Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Література. Увійшовши в державно-політичний звязок з малокультурною Литвою

ЛІТОПИСАННЯ | АРХІТЕКТУРА | ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО | Літературної.Від часів Київської Русі три­вала традиція застосування двох літератур­них мов: книжкової староукраїнської | Освіта. Стан шкільництва | Відомі книжкові пам'ятки | Розвиток літератури | Найвидатніші полемісти та їхні твори | Архітектура та містобудування | Малярство |


Читайте также:
  1. VІ. Література
  2. БАЗОВА ЛІТЕРАТУРА
  3. Базова література до спецкурсу
  4. Використана література
  5. Джерела та література
  6. Джерела та література
  7. Джерела та література

Увійшовши в державно-політичний звязок з малокультурною Литвою, Україна накинула їй усе, чим досі жила її культура. Вироблена літературна мова України стала тут мовою державної кан­целярії, церкви, літописання та урядового й приватного листування.

На ґрунті литовсько-української федерації проходить українська літературна мова процес свого дальшого розвою; отрясаючись від церковно-словянської мертвеччини, приймає в себе чимраз більше елементів народньої, розговірної мови, вслід за чим іде чимраз різ­кіше її відокремлення від московської. Національний тип українця, що почав кристалізуватися в умовах культурно-політичного життя Галицько-Володимирської Держави, досягає тепер свого остаточного оформлення. Де далі пропасть поміж українцем і москалем шир­шає, поки розбіжність культурних інтересів та світогляду, не ставить їх проти себе, як непримирних ворогів дарма, що об’єднує їх ще «східня віра» й почуття кровного споріднення.

Перевага українського елементу в культурі литовсько-українсь­кої держави, закріплена «Судебником» великого лит. князя Казимира (1468) оформлюється офіціяльно в статтях «Литовського Статуту» (1522—1529) мовляв «писар земський маєть по руську літерами і слови руськими, всі листи, виписи і назви писати, а не інним язиком і слови». Ця перевага «русчизни», що нею «квітнет Литва» подібно як «Польська квітнет лаціною», втрималася до самої люблинської унії (1569 р.) а й по ній польська й латинсь­ка мова тільки з трудом добували собі доступ до литовської лі­тератури, канцелярщини і буденного вжитку.

Зразу користувалася Україна під Литвою й Польщею літератур­ним надбанням попередніх століть, але згодом почала пристосову­вати до своїх духових потреб літературні зразки тогочасного Заходу. Відтіля прийшли до нас ті лицарські повісти й романи, як ось «Книга про Тавдала лицаря», «Про славного лицаря Трістана», «Римська бувальщина» або «Вірні історії коротко зібрані з римських та інших авторів». Дорогою з Европи через південно-словянські землі, Чехію та Польщу доходили до нас такі твори, як «Велике зеркало», «Про трьох королів», «Про сімох мудрців», «Петро-золоті ключі», «Факеції або польські «жарти», а навіть дещо з Боккачієвого «Декамерона» («Весела повість про купця, що заложився з приятелем за чесність своєї жінки»), та французьких байок і оповідань. В уривках дійшла до нас середньовічна енцикльопедія («Люцідарій») та це і те зі скром­ної скарбниці середньовічної науки й фільософії. Було цього неба­гато по скількости, не імпонувало воно й своїм добором та якістю. Як колись заспокоювало воно потребу «книжного почитания», І не викликало оригінальної, інтензивної творчости. Під тим оглядом «литовську» добу нашої історії слід уважати прогалиною, антрактом перед новим вибухом творчих сил, викликаних потребами самооборони й боротьби за політичне існування, що їх викликала анексія України Польщею й клявзулі люблинської унії.


Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 54 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Поняття та терміни| Церковне будівництво

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)