Фізичні якості та їх розвиток

Значне місце в тренувальному процесі бігунів на короткі дистанції відводиться фізичній підготовці. Високий рівень розвитку швидкості, сили, швидкісно- силових якостей, спеціальної витривалості спринтерів у величезній мірі зумовлює досягнення ними високих, спортивних результатів. У спортивній практиці відбір майбутніх спринтерів здійснюється, як правило, на підставі результатів, показаних в спеціальних тестах на прийомних випробуваннях. У тренувальні групи зараховуються ті, хто показав найкращі результати серед екзаменованих. Але багаторічний досвід переконує нас в тому, що найчастіше відібрані за таким принципом хлопці через 2-3 роки виявляються далеко не такими перспективними, як це здавалося спочатку, нерідко поступаються тим одноліткам, яких свого часу не прийняли. Це відбувається тому, що не існує диференційований підхіду до оцінки перспективності.

У спеціальному експерименті протягом 4 років тренера стежили за динамікою фізичної підготовленості 23 юнаків 13-17 років. Причому серед випробуваних були підлітки з різним початковим рівнем розвитку фізичних якостей - від високого до низького (для даної вікової групи). У ході експерименту було встановлено, що фізична підготовленість юних спринтерів розвивається нерівномірно. Встановлено, що рівень всіх фізичних якостей в найбільшій мірі зростає в перші півтора року швидкості і швидкісними якостями. За перші півтора року тренування найбільшого розвитку досягають фізичні якості юних спринтерів в такій послідовності: швидкісні, витривалість, силові, швидкісно- силові (табл. 24).

Таблиця 24

Відносні величини приросту (у% до вихідного рівня) фізичних якостей юних спринтерів за періодами тренування

На основі отриманих матеріалів було розроблено схему визначення потенційних можливостей спринтера (табл. 25), в якій в якості критеріїв оцінки використовуються два показники: вихідний рівень розвитку фізичних якостей (сьогоднішня готовність) і темпи приросту цих якостей за перші півтора року занять. Темпи приросту розраховували за формулою

W = 100 * (V2 - V1) / 0.5 * (V1 + V2) %

де W - темпи приросту, числа «100» і «0,5» є константами (постійними величинами), а V1 і V2 - вихідний і кінцевий результат в конкретному контрольному вправі.

Таблиця 25

Схема визначення потенційних можливостей спринтера

І у вихідному рівні, і у темпах приросту умовно виділений високий, середній і низький показники. Залежно від цього потенційні можливості бігунів на короткі дистанції також умовно позначені терміном «здатність». Великий статистичний матеріал, накопичений в ході цілого ряду експериментів і в процесі багаторічної тренерської практики, дозволяє рекомендувати номінальні значення величин вихідного рівня і темпів приросту фізичних якостей для юних спринтерів 13-14,5 року. Ці дані дозволять тренерам порівняно об'єктивно судити про перспективність обраного контингенту в бігу на короткі дистанції (табл. 26).

Достатній інтерес представляють експериментальні дані радянського фахівця А. Шпокаса (1980), що свідчать про можливість і ефективності використання в процесі відбору спринтерів результатів регресійного аналізу. На основі даних власного дослідження А. Шпокас відібрав комплекс тестів, що характеризують рухові якості, біодинамічні особливості і ступінь статевого дозрівання, які мали найбільш тісний кореляційний зв'язок з результатами в бігу на 100 м, показаними юними спортсменами через два роки тренування. У комплекс тестів для спринтерів увійшли: тривалість часу відштовхування при бігу на 30 м з ходу (Х1), результат у бігу на 30 м з ходу (Х2), частота кроків при бігу на місці протягом 10 секунд (X3), ступінь відхилення статевого дозрівання від паспортного віку (Х4). У такому випадку рівняння множинної регресії має наступний вигляд:

Y = В0 + В1X1 + В2Х2 + В3Х3 + В4Х4,

де Y - прогнозований спортивний результат через два роки, а В0, B1, B2, В3, B4 - обчислені коефіцієнти рівняння множинної регресії (табл. 27). Такий математичний метод дозволив прогнозувати спортивні результати юнаків та дівчат 15-16 років на найближчі два роки, після закінчення яких прогнозовані результати порівнювалися з фактично показаними (табл. 28). У ході експерименту А. Шпокас встановив, що різниця між прогнозованими і фактично показаними результатами в бігу на 100 м коливалася у дівчат в межах 0-0,15 с, а у юнаків - 0-0,08 с. Така порівняно мала величина відхилення прогнозованих результатів від дійсних говорить про можливість використання результатів регресійного аналізу при відборі бігунів на короткі дистанції.

Таблиця 26

Вихідний рівень і темпи приросту фізичних якостей за перші 1,5 року тренування у юних спринтерів 13-14,5 року

Таблиця 27

Коефіцієнти рівняння множинної регресії Примітка. Знак «+» характеризує позитивна зміна, а знак «-» - негативне.

Таблиця 28

Прогнозування і фактичне показання результати в бігу на 100 м у дівчат і у хлопців 15-16 років через 2 роки тренування

Біодинамічні особливості

Для видатних бігунів на короткі дистанції характерна певна ритміка рухів, що відрізняється швидким відштовхуванням від опори і відносно тривалої фазою польоту. У той же час зустрічаються і такі хлопці, які з координації нервово- м'язових зусиль, специфічних для спринтерського бігу, помітно відрізняються від своїх однолітків і демонструють час відштовхування, рівне 80-90 мс. Такі діти з найважливішого критерію правильності та раціональності спортивної техніки - ритму бігу - мало чим поступаються кращим спринтерам і, отже, мають важливі передумови для успішної спеціалізації в цьому виді легкої атлетики (табл. 29). Реєстрація опорного часу у юних спортсменів використовувалася в якості додаткового критерію оцінки їх потенційних можливостей, тим більше що час опорної реакції відноситься до мало змінним в тренуванні показниками. Після того як був здійснений умовний відбір спортсменів на підставі даних про темпи приросту фізичних якостей в першу 1,5 роки занять, у всіх юнаків за допомогою телеметричної апаратури було визначено час відштовхування при максимально швидкому бігу на 10 м з ходу. Повторно таке ж тестування було проведено наприкінці четвертого року тренування, коли спортсменам виповнилося 17 років. При цьому було розраховано середній час відштовхування як для всієї групи (23 особи), так і для тих 10 кращих, які умовно були зараховані в тренувальну групу за результатами інших тестів. Середній час відштовхування для 23 спринтерів у віці 14,5 і 17 років склало відповідно 125 і 121 мс, а середній час 10 кращих в тому ж віці дорівнювало 101 і 100 мс.

Важливо відзначити, що після перших півтора років і після чотирьох років занять показники темпів приросту фізичних якостей, так само як результати в бігу на 100 м, були дуже тісно пов'язані з показниками часу відштовхування.

Керуючись наведеними даними в поєднанні з показниками темпів приросту фізичних якостей і результатами в бігу на 100 м, тренери зможуть об'єктивніше і ефективніше відбирати бігунів на короткі дистанції.

Таблиця 29

Середні показники часу відштовхування у юних спринтерів

Вік,роки	Час відштовхування,мсек.
Відмінне	Хороше	Посереднє

При аналізі залежності спортивного результату спринтер від росту, ваги і ваго- ростових показників виявився чіткий взаємозв'язок індивідуальних морфологічних особливостей і переважної схильності спортсменів до однієї з дистанцій. Бігуни, успішно виступають у бігу на 100 м і мають відносно низькі показники в бігу на 200 м, характеризуються в середньому невеликим зростанням (174,4 см) і вагою (73,2 кг), а ваго- ростовий індекс становить у них в середньому 419,7 г / см. Бігуни, відмінно виступають у бігу на 200 м, значно відрізняються від спортсменів попередньої групи: їх середній зріст - 182,9 см, вага - 71,8 кг, а ваго- ростовий індекс - 392.6 г / см. Цікаво відзначити, що група спортсменів з різницею в результатах бігу на 100 і 200 м 0,5-0,6 с, яких ми віднесли до більш схильним до бігу на 100 м, має і морфологічні показники, близькі до аналогічних показників спеціалізуються в бігу на 100 м: зріст - 176,2 см, вага - 72,3 кг, ваго- ростовий індекс - 410,3 г / см. Точно так само і група спортсменів, більш розташована до бігу на двухсотметровій дистанції, має і відповідні морфологічні показники: зріст - 182,2 см, вага - 76,2 кг, ваго- ростовий індекс - 418,2 г / см.

Бігуни з різними, морфологічними даними по -різному приходять до досягнення максимальної швидкості. У спринтерів високого зросту зареєстрована велика довжина кроків і менша їх частота порівняно з бігунами середнього та низького зросту. Вчений з НДР К. Хоффман (1974) встановив, що зростання майже прямо пропорційний середній довжині кроку в бігу і ця залежність зростає з класом спринтера. Спринтери високого зросту пробігають стометрівку, як правило, за 44-46 кроків. Саме таким спортсменам вдається добре пробігати дистанцію довгого спринту - 200 і 400 м. У той же час спринтери середнього та низького зросту, що пробігають 100 м за 48-53 кроку, досить повно реалізують свої можливості лише в короткому спринті - на дистанціях 60 і 100 м (табл. 30).

Таблиця 30

Кількісні характеристики бігового кроку в залежності від зростання спринтерів

Дата добавления: 2015-08-02