Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Поняття, система та завдання конкурентного права 14 страница

Поняття, система та завдання конкурентного права 3 страница | Поняття, система та завдання конкурентного права 4 страница | Поняття, система та завдання конкурентного права 5 страница | Поняття, система та завдання конкурентного права 6 страница | Поняття, система та завдання конкурентного права 7 страница | Поняття, система та завдання конкурентного права 8 страница | Поняття, система та завдання конкурентного права 9 страница | Поняття, система та завдання конкурентного права 10 страница | Поняття, система та завдання конкурентного права 11 страница | Поняття, система та завдання конкурентного права 12 страница |


Читайте также:
  1. 1 страница
  2. 1 страница
  3. 1 страница
  4. 1 страница
  5. 1 страница
  6. 1 страница
  7. 1 страница

Оскільки Монастириська міська рада проігнорувала роз­порядження відділення Антимонопольного комітету, останнє подало позовну заяву до господарського суду Тернопільської області. Господарський суд задовольнив позов, рішення Мо-настириської міської ради визнано недійсним.

* * •і-

Акти (дії), спрямовані на спотворення поточної економіч­ної діяльності суб’єктів господарювання, можна поділити на 2 категорії:

1) ті, що встановлюють прямі або опосередковані заборо­ни на здійснення окремих видів діяльності чи виробництво окремих видів товарів;

2) ті, що зобов’язують вчинити певні дії.

Приклад антиконкурентної діяльності органів влади та місцевого самоврядування з практики органів Антимонопольного комітету

Донецька обласна державна адміністрація без погодження з органами Антимонопольного комітету прийняла розпоряд­ження, яким керівникам Донбаської регіональної митниці, Донецької залізниці. Маріупольського морського торгового порту та автопідприємств, що здійснюють вантажні переве­зення, пропонувалося здійснювати транспортування брухту відходів чорних і кольорових металів за межі області лише після отримання власником металобрухту спеціального доз­волу на право його вивезення. Розпорядження було взято до виконання Донецькою регіональною митницею. Донецькою залізницею, Маріупольським морським торговим портом та Донецьким територіально-виробничим об’єднанням авто­транспорту. За інформацією суб’єктів господарювання, оформлення дозволу на право вивезення брухту за межі об­ласті (нового на кожний місяць) займало близько трьох тиж­нів, що створювало додаткові труднощі в роботі підприємств.

Розпорядженням Антимонопольного комітету дії Донець-•кої облдержадміністрації було визнано порушенням законо­давства про захист економічної конкуренції і зобов’язано по­рушника в місячний термін привести своє розпорядження у

відповідність до вимог законодавства.

* * *

Приклад антиконкурентної діяльності органів влади. та місцевого самоврядування з практики органів Антимонопольного комітету

Рядом розпоряджень Донецької облдержадміністрації бу­ло зобов’язано підприємців проводити дооцінку горілки та:: лікеро-горілчаних виробів, які завозяться в область, до рівня | оптово-відпускних цін на цю продукцію місцевих виробників. І Незважаючи на звернення Антимонопольного комітету до ї Донецької облдержадміністрації щодо приведення зазначе­них розпоряджень у відповідність до вимог законодавства,; остання не лише не зреагувала, а й прийняла нові розпоряд­ження з аналогічними нормами, зокрема зобов’язала підпри-й: ємців при формуванні цін на тютюнові та лікеро-горілчані, вироби до сум оптово-збутової та торговельної надбавки за-[ стосовувати цільову надбавку у розмірі 5%.

| Прийнявши зазначені розпорядження, облдержадміністра­ція не лише порушила вимоги законодавства про захист еко­номічної конкуренції, а й вимоги статей 21 та 23 Закону

(України «Про підприємства в Україні», а також ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», що за зверненням Антимонопольного комітету підтвердили Міністерство еко­номіки та з питань європейської інтеграції України, Мініс­терство фінансів та Державна податкова адміністрація. Антимонопольний комітет визнав, що зазначеними діями Донецька облдержадміністрація вчинила порушення законо­давства про захист економічної конкуренції України.

| Обидва види актів (дій), спрямованих на спотворення ді­яльності суб’єктів господарювання так чи інакше впливають на свободу економічної діяльності, повністю або частково виключаючи її. Якщо акти (дії) першого виду спрямовані на спотворення організаційно-економічної діяльності суб’єктів господарювання і можуть створити перешкоди на шляху створення нових суб’єктів господарювання, то другі створю­ють перешкоди вже існуючим суб’єктам господарювання.

Заборони, що їх встановлюють неправомірні акти органів державної влади та місцевого самоврядування, можуть сто­суватися як певних видів чи напрямів діяльності (наприк­лад, заборона здійснення торговельної діяльності взагалі), так і конкретних видів товарів, робіт, послуг (наприклад, за­борона виробництва та реалізації хліба). Особливо можна виділити заборони органів влади на ввезення, вивезення то-

варів з одного регіону республіки в інший, такі заборони призводять до монополізації регіональних ринків товарів, на

ввезення, вивезення яких є заборона., -

Слід зазначити, що окреме місце серед антиконкурентних дій органів влади та управління, посідають дії з надання ок-• ремим суб’єктам господарювання податкових та інших пільг.

У юридичному розумінні пільги — це вилучення із загаль-ноправового режиму, тобто, встановлення такого режиму, який ставить одного суб’єкта господарювання чи групу суб’­єктів у привілейоване становище щодо інших, даючи їм мож­ливість здійснювати свою діяльність на вигідніших умовах. Тому, якщо говорити про можливість надання суб’єктам гос­подарювання пільг, то слід зазначити, що відповідно до за­конодавства України можливість та порядок надання пільг суб’єктам господарювання при здійсненні ними підприєм­ницької діяльності мають бути регламентовані відповідними нормативно-правовими актами.

Прикладом такої регламентації є Закон України «Про за­гальні засади створення і функціонування спеціальних (віль­них) економічних зон», яким визначено порядок створення, ліквідації та механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові й еко­номічні основи їх статусу. У Законі, зокрема, зазначається, що на території спеціальних (вільних) економічних зон ство­рюються сприятливі умови та режим митного оподаткування:

пільговий режим щодо рівня оподаткування, специфічні ва­лютно-фінансові умови, банківсько-кредитна система тощо.

Законодавство також забороняє органам влади та місце­вого самоврядування делегувати владні повноваження об’єд­нанням, підприємствам та іншим особам, якщо це може при­звести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворен­ня конкуренції.

Крім того, забороняється вчинення дій чи бездіяльність органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального орга­ну чи посадової особи), що полягають у схиленні суб’єктів господарювання, органів влади, органів самоврядування, ад­міністративно-господарського управління та контролю до по­рушень законодавства про захист економічної конкуренції, а також створенні умов для вчинення таких порушень.

§ 5. Господарська діяльність органів виконавчої влади як чинник, що призводить до вчинення ними антиконкурентних дій

Однією із найважливіших сфер в Україні, яка забезпечує життєдіяльність держави і від розвитку якої залежить за­гальний стан речей у країні, є економіка. Тому впроваджен­ня та закріплення реформ, що мають змінити економічну; ситуацію в Україні на краще, є першочерговим завданням; держави. Внаслідок проведення ринкових реформ, зокрема за-I ходів з демонополізації, приватизації, лібералізації зовніш-I ньоекономічної діяльності, в Україні створено основи ринково-’ го середовища, яке на сучасному етапі потребує подальшого > вдосконалення, щоб забезпечити значно вищий рівень ефек­тивності господарювання. Одним із важливих напрямів такого, реформування є вдосконалення здійснення господарської ді-, яльності органами виконавчої влади в частині надання платних \ послуг суб’єктам господарювання та громадянам.

І Нині більшість органів виконавчої влади, надаючи платні І послуги суб’єктам господарювання та громадянам, поєднує! діяльність з виконання і реалізації цілей, завдань та функцій, | покладених на них державою, метою яких є забезпечення • виконання та додержання усіма суб’єктами ринкових відно-’ син Конституції та законів України, нормативно-правових актів органів виконавчої влади, принципів законності та пра­вопорядку, гарантій щодо прав і свобод громадян тощо, з ді­яльністю, пов’язаною з госпрозрахунковою діяльністю, що за своєю суттю є підприємницькою, метою якої є отримання | прибутку або доходу.

Всього в Україні органи виконавчої влади здійснюють близько 100 видів господарської діяльності, яка включає на­дання платних інформаційних, консультативних, експертних та інших послуг фізичним і юридичним особам та населен­ню. На сучасному етапі послуги у сфері господарської діяль­ності держави надають:

1) державні органи (органи виконавчої влади, адміністра­тивно-господарського управління та контролю), які надають:

• послуги, що є безпосереднім наслідком виконання державних функцій;

• послуги, які пов’язані з виконанням державних функ-: цій, але надання яких внаслідок соціально-політичних! чинників закріплено за державними органами, а також ‘. послуги, що є супутніми до виконання цих функцій;

2) державні установи та організації, які надають насампе­ред послуги, пов’язані з виконанням державою своїх функцій,, а також послуги, що є супутніми до виконання цих функцій;

3) суб’єкти господарювання, які здійснюють свою діяль­ність, використовуючи делеговані їм владні повноваження, і на­дають послуги, пов’язані з виконанням державою своїх функ­цій, а також послуги, що є супутніми до виконання цих функцій.

Практика здійснення органами Антимонопольного коміте­ту України контролю за додержанням законодавства про за­хист економічної конкуренції підтверджує висновки про не­обхідність обмеження владно-господарського дуалізму дер­жавних органів як чинника, що сприяє неправомірному об­меженню конкуренції і вчиненню значної кількості пору­шень законодавства. Слід зазначити, що кожне порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вчинене органом виконавчої влади чи його посадовою особою, є не­правомірним обмеженням прав і свобод суб’єктів господарю­вання, які діють на ринку, а це є передумовою повного усу­нення або часткового обмеження конкуренції на товарних ринках та їх монополізації.

Нині господарська діяльність органів виконавчої влади більше слугує відомчим інтересам, ніж інтересам держави і суспільства в цілому. Така діяльність із кожним роком все більше суперечить основному напряму економічної політики держави — побудові цивілізованої, соціально-орієнтованої ринкової економіки.

Беззаперечно можна стверджувати, що в процесі здійс­нення своєї діяльності органи виконавчої влади зловжива­ють своїм становищем. Ці зловживання можна класифікува­ти таким чином.

1. Державні функції делегуються органами виконавчої влади «своїм» господарюючим суб’єктам, які так чи інакше залежать від цих державних органів і слугують їх владним інтересам.

2. Непоодинокі випадки самостійного розширення органа­ми виконавчої влади сфери господарської діяльності шляхом створення знов-таки «своїх» госпрозрахункових підрозділів та надання їм певних пільг, у той же час послугами цих госпрозрахункових підрозділів підприємців змушують корис­туватися під час реєстрації підприємств, отриманні ліцензій, дозволів тощо.

3. Поширена практика:

• нав’язування підприємцям непотрібних їм супутніх ^ послуг за додаткову плату; |1

• непередбаченого законодавством делегування функ­цій державного управління суб’єктам господарювання;

•. самочинного розширення кола платних послуг, що на­даються, та встановлення необгрунтоване високих та­рифів на них;

• прийняття власних неправомірних владних рішень, норми яких зобов’язують суб’єктів господарювання користуватися послугами органів виконавчої влади.

Типовим прикладом зловживань, є дії Держуправління екобезпеки в Донецькій області.

Так, органи Мінекобезпеки України під час видачі дозво­лів та лімітів на скиди та викиди забруднюючих речовин протягом тривалого часу змушували суб’єктів господарю­вання отримувати платні послуги, які мали право надавати зазначені органи, в той час, коли підприємцям такі послуги були не потрібні. Переважну більшість цих послуг могли на­давати суб’єктам господарювання інші підприємці на вигід­ніших умовах. Але статус та дії органів Мінекобезпеки Ук­раїни призводили до усунення таких підприємців з ринку, оскільки матеріали, які вони готували, не бралися до уваги органами Мінекобезпеки. Внаслідок цього відбулася монопо­лізація ринків певних послуг з усіма негативними наслідка­ми для споживачів.

Складається ситуація, коли учасники ринку потрапляють під подвійний тиск таких «госпрозрахункових» відомств, з одного боку як конкуренти, з іншого — як об’єкти контро­лю, що призводить до усунення з ринку «не своїх» суб’єктів господарювання та монополізації відповідних товарних рин­ків. У кінцевому підсумку цей тиск перетворюється на до­датковий і досить істотний, а іноді непереборний бар’єр вступу на ринок для підприємців, а відтак знов-таки призво­дить до монополізації відповідних товарних ринків.

Для органів виконавчої влади стало нормою, поряд із платними послугами згідно з нормами законодавства, нада­вати знов-таки платні послуги, але такі, що відповідно до норм законодавства України входять до прямих функці­ональних обов’язків органів виконавчої влади і мають нада­ватися безплатно, за рахунок відповідних бюджетів. На біль­шості ринків послуг органи виконавчої влади через природні економічні, соціальні, політичні умови є монополістами, от­же, можуть зловживати своїм монопольним становищем.

-ТіЧ л/^ґ-

За умов сьогодення наявність значного сектора економі­ки, в якому в одній особі поєднуються владні та господарські функції, не відповідає сучасним умовам економічного й сус­пільного розвитку держави. Недоліки та порушення у сфері господарської діяльності не можна подолати шляхом косме­тичних виправлень, тому сфера господарської діяльності по­требує докорінного реформування.

Проте слід враховувати, що в умовах фінансової скрути, недостатнього, нестабільного бюджетного фінансування дея­кі органи виконавчої влади, які фінансуються з державного бюджету, змушені надавати платні послуги, інакше вони просто були б не в змозі виконувати функції, покладені на них державою. Так, архівні установи України за умов недос­татнього і нестабільного бюджетного фінансування змушені створювати госпрозрахункові підрозділи та надавати платні послуги, інакше через відсутність власних джерел доходів (за рахунок надання платних послуг) вони не зможуть вико­нувати свої функції, оновлювати матеріально-технічну базу. Це, безумовно, призведе до занепаду архівної справи в Ук­раїні. Такий стан речей стосується багатьох підприємств, установ, організацій України, що фінансуються з державно­го бюджету.

За таких обставин вирішення проблеми владно-господар­ського дуалізму в діяльності органів виконавчої влади має відбуватися шляхом:

•.припинення неправомірного здійснення органами ви­конавчої влади госпрозрахункової діяльності;

• забезпечення фінансування діяльності цих органів з державного бюджету в повному обсязі;

• створення на базі госпрозрахункових підрозділів дер­жавних органів відповідних підприємств з їх подаль­шою приватизацією чи без такої;

• виключення можливості нав’язування супутніх по­слуг, пов’язаних із виконанням державних функцій;

• запровадження у разі потреби надання супутніх, по­слуг державними органами, регулювання відповідних цін, тарифів.

У цілому позитивними соціально-економічними наслідка­ми від перетворення госпрозрахункових підрозділів держав­них органів на самостійні господарські суб’єкти, які вести­муть підприємницьку діяльність, будуть:

• можливість отримання підприємцями та населенням якісних послуг безплатно або за помірну плату;

• поліпшення якості послуг, що надаються, з одночас­ним зниженням їхньої вартості;

• значне зменшення кількості порушень законодавства, вчинених шляхом корупційних діянь, зловживань службовим становищем, хабарництва та дискриміна­ції підприємців з боку державних органів;

• зменшення або зняття бар’єрів, що перешкоджають вступу підприємців на ринок;

• збільшення кількості суб’єктів господарювання на ринку;

• збільшення надходжень до державного бюджету за

рахунок сплати податків суб’єктами господарювання, ^ що діятимуть на цих ринках.

В І Контрольні запитання для самоперевірки.

/. Які основні види порушень законодавства про за­хист економічної конкуренції Вам відомі?

2. Які нормативні акти визначають основні види пору­шень законодавства про захист економічної конку­ренції?

3. У чому полягає сутність антиконкурентних узго­джених дій?

4. Які існують види антиконкурентних узгоджених дій?

5. У чому полягає різниця між горизонтальними та вертикальними антиконку’рентними узгодженими діями?

6. Що таке зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку?

7. Яким чином визначається монопольне становище суб’єкта на ринку?

8. У чому полягає сутність антиконкурентних узго­джених дій органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю?

9. Яким чином органи влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю можуть вчиняти порушення законодав­ства про захист економічної конкуренції? 10. Чому господарська діяльність органів виконавчої влади негативно впливає на ринкову конкуренцію?

Глава 8 ^^^^Н Недобросовісна конкуренція ^^^В

ІЯІ^Н

§ 1. Загальні засади поняття ЯН недобросовісна конкуренція «•ЯЯІ

Якщо є ринок, то на ньому існує конкуренція. Добросовісна »9 конкуренція — це благо для економіки, вона забезпечує її розвиток та становлення. Але поряд з нормальною, добросо­вісною конкуренцією завжди може існувати неправомірна, недобросовісна конкуренція. Добросовісну конкуренцію на ринку держава не лише дозволяє, а й захищає та підтримує. Недобросовісна конкуренція заборонена законодавством, особи, які під час здійснення підприємницької діяльності вчиняють дії, визнані як недобросовісна конкуренція, пору­шують принципи Конституції України щодо недопущення не- -добросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності і під­лягають покаранню.

Недобросовісна конкуренція спричиняє шкоду однаковою мірою як споживачам, так і конкуренції на ринку. На конку­рентному ринку споживачі мають змогу ознайомитися з пе­ревагами та недоліками запропонованих їм товарів і вибирати з-поміж них ті, що можуть повністю задовольнити їхні потре­би. Ідеальне становище на ринку — це коли продавці рекла­мують і продають свої товари так, щоб споживач мав змогу об’єктивно їх оцінити. На жаль, це не завжди так. Іноді про­давці надають споживачам необ’єктивну інформацію про свої товари чи товари своїх конкурентів, а також намагаються ви­дати свої товари за ті, що виробляються іншими підприємця­ми і мають відоміші торгові марки та кращу репутацію.

Зазвичай добросовісні продавці намагаються здобути діло­ву репутацію високого рівня, забезпечуючи споживачів то­варами високої якості. Якщо виробник рекламує свій товар як товар високої якості, а виробляє товар низької якості, то споживачі швидко зрозуміють дійсний стан речей і виникне ситуація, за якої вони повністю відмовляться від товару не­добросовісного підприємця та придбаватимуть товар його добросовісних конкурентів. Наслідком цього буде зниження обсягів реалізації товару недобросовісним підприємцем, а в подальшому — його банкрутство. ||

За умов розвинутої ринкової економіки недобросовісна конкуренція є вийнятком, а не правилом. Оскільки більшість підприємців орієнтується на постійних споживачів, які три­валий час споживають продукцію з їх торговими марками, вони постійно намагаються підвищити якість та розширити асортимент пропонованої продукції, щоб зберегти своїх спо­живачів і залишитися на ринку.

Зрозуміло, що метою діяльності підприємця є отримання прибутку від використання майна, продажу товарів, вико­нання робіт, надання послуг. При цьому він намагається от­римати найбільшу користь для себе. За умов конкурентної боротьби на ринку це можливо лише за наявності у підпри­ємця певних правомірних переваг над конкурентами, якими, зокрема, є:

• краща організація підприємницької діяльності;

• наявність новітніх технологій виробництва;

• результати маркетингових досліджень щодо прихиль­ності споживачів до тих чи інших товарів;

• нижчі витрати на виробництво одиниці продукції і ви­ходячи з цього — найнижчі ціни тощо.

Отже, неправомірні дії підприємців, спрямовані на отри­мання неправомірних переваг при здійсненні ними господар­ської діяльності, можуть бути визнані недобросовісною кон­куренцією, що в свою чергу є порушенням конкурентного законодавства.

Основою недобросовісної конкуренції є нечесне, неправо­мірне ведення підприємницької діяльності. У той час, коли добросовісні учасники ринку витрачають свій час та значні кошти на здобуття ділової репутації, розробку та втілення нових технологій, схилення споживачів до використання то­варів з їх торговою маркою, тобто ведуть чесну конкурентну боротьбу, їх несумлінні конкуренти всілякими шляхами на­магаються неправомірно використати чужу ділову репута­цію, створити перешкоди своїм конкурентам під час здійс­нення ними господарської діяльності і, таким чином, досягти неправомірних переваг у бізнесі.

Законодавством України чітко визначено види й форми недобросовісної конкуренції, відповідальність за її вчинення. За Законом України «Про захист від недобросовісної конку­ренції», недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та ін­шим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Характерною ознакою недобросовісної конкуренції є ак-^ тивна поведінка особи, спрямована на вчинення неправомір­них дій. Бездіяльність не може бути визнана недобросовіс­ною конкуренцією.

Зазначені неправомірні дії, спрямовані на досягнення не­правомірних переваг у конкурентній боротьбі, мають такі спільні ознаки:

1) спричиняють збитки іншим господарюючим суб’єктам чи їх діловій репутації;

2) спрямовані на отримання неправомірних переваг у під­приємницькій діяльності;

3) порушують норми законодавства України. Відповідно до законодавства України недобросовісна кон­куренція — протиправна, карана поведінка. Норми, що ви­значають цю поведінку як протиправну містяться у конку­рентному законодавстві, а також в інших нормативно-право­вих актах.

За формою недобросовісну конкуренцію можна класифі­кувати виходячи зі змісту та спрямованості неправомірних дій. Їх можна поділити на три великі групи:

• неправомірні дії, спрямовані на отримання певних пе­реваг над конкурентом за рахунок його інтелектуаль­ної діяльності та ділової репутації;

• неправомірні дії, пов’язані з дезорганізацією виробни­чого процесу конкурента, створенням йому перешкод у процесі конкурентної боротьби та досягненням не­правомірних переваг у конкуренції;

• дії, пов’язані з неправомірним збиранням, розголо­шенням та використанням комерційної таємниці.

§ 2. Отримання переваг над конкурентом за рахунок його інтелектуальної діяльності та ділової репутації

До першої групи порушень, що вчиняються шляхом недоб­росовісної конкуренції, належать неправомірні дії, спрямова­ні на отримання певних переваг над конкурентом за рахунок. його інтелектуальної діяльності та ділової репутації. Ця гру­па включає такі порушення: ЛЬ

1. Неправомірне використання чужих позначень, реклам- Й них матеріалів, упаковки. ‘•

2. Неправомірне використання товару іншого виробника.

3. Копіювання зовнішнього вигляду виробу.

4. Порівняльна реклама.

Характерною ознакою цих порушень є те, що вони водно­час спрямовані на неправомірне використання результатів інтелектуальної праці суб’єкта господарювання та на спотво­рення його ділової репутації, навмисно чи ненавмисно.

Неправомірне використання чужих позначень, рек­ламних матеріалів, упаковки. Відбувається у вигляді не­правомірного використання предметів інтелектуальної праці, а саме: чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних мате­ріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх тво­рів, періодичних видань, назв місць походження товарів.

Використання у фірмовому найменуванні власного імені фізичної особи не визнається неправомірним, якщо до влас­ного імені додається який-небудь відмітний елемент, що ви­ключає змішування з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта (підприємця).

Зазначені предмети є результатами інтелектуальної діяль­ності фізичних чи юридичних осіб, права на них охороня­ються законодавством. Тому їх використання без дозволу уповноваженої на те особи (власника) є правопорушенням. Захист від неправомірного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки необхідний ще й тому, що він дає змогу;

• стимулювати творчу діяльність та заохочувати праг­нення здобути ділову репутацію високого рівня;

• забезпечити споживачів важливою інформацією (спо­живач знатиме, що товар виробила добросовісна особа);

• зменшити можливість несумлінних продавців реалізо­вувати товар неналежної якості.

Неправомірне використання товару іншого виробни­ка. Ним визнається введення на ринок товару конкурента під своїм позначенням шляхом змін чи зняття позначень конкурента без його дозволу. Таким чином недобросовісний конкурент намагається здобути певний імідж на ринку та «розкрутити» свою торгову марку за рахунок сумлінного суб’єкта господарювання, який належним чином стежить за якістю та асортиментом продукції, вкладаючи при цьому значні кошти.

За такої ситуації добросовісний підприємець може нестіР значних збитків, наприклад, у разі проведення недобросовіс­ним конкурентом «агресивної» рекламної компанії своєї тор­гової марки.

Копіювання зовнішнього вигляду виробу. Вчиняється шляхом копіювання зовнішнього вигляду виробу конкурента і введення його на ринок без однозначного зазначення ви­робника копії. Ці дії можуть бути визнані порушенням, якщо вони призводять чи можуть призвести до змішування з ви­робами іншого суб’єкта господарювання.

Не визнається порушенням копіювання зовнішнього ви­гляду виробу або його частин, якщо воно зумовлено виключ­но їх функціональним застосуванням.

Через зовнішній вигляд товару підприємець намагається виділити його із загальної маси схожих товарів. Це здійсню­ється шляхом надання своєму товару нової оригінальної фор­ми, малюнку, кольорової гами тощо. Зовнішній вигляд товару — результат творчої діяльності підприємця. Щоб надати то­вару оригінальності та неповторності, він витрачає значні ін­телектуальні та фінансові ресурси. Наділяючи товар оригі­нальними ознаками, підприємець намагається здобути при­хильність споживачів, забезпечуючи при цьому його належну якість. Тому копіювання зовнішнього вигляду товару недоб­росовісним конкурентом може завдати збитків дійсному ви­робникові, а також підірвати його авторитет на ринку.

Порівняльна реклама — реклама, що містить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого суб’­єкта господарювання. Це порушення вчиняється шляхом до­ведення до споживачів неправдивих, неточних або неповних відомостей стосовно товару конкурента. Зазначені неправо­мірні відомості можуть стосуватися якості, асортименту, вартості тощо продукції конкурента.

Разом з тим порівняння у рекламі, що підтверджені фак­тичними даними, є достовірними, об’єктивними та корисни­ми для споживачів, не можуть бути визнані недобросовіс­ною конкуренцією.

Предметом порівняння у рекламі можуть бути товари, ді­лова репутація конкурента. Порівняльна реклама може бути правомірною та неправомірною. Правомірна порівняльна реклама містить об’єктивну інформацію стосовно конкурен­та, неправомірна — неправдиву, неточну або неповну інфор­мацію стосовно товару конкурента. ||

Приклад недобросовісної конкуренції з практики ор­ганів Антимонопольного комітету, вчиненої шляхом неправомірного використання назв місць походжен­ня товарів

За заявою Державної антимонопольної служби Грузії, яка діяла в інтересах тринадцяти підприємців Грузії, що мають пріоритетне право на використання назви місця походження товару (Боржомі) при виробництві та реалізації мінеральної води з Боржомських джерел, органи Антимонопольного ко-і мітету провели дослідження ринку мінеральної води з метою виявлення неправомірного використання позначення «Бор-жомі» на етикетках мінеральної води, яка реалізується на українському ринку.

За наслідками перевірок встановлено, що, не маючи доз­волу від власників ліцензій або уповноважених ними осіб, хлібокомбінати Любешівської та Ратнівської райспоживспі-лок, СП «Колківський хлібокомбінат» Маневицької райспо-живспілки, СП «Хлібзавод Старовижівської райспоживспіл-ки» (Волинська область); ТОВ «Фірма «ІНЕКС» (м. Дніпро­петровськ); СП ТОВ «Голд Вассер», ТОВ «Компанія продім-порт», ТОВ «Встреча» (м. Київ); хлібохарчокомбінати Воло­дарської та Обухівської райспоживспілок, промкомбінат Ба-ришівської райспоживспілки, ТОВ «Баланс-2» (Київська об­ласть); ТОВ ВКП «Манг» (м. Луганськ), ТОВ «Завод безал­когольних напоїв» та КСП «Тепличний» (Луганська область);

ТОВ «Дарл» (м. Одеса); СП «Острозький плодоконсервний завод», СП «Рівненський заготівельно-виробничо-збутовий комбінат», ВАТ «Здолбунівський завод продтоварів» (Рівнен-

Іська область); ТОВ «Арвіді» та науково-виробнича приватна фірма «Іштар» (м. Харків); ВАТ «Високопільська харчосма­кова фабрика», Високопільська філія виробничо-комерційної компанії «Орбі-Україна» (Херсонська область); ТОВ «Талер» (м. Ялта) для маркування своєї продукції — штучно мінера­лізованої води використовували на етикетках позначення «Боржомі» (типу Боржомських вод), яке містило неправомір­не порівняння штучно мінералізованої води виробництва цих підприємств зі справжньою загальновідомою лікувально-сто­ловою мінеральною водою грузинського походження з наз- • вою «Боржомі». Використання позначення «Боржомі» на ети­кетці виробів українських підприємств призводило до змішу­вання їх продукції з продукцією грузинського походження.


Дата добавления: 2015-07-21; просмотров: 41 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Поняття, система та завдання конкурентного права 13 страница| Поняття, система та завдання конкурентного права 15 страница

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.022 сек.)