Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

ВИЩА ШКОЛА. У другій половині XIX ст

Образотворче мистецтво | Висновки | ВИСНОВОК | ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ | НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА РОСІЙСЬКОГО ЦАРИЗМУ ЩОДО УКРАЇНИ | ВИСНОВОК | ВИНИКНЕННЯ ГРОМАД ТА ЇХНЯ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ | ЕМСЬКИЙ УКАЗ 1376 р. ТА ПЕРЕСЛІДУВАННЯ УКРАЇНОФІЛІВ | ВИСНОВОК | ПОЧАТКОВА ОСВІТА |


Читайте также:
  1. Авиационная школа в Липецке
  2. Австрийская школа маржинализма
  3. Александрийская математическая школа
  4. Альтернативная школа.
  5. Бихарская школа йоги
  6. ВИЩА ШКОЛА

У другій половині XIX ст. продовжували діяти університети:

Харківський,

Київський,

Львівський.

Було відкрито нові університети:

з ініціативи М. Пирогова в Одесі — Новоросійський (1865 р.); Чернівецький (1875 р.)

1894 р. — при Львівському університеті було відкрито кафедру історії України, яку очолив М.Грушевський. 191)0 р. — там само відкрили кафедру української літе­ратури, яку очолив Кирило Студинський. С. Смаль-Стоцький, професор Чернівецького універси­тету став засновником кафедри української мови. У Львівському університеті професорів-українців було всього 8.

1884 р. — царський уряд затвердив новий реакційний університетський статут, за яким повністю ліквідувалася університетська автономія.

Розвивалася спеціальна вища освіта:

• політехнічні інститути було відкрито у Львові та Києві;

• ветеринарні інститути — у Харкові та Львові;

• історико-філологічний інститут — у Ніжині;

• технологічний інститут — у Харкові;

• вище гірниче училище — в Катеринославі;

• сільськогосподарський інститут — в Одесі та ін. Тільки небагатьом людям із небагатих родин щастило

одержати вищу освіту. В основному навчалися діти із за­можних сімей.

НАУКА

Наукові дослідження проводилися в основному в універ­ситетах. Учені України зробили значний внесок у розвиток вітчизняної та світової науки.

М. Д. Пильчиков довгий час працював у Харківському університеті. Зробив визначний внесок у розвиток магне­тизму електротехніки. Він першим в Україні та Росії взявся розвивати рентгенологію.

М. Бекетов завідував кафедрою хімії Харківського університету, вперше у світі став викладати курс фізичної хімії.

Видатними математиками були:

О. Ляпунов — працював у Харківському університеті, розробив загальну теорію сталості руху.

М. Ващенко-Захарченко — впродовж 40 років читав різні курси математики в Київському університеті.

В. Єрмаков — працював у Київському університеті, створив школу талановитих математиків.

І. Мечников — талановитий біолог, був спершу доціміом, а потім професором Новоросійського університету, відкрив теорію утворення багатоклітинних організмів неклітинних, заклав підвалини вчення про фотоцитоз захисні властивості організму.

У 1886 р, І. Мечников та М. Гамалія заснували в Одесі першу в Росії та другу в світі бактеріологічну ста 11 цім Через переслідування властей І. Мечников був змушений залишити Україну і переїхав до Парижа. Згодом мім удостоївся найвищої світової наукової нагороди Нобелівської премії за розвиток імунології (вчення про імунітет).

М. Гамалія зробив значний внесок у розвиток медицини. У боротьбі з такими хворобами, як чума, холера, тиф впровадив у практику охорони здоров'я щеплення.

М. Авенаріус — основоположник наукової школи з моле­кулярної фізики. Розвивалось українське мовознавство, хоч українська мова переслідувалася в Україні після появи Валуєвського циркуляру (1863 р.) та Емського указу (1876 р.)

Видатні мовознавці

П. Житецькяй — працював у царині дослідження історії української мови, літератури, фольклору.

О, Потебня — написав низку важливих праць із проблем мовознавства. Розвивалася історична наука.

М, Костомаров багато зробив для формування концепції української історії, глибоко досліджував історію України періоду Руїни та Гетьманщини. Опублікував праці "Гетьманство Виговського", "Гетьманство Юрія Хмель­ницького" та ін.

В. Антонович — проводив копітку роботу з дослідження документів, на основі яких детально вивчив історію ко­зацтва та гайдамацького руху.

О. Лазаревський працював над дослідженням історії Ліво­бережної України. Вивчав розвиток феодально-кріпос­ницьких відносин, розвиток культури українського на­роду та ін. Написав понад 400 історичних праць.

Д, Яворницький (1855—1940) — досліджував історію запо­розьких козаків, написав тритомну працю "Історія запо­розьких козаків", в якій глибоко і всебічно виклав історію Запорозької Січі.

80—90-ті рр. — почалася активна дослідницька діяльність молодого покоління істориків: О. Єфименка, Д. Багалія, Д. Яворницького, М. Грушевського.


Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 99 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
СЕРЕДНЯ ОСВІТА| ЛІТЕРАТУРА

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)