідження операцій.

Відмінності системного аналізу від дослідження операції: 1) характер застосуванням моделей, така наука застосовує об’єктивну модель (не залежить віт того хто виробляв); 2) якщо дослідження чітко сформулюване, то в системному аналізі слабко сформульований не формальний елемент; 3) системний аналіз значно більш орієнтовний на методологію вирішень. Кожна проблема унікальна. Типовий набір інструментів для рішення системного аналізу; 4) дослідження операції – тактика дослідження операцій, системний аналіз – стратегія дослідження операції; 5) результати системного аналізу залежать від прийнятя системних цінностей. Як іде рішення про судження ціності.

11. 1 і 2 інформаційні бар’єри, системний аналіз у США.

Історично керівництво та виконання робіт на протязі тривалого часу здійснювалося одними й тими же способами, тобто керуюча система була по суті, суміщена с об’єктом керування. З ускладненням задач керування виник перший інформаційний бар’єр, що визначався пропускною спроможністю окремої особи у якості керуючої системи (2 -4 біт/с). цей бар’єр був подоланий шляхом відділення керуючої системи від функцій об’єкта керування та переходом до використання ієрархічного принципу керування. В 70 -80-х роках 20 ст. суспільство виявилося перед другим інформаційним бар’єром, а саме сумарна складність задач об’єктом керування стала перевищувати здатність керуючої системи з опрацювання інформації. 1960 році Месарович і Екман та інші, що організували центр систем у США. Вони ставили перед собою задачу чіткіше сформулювати мету – створити таку узагальнену науку, яка охоплювала б багато раніше розвинутих дисциплін, що в основному пов’язані з управлінням. З метою досягнення такого високого рівня абстрагування для побудови ЗТО було запропоновано використовувати головним чином математичний апарат теорії множин та загальної алгебри.

12. Логічний позитивізм, редукціоністська логіка, дедукція і індукція у СА.

Логічний позитивізм – існує об’єктивна реальність, яка не залежить від особистих перспектив або суб’єкт уявлення світу. Однак факти є багатовимірними. Редукціоністська логіка – аналітична дедукція – що пояснити ціле можна шляхом пояснення його частин. Розглядається проблема розбиття цілого і вивчення кожної частини – наука множинності підходів. Дедукція – позитивний шлях з точки зору основних тих факторів, які визначають проблему. Якщо існують взаємозалежні фактори дедукція не працює або працює погано. Індуктивний погляд – він ґрунтується на основі загальних зосереджень окремих частин.

Предмет СА, мета його застосування.

Системний аналіз спрямований на розв’язання складних проблем. Метою застосування системного аналізу до конкретної проблеми є підвищення ступеня обґрунтованості рішення, що приймається.

14. Расел Аккоф і вирішення складних проблем.

Аккоф практикуючий системний аналітик. Зробив великий внесок в системний аналіз. 4 способи вирішення проблеми: 1) невтручання – розраховане на те, що ні чого не роблячи якість покращується; 2) зм’якшення – втручання, яке знижує незадоволеність, але не усуває повністю; 3) рішення – оптимальне найкраще питання ситуації втручання; 4) розчинення – зміна системи або середовища, яке приводить до зникнення проблем але при не появі інших проблем.

15.Ціль, класифікація цілей, типи цілей, аспекти мети.

Класифікація цілей: 1) функціональна ціль – ціль спосіб досягнення відомий системі, система вже досягла цієї цілі; 2) ціль-аналог – образ отриманий в результаті діяльності іншої системи, який ніколи не досягався; 3) ціль розвинення або новації – ціль, яка ніколи не досягалися. Ця ціль приводить до створення нових систем. Типи цілей: 1)кількісні і якісні цілі – умовно можна виразити якоюсь величиною, то вона називається кількісною по входу, у противному – якісна; 2) сумісні і не сумісні цілі – 2 цілі називають сумісними якщо досягнення однієї із них не виключає можливість досягнення іншої цілі, навпаки не сумісні; 3) лінійні і граничні цілі, лінійна – це ціль будь-яка відмінна від 0, гранична - ціль яка знімає проблему тільки за умов повного досягнення. Аспекти мети: 1) потреба; 2) закон який визначає спосіб і характер дії; 3) динамічна цілісність; 4) план; 5) прогноз; 6) засіб; 7) відображення майбутнього; 8) ідеальний образ.

16. Система та навколишнє середовище
Система (грец. - «складене з частин», «з'єднання», від «з'єдную, складаю») - об'єктивне єдність закономірно пов'язаних один з одним предметів, явищ, а також знань про природі і суспільстві.
Властивості системи:
1. Система насамперед сукупність елементів.
2. Наявність істотних зв'язків між елементами
3. Наявність певної організації
4. Існування інтегративних властивостей
Технічна система – безліч елементів, які перебувають у трудових відносинах і зв'язки один з одним, яке утворює певну цілісність, єдність.
Системи муогут бути абстрактыми і матеріальними.
Навколишній світ. Весь навколишній нас світ має системну (нелінійну природу. Тому складові його об'єкти, явища і процеси повинні об'єктивно відображати його реалії, тобто бути системними, нелінійними. Однак сучасна система вищої освіти побудована за лінійним принципом - і в цьому її істотний недолік. Він може изживаться поступово, через перехід від лінійних до нелінійним формами.

17.Поняття елемента, функція, структура системи
Поняття елемента зазвичай видається інтуїтивно зрозумілим. Однак треба мати на увазі, що для кожної даної системи це поняття не є абсолютним, однозначно певним, оскільки досліджувана система може расчлениться істотно різними способами, і говорити про елемент можна лише стосовно певного із цих способів: інше розчленовування може бути пов'язано з виділенням іншого освіти в якості вихідного елемента. Можна стверджувати, що в загальному випадку елемент не може бути описаний поза його функціональних характеристик: з точки зору системи важливо в першу чергу не те, який субстрат елемента, а те, що робиться, Чому служить елемент у межах цілого. В системі, що представляє органічне ціле, елемент і визначається насамперед за його функції як мінімальна одиниця, здатна до щодо самостійного здійснення певної функції. З такою функціональної характеристикою пов'язане уявлення про активності, самодействии елемента в системі, причому ця активність зазвичай розглядається як одна з вирішальних його характеристик.
Поняття структури - одне з багатозначних понять. Воно, як і будь-яке інше поняття достатньою мірою спільності, містить у собі різні смислові рівні, відповідні до деякої міри етапах його історичного розвитку в людські ческом пізнанні. Проблема полягає в тому, щоб за цією багатозначністю угледіти єдиний зміст, виявити сенс, що поєднує різні і деколи протилежні значення цього слова.

18.Види структур, їх властивості.
- Мережеві структури є відображення взаємозв'язку об'єктів між собою.
- Деревоподібна структура являє собою об'єднання багатьох лінійних підструктур.
- Кільцева структура (циклічна) має замкнені контури у відповідних графах. За допомогою циклічних структур зображуються схеми циркуляції інформації в системах.
- Ієрархічні структури являють собою декомпозицію системи в просторі. Застосовуються, насамперед, для опису підпорядкованості елементів в структурах управління. Термін ієрархія означає підлеглість, порядок підпорядкування нижчих за посади осіб вищим.

19. Ієрархічні структури, їх роль, види і класи ієрархії.
Ієрархія означає підлеглість, порядок підпорядкування нижчих за посади осіб вищим.
Сучасний етап розвитку автоматизації виробництва характеризується впровадженням складних систем управління, які реалізуються за допомогою багаторівневих ієрархічних структур на основі комп'ютерних мереж різного рівня та призначення. В основі розробки таких структур лежить поняття ієрархії підзадач (функцій), які вирішуються системою зі своїми об'єктами і критеріями. Ця ієрархія відображається в ієрархії математичних моделей з відповідними обмеженнями та ієрархії технічних засобів. Ієрархічні структури (системи) управління мають такі основні характеристики:
• послідовне вертикальне розташування підсистем, які становлять систему (вертикальна декомпозиція);
• пріоритет дій або права втручання підсистем верхнього рівня;
• залежність дій підсистем верхнього рівня від фактичного виконання нижніми рівнями своїх функцій.
Багаторівневий опис системи має ряд загальних властивостей:
• вибір рівня описания залежить від мети дослідження, розробка моделей на різних рівнях може проводитися паралельно, тобто незалежно;
• вимоги до умов роботи підсистем верхнього рівня виступають як обмеження підсистем нижнього рівня;
• на нижніх рівнях описания виконується найбільша деталізація, але призначення і зміст системи розкриваються на верхніх рівнях.
При функціонуванні складної системи управління виникає ряд особливостей, пов'язаних із взаємодією підсистем:
• більш великі підсистеми функціонують на верхньому рівні, який визначає більш широкі аспекти поведінки системи в цілому. Підсистема верхнього рівня є «командного» по відношенню до інших і координує роботу підсистем нижнього рівня;
• період прийняття рішень на верхньому рівні завжди більший, ніж на нижніх. При цьому необхідно враховувати таке обставина: сигнали від верхнього рівня не можуть надходити частіше, ніж інформація від нижніх, бо інакше не буде координації нижніх підсистем;
• підсистема верхнього рівня завжди має справу з більш повільними аспектами поведінки всієї системи, вона завжди чекає результати реакції підсистем нижніх рівнів, наприклад, реакцію підсистем різних рівнів можна розбити на частоті діючих збурень;
• на верхніх рівнях опис і проблеми менш структуровані, мають більше невизначеностей, більш складні для формалізації. Таким чином, проблеми прийняття рішень на верхніх рівнях більш складні.

20. Принцип Ле Шательє – Брауна,закон Міллера Принцип Ле Шательє-Брауна: якщо на систему, що знаходиться в стійкому рівновазі, впливати ззовні, змінюючи яке-небудь з умов рівноваги (температура, тиск, концентрація, зовнішнє електромагнітне поле), то в системі посилюються процеси, спрямовані на компенсацію зовнішнього впливу.
Закон Міллера: 1) не Можна нічого сказати про глибині калюжі, поки не потрапиш у неї.
2) закономірність, згідно з якою короткочасна людська пам'ять, як правило, не може запам'ятати і повторити більше 7 ± 2 елементів

21. Малі і великі системи
Система - об'єктивне єдність закономірно пов'язаних один з одним предметів, явищ, а також знань про природі і суспільстві.
Великі системи - це системи, не спостережувані одноразово з позиції одного спостерігача або в часі, або в просторі. У таких випадках система розглядається послідовно по частинах (підсистем), поступово переміщаючись на вищий щабель.
Мала система - це система, яка (за класифікацією Г.М. Поварова) включає в себе 10-10^3 елементів.
Мала система не обов'язково проста, як і велика система не обов'язково складна.

22. Простота і складність систем
Системи можна порівнювати по ступеню складності, використовуючи різні аспекти цього самого поняття:
а) шляхом порівняння кількості моделей системи;
б) шляхом зіставлення кількості мов, що використовуються в системі;
в) шляхом порівняння числа об'єднань і доповнень метаязыка.
Простота завжди знаходиться в результаті дослідження! (Р. Акофф)

23. Основні властивості та принципи складних систем
Складні системи (СС) - це системи, які не можна скомпонувати з деяких підсистем. Це рівнозначно тому, що:
1. Спостерігач послідовно змінює свою позицію по відношенню до об'єкту і спостерігає його з різних сторін.
2. Різні спостерігачі досліджують об'єкт з різних сторін.
Кожен з спостерігачів відбирає підмножина прозорих матеріалів, що відповідають його вимогам і критеріям. В області перетину підмножин, ото-лайливих усіма спостерігачами метанаблюдатель відбирає єдиний матеріал, працюючи в метаязыке, що поєднує поняття всіх мов нижчого рівня та відповідному їх властивості і співвідношення. Складність: підмножини, відібрані спостерігачами першого рівня, можуть не перетнутися. У такому разі метанаблюдателю треба скомандувати деяким з них (технологам, фізиків і т.д.) знизити свої вимоги і, відповідно, розширити підмножини потенційних рішень. І тут: експертне опитування - найважливіший інструмент системного аналізу!

24(1). Теорема Бремермана
[O,E] -фізичний рівень энергрии будь-якого типу
Припускаємо що весь інтервал можна розділити на N подинтервалов
N=E/deltaE
Якщо завжди буде зайнято не більше одного рівня то максимальне число бітів яке виражається з допомогою Е=log2(N+1). Якщо замість одного маркера використовувати До маркерів то можна уявити, що всі видається K*log2(1+N/K). Оптимальне використання ресурсу Е при використанні N маркерів. Для представлення більшої кількості інформації необхідно зменшити deltaE. Це може мати місце до певного пределеа з того, що рівні необхідно розрізняти.
k 2 3 4 5 6 7 8 9 10
n 308 194 154 133 119 110 102 97 93

Максимальна точність визначається принципом невизначеності Гейзенгера - точність може бути виміряна до deltaE якщо виконується deltaE*deltaT>=h.
N=MC^2*deltaT/h
N=1.36m*deltaT*10^47
Брегерман не існує штучних або реальних систем які можуть обробити більше 2*10^47 одиниць інформації за секунду.
Трансвычислительное завдання - завдання в якій необхідно обробити більше 10^93 біт.
Функціональні якісні ознаки
Рівень автоматизації управління в системі
Рівень автоматизації управління в апаратурі

Конструктивні якісні ознаки
Конструктивыные якісні вимоги
Пристрої функціональної електроники

Технологічні якісні ознаки
Технологія створення програмного продукту
Технологичесие і якісні оцінки

n=C+ln(N+1)=lne^c(N+1)
C=0.5772
l=2.7192
Ni=e^(n-1)
qi=e^(i-1)
w=qi
N=e^(n-1)=Ni=const
m=2*sqrt(W)

Обчислювальна складність
f(n)=<cn^k
f->O(n^k)
f->O(n^2)

24(2). Потоки в системах. Стан системи
Система складається з сукупності зв'язків. Зв'язок - це потік, обмін ресурсами. функції системи реалізуються через обмін інформацією.
Потоки
Комунікаційний потік може бути жорстко закріплений за своїми каналами іноді кордону каналів не чіткі, але їх вплив дуже істотно. У складних штучних системах потоки набуває особливого значення:
У багатьох випадках є домінуючими і визначальними
Зазвичай супроводжують інші потоки

Стан системи - зафіксоване значення параметрів системи які важливі для дослідження. Заміна одного\кожного з параметрів системи говорить про те, що система перейшла в інший стан.
Стан - миттєвий зріз в системі. Набір станів Z(t) параметр зв'язку між входом і выходом. y(t)=f(x(t),z(t))

25.

26. Динамічна модель системи,пасивні та активні системи

Залежно від ступеня урахування фактору часу моделі поділяються на статичні (без інерційні) та динамічні. Динамічні моделі враховують фактор інерції системи при поведінці системи. Такі моделі описуються інтегро-диференціальними рівняннями із змінною часу. Динамічні системи або моделі можна розглядати як математичну формалізацію процесів матеріальних (або абстрактних) систем. Динамічні системи (ДС) - це системи, які постійно змінюються. Всяка зміна, що відбувається в ДС, називається процесом. Його інколи визначають як перетворення входу у вихід системи. (это в лекциях у Панова) Пасивні системи - це пристрої, що використовуються для виконання вимог, усвідомлених їх творцями (автомобілі, літаки). Активні системи - сприймають потреби, щоб сприйняти і формувати дії з множини альтернативних для задоволення власних потреб. Їх цілі можуть змінюватися в часі, адаптуватися до середовища та змінювати його.

27.Класифікація систем за походженням,за основними властивостями

За походженням:

Основні властивості систем:

1. Загальність та абстрактність, коли як система розглядаються

предмети, явища природи, різні процеси.

2. Множинність – одна і та ж сукупність елементів може бути

множиною різних систем. Кожна сукупність відрізняється

системотворчими властивостями та конкретними відношеннями

елементів у сукупності.

3. Цілісність – система поводить себе як єдине ціле.

4. Емерджентність – наявність властивостей у системі, які не

можуть бути отримані із властивостей елементів. Для отримання

властивостей системи необхідно аналізувати відношення між її

елементами. Цілісність обумовлена властивістю емерджентності.

5. Еквіпотенційність – система є підсистемою вищого рівня і в той

же час вона є системою зі своїми елементами і зв’язками.

6. Синергізм – ефективність функціонування системи є вища ніж

сумарна ефективність ізольованого функціонування її елементів.

28.Всесвіт як велика і складна система

29. Модель як спосіб пізнання, прагматичні і пізнавальні моделі.
Модель(М) - це якийсь об'єкт - заступник, який замінює об'єкт - ориг-л, відтворюючи що цікавлять нас св-ва і хар-ки ориг-ла. За срав. з ориг-лом М має істотні переваги для навігаційного виду роботи з нею, а саме: наочність, доступність випробувань і т.п. М - інструмент пізнання, який дослідник ставить між собою і об'єктом і за допомогою якого вивчає що його цікавить об'єкт. Пізнавальна М - форма організації і представлення знань, засіб з'єднання нових і старих знань. Вона, як правило, «підганяється під реальність і є теоретичною М. Прагматична М - засіб орг-ції практ. дій, робочого подання цілей системи для її управління. Реальність у них підганяється під деяку прагматичну М. Це, як правило, прикладні М. Пізнавальні М відображають існуюче, а прагматичні - не існуюче, але бажане та (можливо) здійсненне.

30. Абстрактні і матеріальні моделі.

Абстрактные модели(АМ) являются идеальными констр-ми, построенными средствами мышления,сознания.1.Человеческий язык универсальное средство построения любых АМ, что обеспечивается такими св-вами языка(введения новых слов; иерар-го построения языковых М(слово–предложение – текст – понятия – отношения – определения –конструкции…);неоднозн-ть,расплывчатость,размытость.).2.Существуют специализированные языки, обладающие определенной точностью и четкостью.3.Математические М наиболее точные.

Материальные М - реальное, вещественное отображение объекта. Чтобы математическая М замещала оригинал, она должна иметь опр-е подобие по отношению к оригиналу.Виды подобия. 1.Прямое подобие – установленное в результате физического взаимодействияя или последовательности взаимодействий (фото,макеты зданий).2.Косвенное подобие- не устанавливается человеком, а объективно существует в природе, обнаруживается в виде совпадения или достаточной близости АМ и в дальнейшем используется при моделировании(шаг как аналог времени, подопытные животные – аналог человеческого организма).3.Условно подобные М: подобие оригиналу устанавливается в результате соглашения(деньги (М стоимости), удостоверение личности (М владельца), карты (М местности), сигналы (М сообщений).Условные подобные М являются способом материального воплощения АМ, вещественной формой, в которой АМ передаются от одного человека к другому, храниться долгое время, т.е. отчуждаются от сознания.

Дата добавления: 2015-08-17