Визначення вибухонебезпечних зон.

Класифікація вибухо - та пожежонебезпечних приміщень (зон)

Горючістю називається здатність речовин або матеріалів до горіння. За горючістю речовини і матеріали поділяються на групи:

негорючі – речовини і матеріали, не здатні до горіння в повітрі;

важкогорючі - речовини і матеріали, здатні загоратися в повітрі від джерела загорання, але не здатні самостійно горіти після видалення джерела горіння;

горючі - речовини і матеріали, здатні самозайматися, а також загоратися від джерела займання і самостійно горіти після його видалення. З групи горючих речовин і матеріалів виділяють легкозаймисті речовини і матеріали. Легкозаймистими називаються горючі речовини і матеріали, здатні займатися від короткочасної (до 30 сек.) дії джерела загорання з низькою енергією (полум’я сірника, іскра, тліюча цигарка і т.д.). До ЛЗР належать рідини з температурою спалаху < 61⁰С в закритій посудині або 66⁰С у відкритій посудині.

Дані про горючість застосовують при визначенні категорій приміщень по вибухонебезпеці.

Вибухонебезпечна зона – приміщення або обмежений простір в приміщенні або зовнішній установці, в якій є або можуть утворюватись вибухонебезпечні суміші.

Пожежна зона – простір, всередині і зовні приміщень, в межах якого постійно або періодично використовують горючі речовини і в якому вони можуть знаходитись при нормальному технологічному процесі або при його порушеннях.

Вибухонебезпечною вважається зона в приміщенні в межах до 50м по горизонталі і вертикалі від технологічного апарату, з якого можливе виділення горючих газів.

Якщо об’єм вибухонебезпечної суміші перевищує 5% вільного об’єму приміщення, то все приміщення належить до відповідного класу вибухонебезпеки.

Вибухонебезпечна зона класу О – утворення вибухонебезпечного середовища можливе лише в межах корпуса технологічного обладнання.

Вибухонебезпечна зона кл. 1 - простір, в якому вибухонебезпечне середовище може утворюватись при нормальній роботі (тут і далі нормальна робота – ситуація, коли установка працює відповідно своїм розрахунковим параметрам). (Киснева рампа, склади ГММ, ЛЗР, склади фарб, лакофарбові приміщення).

Вибухонебезпечна зона кл.2 – простір, в якому вибухонебезпечне середовище при нормальних умовах експлуатації відсутнє, а якщо виникає, то зрідка і продовжується недовго. В цих випадках можливі аварії катастрофічних розмірів (розрив трубопроводів високого тиску або резервуарів значної ємності) не повинні розглядатися під час проектування електроустановок.

Частоту виникнення, тривалість вибухонебезпечного газо – пароповітряного середовища визначають Правилами і нормами відповідних галузей промисловостей (склади аміаку і т. д.)

Вибухонебезпечна зона кл.20 – простір, в якому в період нормальної експлуатації вибухонебезпечний пил у виді хмарини присутній постійно або часто в кількості, достатній для утворення небезпечної концентрації суміші з повітрям і (або) простір, де можуть утворюватись пилові шари непередбачуваної або надмірної товщини. Зазвичай, це може бути всередині обладнання, де пил може формувати вибухонебезпечні суміші часто і на тривалий період.

Вибухонебезпечна зона кл.21 – простір, в якому при нормальній експлуатації можлива поява пилу у формі хмарини в кількості, достатній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації.

Вибухонебезпечна зона кл.22 – простір, в якому вибухонебезпечний пил може з’явитися зрідка і тривати недовго або в якому шари вибухонебезпечного пилу можуть бути і утворювати вибухонебезпечні суміші у випадку аварії.

Ця зона може включати простір поблизу обладнання, котре утримує пил, який може звільнитися шляхом витоку і формувати пилові утворення (склад солі АГ).

Дата добавления: 2015-08-10