Структура та характеристика системи пенсійного забезпечення

Основні напрями реформування системи пенсійного забезпечення в Україні було втілено в Законі № 1058. Згідно з цим законом система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів.

Перший рівень – солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (солідарна система), що ґрунтується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів ПФУ.

Другий рівень – накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (накопичувальна система), що ґрунтується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових витрат.

Третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення, що ґрунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їхніх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, які передбачає законодавство про недержавне пенсійне забезпечення.

Перший і другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Другий і третій рівні системи пенсійного забезпечення становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.

Суб’єктами солідарної системи пенсійного забезпечення в Україні є:

а) застраховані особи, а в окремих випадках – члени їхніх сімей та інші особи;

б) страхувальники;

в) Пенсійний фонд;

г) уповноважений банк;

д) підприємства, установи, організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ґрунтується на таких принципах, як:

– використання особами своїх прав;

– організація управління ПФУ на основі паритетності представників від застрахованих осіб, роботодавців та держави і на засадах гласності, прозорості та доступності його діяльності;

– обов’язковість фінансування за рахунок коштів ПФУ витрат, пов’язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг;

– цільове та ефективне використання коштів загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;

– законодавче визначення умов і порядку здійснення загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;

– обов’язковість страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту), а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності;

– право на добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;

– зацікавленість кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію;

– рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов’язків стосовно сплати страхових внесків;

– диференціація розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу);

– солідарність та субсидування в солідарній системі;

– фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів;

– спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду для здійснення оплати договорів страхування довічної пенсії і одноразової виплати залежно від розмірів накопичень застрахованої особи з урахуванням інвестиційного доходу;

– відповідальність суб’єктів системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування за порушення норм законодавства, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов’язків.

За рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

– пенсія за віком;

– пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

– пенсія у зв’язку з втратою годувальника.

Загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають:

– громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання;

– члени колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування;

– фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування;

– особи, які забезпечують себе роботою самостійно, займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю;

– громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах, консульських установах України;

– громадяни України та особи без громадянства, які працюють в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах іноземних держав;

– особи, обрані на виборні посади органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які отримують заробітну плату за свою роботу;

– особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, Службі безпеки України, інших військових формуваннях, а також в органах Міністерства внутрішніх справ;

– працівники воєнізованих формувань, фельд’єгерської служби, гірничорятувальних частин, аварійно-рятувальної служби;

– особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;

– особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації з відривом від виробництва;

– особи, які отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

– один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, за інвалідом першої групи, якщо такі непрацюючі отримують допомогу або компенсацію;

– особи, які отримують допомогу з тимчасової непрацездатності;

– безробітні у період отримання допомоги з безробіття.

Особи, які досягли 16-річного віку і не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, мають право на добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Страхувальниками є:

а) роботодавці:

1) підприємства, організації, установи незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання;

2) колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи і фермерські господарства;

3) дипломатичні представництва, консульські установи;

б) Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

в) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання;

г) фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності;

д) особи, які забезпечують себе роботою самостійно;

є) особи, які добровільно беруть участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Страхові внески до солідарної системи нараховуються:

– для роботодавця – на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплати основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат; у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці”, виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що обкладені податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності;

– для страхувальників (підприємств, організацій, військових частин та органів, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу – на суми фактичних витрат на оплату грошового забезпечення працівників; на суми допомоги або компенсації у порядку встановленому КМУ;

– для страхувальників, якими є Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, – на суми страхових виплат;

– для фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, – на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб;

– для членів колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств – на суми доходу, що розподіляється між членами вказаних підприємств і підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб;

– для осіб, які беруть добровільну участь – на суми, визначені договором про добровільну участь.

Страхові внески до солідарної системи не нараховуються на:

–вихідну допомогу у разі припинення трудового договору;

–компенсацію за невикористану відпустку;

–добові за відрядженням;

–суми відшкодування витрат та інших компенсацій у зв’язку з переведенням, прийняттям або направленням працівників на роботу в іншу місцевість;

–доплати і надбавки до заробітної плати замість добових;

–виплати на проживання та харчування спортсменів і тренерів під час проведення змагань і навчально-тренувальних зборів;

–суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, що пов’язане з виконанням ним трудових обов’язків;

–стипендії слухачам підготовчих відділень, студентам, аспірантам, що навчаються з відривом від виробництва;

–стипендії Президента України, ВРУ, КМУ, Міністерства у справах науки і технологій та Національної академії наук для молодих учених;

–доходи громадян від володіння корпоративними правами (отриманими дивідендами).

Органи ПФУ ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках.

Отже, кожен громадянин країни при досягненні пенсійного віку прагне отримувати відповідну його матеріальним і духовним потребам пенсію. Відповідно до нового пенсійного законодавства це можливо при здійсненні відрахувань до ПФУ.

Як вважається, рівноправне співіснування двох систем (солідарної та накопичувальної) допоможе збалансувати пенсійне забезпечення наших громадян. Солідарна система менш чутлива до економічних змін (інфляції, фондових та фінансових криз), але на ній позначається демографічна ситуація в країні. На відміну від цього, на накопичувальну систему не впливає зменшення працездатності населення, однак вона чутлива до економічних коливань.

Світовий досвід свідчить, що ефективна система пенсійного забезпечення в більшості країн ґрунтується на трьох рівнях, використовує як розподільні, так і накопичувальні принципи. В Україні поки що немає сформованої фінансової системи, пов’язаної з міжнародними ринками, і пенсійна реформа стикається з необхідністю формування відповідної інституціональної бази. Однак, якщо Україна має намір спиратися на власні заощадження для забезпечення тривалого економічного піднесення, створення недержавних пенсійних фондів на накопичувальних принципах (другого рівня) варто розглядати не тільки як спосіб розв’язання тих чи інших проблем пенсійної системи, а й як частину стратегічного завдання розвитку сучасного фінансового сектора, адекватного потребам країни у XXI столітті.

Дата добавления: 2015-07-20