Економічні погляди О. Герцена і М. Огарьова. Економічне вчення М. Г. Чернишевського

Олександр Іванович Герцен (1812 – 1870) додав російсь­кому соціалізму селянського характеру. Якщо раніше звільнення селянина від кріпацької залежності було найвищою вимогою і питання про те, хто буде мати зверхність у господарському житті країни, не поставало, то тепер на перший план вису­валась задача визволення селянина не тільки від кріпацької, а й від будь-якої іншої форми залежності. В основу еконо­мічних поглядів Герцена була покладена критика кріпацького режиму Росії. Герцен вітав реформу 1861 року, але вона не справдала його надій, була половинчатою, призвела до фінансового закабалення та обезземелення селянства. Тому далі Герцен виступив з критикою цієї реформи, з обгрунтуванням лозунгу "Земля і воля". Селянство, за Гер­ценом, є реальною силою радикальної революції в Росії. А якщо селянство на протязі всієї феодальної епохи вело боротьбу з дворянством під гаслами общини, то Герцен став ідеалізувати общину. Він висував проект общинного і селянського соціалізму, який був планом некапіталістичного розвитку Росії, але без достатнього його обгрунтування. Цей проект був утопічним, тому що суперечив економічному розвитку країни. Герцен критикував буржуазне суспільство. Він трактував капіталізм як патологічну систему господарства, хоч і визнавав, що в економічному відношенні перехід від феодального до буржуазного суспільства є прогресивним. Тільки наприкінці свого життя Герцен став визнавати рево­люційне значення пролетаріату.

Соратник Герцена по роботі в журналі "Дзвін" Микола Платонович Огарьов (1813 – 1877) також відстоював у своїх працях класові інтереси селянства в ході реформи 1861 року, закликав селянство Росії до боротьби за землю і волю. Він допускав викуп землі або таке положення, щоб деяка її частина залишалася у поміщиків, але в основному орієнту­вався, як і Герцен, на селянський, чи суспільний, соціалізм.

Головну задачу селянської революції Огарьов бачив у перетворенні землі в "земське надбання", яке було б доступ­ним народу. При цьому державну власність на землю він від­ки­дав. З метою укріплення общинних основ в економічному житті Росії Огарьовим пропонувався план нових форм кредитування.

Основними працями Миколи Гавриловича Черни­шевського (1828 – 1889) є "Примітки до "Основ політи­ч­ної економії "Мілля" і "Нариси з політичної економії (за Міллем)". Економічна теорія Чернишевського є теорією селян­ської рево­люційної демократії, суть якої полягає в заміні по­мі­­щицького господарства вільним селянським господар­ст­вом. Черни­шевський підняв боротьбу проти кріпацтва на новий ступінь, трактуючи її як головну класову задачу селянства. Ніхто до Чернишевського так глибоко не розкривав внутріш­ньо­го ладу кріпацької системи, не аналізував його основ, характер пан­щини й оброку, відміну останніх від капіта­ліс­тич­них відносин, своєрідність оброчної системи в Росії. Він дав глибокий аналіз реформи 1861 року.

Чернишевський вважав селянські господарства найвищою з усіх існуючих форм виробництва, тому метою антикріпо­сницької селянської революції мало б стати утвердження ладу дрібних самостійних виробників-селян. Приватну земель­ну власність Чернишевський відкидав, тому що вона не могла, на його думку, зберегтися в руках селянства — в силу законів конкуренції вона може підлягати концентрації, а селяни стануть знову безземельними. При цьому Чернишевський зазначав, що общинна форма землекористування сама по собі не забезпечує більш продуктивної форми селянського господарства в порівнянні з приватною селянською власністю на землю. Тільки общинне, тобто товариське виробництво забезпечить більш продуктивний характер господарства.

Таким чином, Чернишевський був далеким від ідеалізації общини як такої.

Безпосередня мета селянської революції, за Черни­шев­ським, не є її кінцевою метою, тому що ця революція повинна ставити задачу ліквідації будь-якої експлуатації. Тільки соціалізм являє собою найкращу форму суспільства, яка забезпечує швидкий розвиток його продуктивних сил. Феодалізм є лише перепоною на шляху природного закону прогресу, причину якого Чернишевський бачив у тому, що в людях є природжена здібність і бажання працювати. Ліквіду­вавши кріпацтво, на думку Чернишевського, треба не допу­стити розвитку капіталізму і розвивати соціалізм із дрібного самостійного селянського господарства, яке базується на общинному землеробстві.

Таким чином, теорія селянської революції Чернишевсь­кого була спрямована на ліквідацію кріпацтва і недопущення капіталізму в Росії, але Чернишевський не заперечував прогресивності капіталізму в порівнянні з кріпацтвом.

Велику увагу в своїх роботах Чернишевський приділяв питанням обміну, конкуренції, грошей, кредиту, найманої праці, капіталістичної земельної ренти і т. ін. Вперше в Росії Черни­шевський порушив питання про існування двох полі­тичних економій, які представляють інтереси протилежних класів. Свою систему політичної економії Чернишевський назвав "теорією трудящих", до яких він відносив селян, робітників і ремісників. Економічні роботи Чернишевського високо оці­нили К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін.

Дата добавления: 2015-08-10