Українці під угорською окупацією.

Після того як у березні 1939 р. угорська армія захопила Карпатську Україну й повалила її уряд, Закарпаття ввійшло до складу Угорщини й протягом усієї війни залишалося однією з її частин. Через недобру пам'ять про вікове мадярське панування, кінець якому прийшов у 1918 р., близько 550 тис. українців краю не зраділи поверненню мадярів. Намагаючись попервах справити добре враження, угорський уряд пообіцяв надати Закарпаттю автономію. Але невдовзі стало ясно, що цього зобов'язання він не виконає, готуючи натомість для населення Закарпаття поступову мадяризацію.

Майже одразу мадяри розпочали всеохоплюючий наступ на українофілів. Сотні їх було розстріляно, тисячі заарештовано, близько ЗО тис. утекли до сусідньої Галичини (де більшовики в свою чергу багатьох із них депортували до Сибіру). Було заборонено всі українські видання та організації, включаючи «Просвіту». Сповнений рішучості викорінити на Закарпатті наростаючий український рух, угорський уряд, однак, не був готовий до проведення повної мадяризації (хоч неухильно посилював свої культурні впливи, особливо у школі). Натомість він обрав перехідний, або русинофільський, варіант, виходячи з твердження про те, що місцеве населення нібито являє собою окремий русинський народ, який протягом століть мав органічні зв'язки з мадярами. Основними провідниками цього підходу стали місцеві діячі та давні агенти будапештського уряду Андрій Бродій та Степан Фенцик. Головною його соціальною базою виступило змадяризоване греко-католицьке духовенство.

Угорська влада не тільки гнобила українців політичне, а й призвела до занепаду освіти й посилення економічної експлуатації краю. Єдиним позитивним аспектом шестирічної угорської окупації Закарпаття було те, що вона вберегла край від нацистської навали, а відтак і від спустошень, завданих великій частині України. Однак вона не врятувала понад 100 тис. євреїв краю, більшість яких загинули в нацистських таборах смерті.

Література

1. Бойко О. Історія України у ХХ столітті. – Ніжин, 1994.

2. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ ст.: Нариси політичної історії. – К., 1993.

3. Коваль В. Друга світова війна і доля України: причини і наслідки. (Фрагменти історичного досвіду), Сучасність. – 1999 - № 9.

4. Муковський І., Лисенко О. Звитяга і жертовність. Українці на фронтах другої світової війни. – К., 1997.

5. Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1991.

6. Сторінки історії України: ХХ століття. – Київ: Освіта, 1992.

7. Павловський М. Шлях України. – К., 1996.

8. Пугач В.Я., Олійник М.М., Ващенко І.В. ВІВВ МВС України, «Історія України. Хронологія основних подій». Харків – 2003.

9. “Золотий вересень” і перша радянізація Західної України (вересень 1939 — червень 1941 р.р.) http://www.litopys.com.ua/encyclopedia/persha-radyan

10.http://school.xvatit.com/index.

Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної україн-

ської нації ХІХ—ХХ століття. — К., 1996, 2001.

11. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття. Нариси політич-

ної історії. — К., 1993.

12. Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму. — К., 1999.

13. Кентій А. Нариси історії Організації українських націоналістів

(1929—1941 рр.). — К.,1998.

14. Кентій А. Українська військова організація (УВО) в 1920—1928 рр.

Короткий нарис. — К., 1998.

15. Красівський О. Східна Галичина і Польща в 1918—1923 рр. Про-

блеми взаємовідносин. — К., 1998.

16. Кульчицький С. Україна між двома війнами (1921—1939 рр.). —

К., 1999.

17. Соляр І. Українське національно-демократичне об’єднання. Пер-

ший період діяльності (1925—1928). — Львів, 1995.

Обов’язкові для перегляду фільми

https://www.youtube.com/watch Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939 - 1941 рр.

https://www.youtube.com/watch

Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919-1939 рр.6 жовтня 2014р.

Дата добавления: 2015-07-20