Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

С. Новоселиця

Весільні хустки. | Кулик Григорій і Дасевич Євдокія | Потяк Іван і Глушко Марія |


Звичаї і традиції весілля у

Хто не знає минулого,

Той не вартий майбутнього…

Книш Василь Степанович (1928-2000)

Никифорук Марія Василівна (1934-2008)

Весілля: 1953 рік, листопад.

 

Це мої прадідусь і прабабка, яких я дуже любила і поважаю пам’ять про них. І цей проект ми з мамою писали в пам’ять про них…

Мальовниче село Новоселиця розкинулося по обидва боки гірської бистроплинної Рибниці. Розмаїтям своєї чарівної краси милує воно всіх, хто хоч раз побував тут. А побувало у нашому рідному селі чимало відомих і не дуже людей. І я, маленька уродженка села, горджуся тим, що я є новосельчанка.

Багате наше село на різні звичаї, цікаві обряди, має свої певні традиції. Але… Сучасний шалений темп життя змушує щось обминати, щось залишати непоміченим, а щось взагалі забувати.

Для того, щоб бути вартим свого майбутнього, я вирішила зберегти для нащадків часточку історії, часточку звичаю, пам’яті наших предків.

За допомогою звернулася до рідної сестри свого покійного дідуся, якого на жаль не мала змоги бачити, бо він відійшов у вічність ще до мого народження Пантелик Катерини Степанівни.

Ось що вона мені розповіла.

Слава української народної пісні сягає далеко за межі нашої держави. У ці пісні перелито могутню щедру душу наших пращурів. Українці співають у печалі, в радості, в розлуці, з коханими, працюючи і на відпочинку, бо ж така в нас доля – бути одним з найспівочіших народів у світі.

То ж заспіваймо, друзі!

 

Весілля в Новоселиці тривало аж п’ять днів і розпочиналося у четвер.

Четвер – зачєнанє

П’ятниця – гуски

Субота- перший день весілля

Неділя – другий день весілля

Понеділок – вечеря

 

 

Зачєнанє.

Ще до заходу сонця дружби (їх могло бути у молодого навіть 40 чоловік, тільки щоб була парна кількість) від молодого мали принести до молодої додому весільні деревця. Деревця обов’язково мали бути з ялинки. Всі, хто був на той час у молодої, виходили зустрічати дружбів, старалися трохи торгуватися, бо хлопці спочатку показували гірші деревця, в яких згодом відрубували гілочки для вінка над дверима хати, на воротах і на палатку.

Насамкінець хлопці показували найкраще деревце, яке згодом тато з мамою заносили до хати на калачах.

Після обіду молода (наречена), або мама молодої ходили запрошувати до себе на зачєнанє. Запрошували сусідів, родичів, дружок. На зачєнаню жінки виготовляли з гофрованого паперу квіти, трісунки, Вінчальна матка або та жінка, яка гарно жила у шлюбі зі своїм чоловіком різали чепець (їх обов’язково мало бути 4), робили верхушку на деревце та шили віночок для молодої.

Для верхушки використовували васильчик, чорнобривці, безсмертник, пір’я півня, у вузлик зав’язували освячене зерно чи хліб, цукор, гроші, до верхушки прив’язували чепці.

 

 

 

Коли всі ці приготування скінчилися, починали співати:

До нас, Боже, до нас

Бо в нас тепер гаразд,

Вісілє си зачінає

Деревце си убирає.

 

На калиноньці дві ягодонці

Ой упало із горішка зеренце

Внесіть, внесіть, рідний татку деревце

Ой упало із горішка зерен двоє

Внесіть, внесіть мій таточку

З мамков вбоє.

 

Так співали три рази. Після того тато з мамою заносили до хати найкраще деревце. Воно мало стояти на двох калачах. У найкращу кімнату ставили деревце, потім обряд продовжувався. Жінки співали:

Проше, таточку, проше,

Проше, таточку,проше,

Китечку зав’єзати

Хороше заспівати

Жалісно заплакати.

Ой, зав’єжи, рідний татку другую,

Бо вже мені тай розлука з тобою.

Бо вже мені мешканєчко дружиною.

 

Те саме співали мамі, дідам, бабусям, батькові, матці, дружкам, братам, всій родині, а на кінець всім гостям. Вважалося, що кожен, хто є на зачєнаню, має прив’язати на деревце дві квітки.

Коли вже деревце одягнули, жінки співали:

Від сподечка до вершечка яличка

А на самім та вершечку китичка.

А хто її та зав’язав?

Рідні татко з мамкою.

 

Казав єс мені кленовий листку,

Що не меш упадати.

Казав єс мені рідний таточку

Що не меш віддавати.

А тепер даєш та й сам не знаєш

Чи ми долю вгадаєш?

Я, синку, даю, що дома маю.

Долю ти не вгадаю.

Проси, синку, щиро в бога,

Щоби тобі доля добра.

 

Коли деревце вже вбране, молода дякує присутнім, що допомогли їй вбрати деревце і запрошує всіх до столу вечеряти. Традиційно на столі мали бути голубці, начинка(каша з кукурудзяної муки розварена на молоці, маслі, цукрі), бринза, закуска (квашені цукрові буряки, нарізані соломкою, зверху посипані або вареними сухими грибами, або зажареною цибулею), холодець, цвіклі (червоний буряк, натертий на дрібній терці, приправлений хріном).

А на солодке були пампушки і компот.

Гуски:

У п’ятницю молода із дружками йшла до молодого додому, щоб подарувати нареченому весільну сорочку і запросити до себе на весілля. До заходу сонця потрібно було вернутися додому.

Наречену садовили на подушку, тато з мамою ставили на голову сплетений з барвінку віночок, а зверху віночка мала бути квітка. Жінки співали:

Ой, куда ти, молоденька ся збираєш,

Що так красно голівоньку убираєш?

Ой, куда ти молоденька ходила,

Що так красно голівонька зацвила?

Ой, ходила моя мамко у зелен-садок,

Та й упав на мою голівку з яблін-вишні цвіток.

А я іду, моя мамко, у село,

Щоби було усім людям весело.

 

Коли молода прийшла до молодого додому, її запрошували до хати. Але спершу вона мала пригостити присутніх у молодого людей солодощами, а потім вже йти до хати.. Спершу, як присісти, наречена зверталася до тата і мами нареченого з такими словами:

Тату і мамо!

Прийміть ці калачі

Як червону калину.

А мене, мамко

За свою дитину.

А вашого сина

За мого мужа

За чоловіка.

Не на рік, не на два,

А на ціле життя.

 

Після цих слів розпочиналося розважальне дійство. Молоду з дружками саджали за стіл. А на столі всі страви були приготовлені з сирих овочів, чи з вербових прутиків. І приводили когось із старших людей,(хто не проти був пожартувати), говорячи, що це наречений. І так аж три рази. На третій раз приводили справжнього нареченого. Наречена вручала йому шлюбну сорочку і запрошувала до себе на весілля. Тоді поверталася додому з дружками. За цей час у молодої вже прибули музики. Найперше вони грали три рази марш, а молода з калачами на рушнику виходила з хати, три рази кланялася, дякувала, що прийшли до неї відіграти весілля і запрошувала до хати.. У хаті музики грали перший танець для молодої і її тата, другий для молодої і мами, а третій для братів і молодої.

Ввечері приходили молоді хлопці і дівчата, родичі, сусіди на гуски. Грала музика, всі танцювали в очікуванні нареченого. Згодом приходив і молодий разом з дружбами. Він приносив для молодої весільний букет і туфлі, в яких молода мала йти до шлюбу.

Весільний букет для нареченої в подарунок

Перший день весілля:

Субота була найурочистішим днем у шлюбному обряді. У суботу молодята йшли до церкви, щоб перед Богом і людьми поклястися у вірності і любові один одному.

Давно не так легко було вдягнути молоду до шлюбу. Обов’язково у неї мав бути віночок,шитий з листочків барвінку і прикрашений позліткою (віночок шили ще на зачєнанє). Також він мав бути прикрашений різними прикрасами, виготовленими власноруч. На плечах були різні стрічки. А у молодого мав бути теж шитий віночок з барвінку, тільки меншого розміру і взимку його пришивали до шапки, а влітку до капелюха. З правого боку молодому причеплювали до кожуа (взимку) чи піджака (влітку) букет. Обов’язково коло букета мала бути хустка, якою пізніше молодій перев’язували голову.

Віночок клали тато з мамою під спів жінок.:

На калинонці дві яго донці

Не папороть цвіте

Мамка віночок кладе

Таточко поправляє

До шлюбу виряджає.

 

На калинонці дві ягодонці

Куди ти ся молоденька збираєш?

Що так гарно головоньку вбираєш?

Ой, до шлюбу, моя мамко, до шлюбу.

Вже я більше дівочити не буду.

Батьки поставили весільний вінок і вельон (фату) на голову молодій…

Молодому співають:

На калинонці дві ягодонці,

Ой куда ти, молоденький, ся збираєш

Що таку красну одежину вбираєш?

Ой, до шлюбу, моя мамко, до шлюбу,

Бо вже більше з парубками не буду.

 

 

Ой із-за гори, з-за високої,

Ясне сонце палає,

А з-за другої, ще з-за вищої

Молодий конем грає.

 

Йому калинка, йому калинка

Доріжку заступає.

Вийняв шабельку, вийняв шабельку,

Став калинку рубати.

 

Ой стій, погоди, ой, стій, погоди.

Не рубай калиноньки.

Не задля тебе, не задля тебе.

Калинка посаджена.

Лиш задля тебе, лиш задля тебе

Молода наряджена.

 

Коли молода одягнута і все готове, то вирушають до церкви. Напереді йдуть тато з батьками.


Дата добавления: 2015-08-02; просмотров: 83 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Список використаних джерел| Вінчальні батько і матка. Рік весілля - 1997

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.014 сек.)