Особливості функцій підручника

1. Навчальна функція – це безпосередньо передача учням певного обсягу знань та навичок, а також формування умінь.

2. Пізнавальна функція навчальної літератури характеризується тим, що кожна дисципліна, кожен навчальний предмет передбачає засвоєння певної системи знань. Знання мають бути класифіковані за значущістю; причому особлива увага має бути зосереджена на найбільш важливих, значимих для даної дисципліни знаннях.

3. Комунікативна функція – це показ різноманітних зв’язків, що виявляють для читача місце і роль будь-якого об’єкту чи явища в процесі розвитку, видозміни, взаємодії елементів дійсності.

4. Інформаційна функція реалізується в тому, що, як і будь-яке видання, навчальна книга вводить людину в світ культури, залучає до результатів людської діяльності. Інформаційна функція реалізується за рахунок передачі учню певного об’єму інформації. Ця функція направлена на те, щоб сформувати в учня певний тезаурус понять і характеристик про об’єкти, предмети, явища навколишнього світу, про місце певного суб’єкта в цьому світі, про методи і способи опанування інформації.

5. Розвивальна функція спрямована на виховання самостійного мислення учня. Сприяти застосуванню методів та підходів як звичаїв робити та працювати – таке завдання окреслено в ній. Заняття з мови спонукає до самостійного її дослідження з практичним завданням: наприклад, правильно скласти автобіографію. А воно змушує звертатися до пошуку нової інформації. Разом із тим практичні вміння, навіть щодо написання автобіографії, майже відсутні у випускників шкіл. Відпрацювання навичок та умінь вимагає особистої діяльності учнів.

6. Функція закріплення вивченого. Вона розглядається як необхідність попрактикуватися з набутими знаннями в різних ситуаціях, щоб закріпити їх. Оскільки ця функція вважається традиційною, для її реалізації існують достатньо методів і засобів. Це, наприклад, апарат організації засвоюваності матеріалу – запитання, завдання, вправи тощо.

7. Функція оцінювання знань. Вона є внутрішньою щодо наслідків навчального процесу. Тому підручник має пропонувати напрямки для самоперевірки, щоб краще підготуватись до іспитів. Така самоперевірка допомагає визначити, що саме із вивченого матеріалу або із тих завдань, які треба вміти виконувати, потребує додаткового опрацювання, засвоєння та закріплення. В цьому допомагає підручник.

8. Однією з найскладніших є функція допомоги в інтеграції знань.

Досвід свідчить, що найчастіше неефективність шкільного навчання виявляється в нездатності учнів скористатися своїми знаннями, навіть у ситуації, що не дуже відрізняється від шкільних умов. Методисти вважають: це є наслідком недостатньої уваги до організації процесу інтеграції знань. Саме від цього залежить формування вертикальних та горизонтальних зв’язків у системі отриманих знань. Конкретніше йдеться про:

- зв’язок між знаннями та уміннями від найпростішого до складного в межах однієї дисципліни (вертикальний напрям інтеграції);

- зв’язок навичок та умінь, набутих при вивченні різних дисциплін (горизонтальний напрям інтеграції).

Прикладом дії вертикальних зв’язків є пропозиція (та її виконання) написати ділового листа із запитом про певну інформацію, де учень має дотримуватися всіх попередньо вивчених правил граматики. Навчальною дисципліною є мова (рідна, іноземна). Інтеграція відбувається з діловодством, де вивчається структура та особливості ділового листування.

Прикладом дії горизонтальних зв’язків є завдання виготовлення дорожних знаків у формі трикутника, прямокутника, квадрата, кола, – з позначенням і класифікацією змістовної інформації: „небезпека”, „заборона”, „обов’язковість”. Тут інтегруються навички та уміння з геометрії, ручної праці, правил безпеки дорожнього руху тощо.

9. Довідкова функція підручника. Шкільний підручник є своєрідним довідково-інформаційним виданням, оскільки він містить формули, дати, правила, пояснення з певної дисципліни. Донедавна ця функція не розглядалася окремо, але нині їй надається все більшого значення. Це потребує посилення відповідного довідково-бібліографічного апарату (термінологічні словники, предметний, іменний, алфавітний, географічний та ін. покажчики), що відповідає змісту навчальної дисципліни.

Кваліфіковане введення у шкільні підручники цих елементів допоможе у виконанні ще однієї важливої функції, а саме: прищеплення учням бібліотечно-інформаційної культури, як необхідного елемента загальної культури.

10. Функція виховання. Вона стосується всіх аспектів навчання, пов’язаних з поведінкою, спілкуванням, взаєминами між людьми, з життям у суспільстві. Шкільний підручник навіть, на думку європейських педагогів, – може зробити певний внесок у розвиток життєвої позиції учнів, допомогти їм знайти своє місце у сім’ї, суспільстві, у культурному та національному середовищі.

Учитель має використовувати підручник не як збірку правил і заборон, а як посібник для формування кожним учнем власної (особистісної) позиції.

Основні концепції шкільного підручника розглядаються як:

- підручник закритого типу (завершений самодостатній навчальний посібник);

- підручник відкритого типу, який не передбачає всеосяжності функцій, потребує доповнень або специфічності використання, – тобто не може один забезпечити все багатство аспектів дисципліни та засобів її викладання.

У першому випадку закритість реалізується в межах від програмованого підручника, який уміщує повний набір необхідних для навчання елементів: інформацію, методику, вправи, засоби перевірки знань, і до найпростішого рівня, коли підручник пропонує новий набір видів навчальної діяльності, що не вимагає звернення до інших довідкових чи методичних джерел.

У другому випадку відкритість може реалізовуватись щодо змісту або щодо методики.

Як приклад відкритості щодо змісту можна навести підручник, в якому залишено місце, де учень пише або малює все про своє початкове уявлення, про поняття або структуру предмета, що розглядається. Наступним колом відкритості змісту є пропозиція школяру доповнити виклад підручника в будь-якій формі. Для учнів старших класів це може бути збірки документів, конспекти лекцій, власні судження, спостереження.

Звичайно, такі навчальні матеріали сприяють самостійності мислення, розвитку когнітивних здібностей. Не підготовлений для такої форми роботи учень може задовольнитися нормативним текстом.

Відкритість щодо методики виявляється у викладенні матеріалу без застережень про методи його сприйняття, осягнення, закріплення. Це – граматика, шкільний атлас, збірки текстів тощо.

Підручник не буває цілковито закритим або відкритим. Міра відкритості залежить від пріоритетів методики та специфіки дисципліни.

У зв’язку із реформою освіти в Україні розгортається відповідна дослідницька робота, програмою якої передбачено й вивчення проблем навчальної книги для школи, середніх спеціальних та вищих закладів освіти. В ній на засадах принципів вільної циркуляції ідей, сприйняття позитивних новацій, методик і технологій планується узагальнити й традиції вітчизняної педагогічної думки, видатних українських педагогів, методистів, вчених.

Для визначення функцій підручника важливим є констатація того, що він взаємодіє з „живим” викладанням і не суперечить ролі вчителя у навчальному процесі.

У вимогах ЮНЕСКО до підручників для початкової школи зазначено, що вони сприяють розвитку освіти, допомагають введенню інновацій та демократичних ідей. Педагоги, психологи, соціологи, культурологи, бібліотекознавці, документознавці визнають підручник головним засобом навчання, джерелом інформації, базою виховання, центром, навколо якого концентруються навчально-методичний комплекс. Педагоги європейських шкіл ще у середині 60-х років ХХ століття змушені були визнати, що досвід навчання без підручників виявився невдалим.

У постанові Всеукраїнської науково-практичної конференції, що відбулася наприкінці 2001 року у Вінниці, зазначено, що у середніх і вищих закладах освіти підручник та інша навчальна література залишаються головним джерелом систематизованих знань. Підкреслено необхідність посилення уваги до створення професійно орієнтованих підручників, видань з інформатики та новітніх технологій, сприяти підвищенню компетентності молодих спеціалістів. Рекомендовано розробити концептуальні моделі підручників для середної та вищої школи та їхнього психолого-педагогічне обґрунтування.

ВИСНОВОК

1) Сучасні науковці виділяють близько сорока функцій підручника як основного виду навчальної літератури. Проте найголовнішими є навчальна, виховна, пізнавальна, розвивальна, закріплювальна, контрольна, комунікативна, інформаційна, довідкова функції та функція допомоги в інтеграції знань.

2) Також існує інша теорія, суть якої полягає в розмежуванні функцій підручника. Підручник є основою навчально-методичного комплексу, а інші засоби навчання – посібники, задачники, довідники, зошити для самостійних робіт, хрестоматії – частково беруть на себе те функціональне навантаження, яке раніше було сконцентроване лише у підручнику.

3) Редактор, працюючи над структурою навчального видання, повинен розглядати всі функції у комплексі. Тобто кожна складова підручника повинна виконувати ту чи іншу функцію, які мають бути неподільними.

Функції навчальних видань забезпечуються апаратом видання, відбором, особливою обробкою і представленням матеріалу залежно від вікової категорії учнів, а також особливостями певної дисципліни.

4) Для визначення функцій підручника важливим є констатація того, що він взаємодіє з „живим” викладанням і не суперечить ролі вчителя у навчальному процесі. Вчитель повинен поглиблювати та пояснювати матеріали підручника, допомагати учням правильно користуватися навчальною книгою, а також усіма іншими елементами навчально-методичного комплексу.

5) Учитель має використовувати підручник не як збірку правил і заборон, а як посібник для формування кожним учнем власної (особистісної) позиції. Сучасний підручник може зробити певний внесок у розвиток життєвої позиції учнів, допомогти їм знайти своє місце у сім’ї, суспільстві, у культурному та національному середовищі.

56. Основні етапи над авторським оригіналом навчального видання

а) Структурування змістової частини:

1. Загальне ознайомлення з оригіналом та зіставлений його із затвердженою навчальною програмою з цього предмета.

2. Відпрацювання такої структури видання, яка б відповідала типовій схемі для підручника.

Обов'язкові складові структури цих видів видань:

- зміст (перелік розділів);

- вступ (передмова);

- основний текст;

- питання, тести для самоконтролю;

- обов'язкові та додаткові задачі, приклади;

- довідково-інформаційні дані для розв'язування задач (таблиці, схеми тощо);

- матеріали для орієнтації в книзі (предметний, іменний покажчики).

б) Забезпечення належного навчально-методичного рівня тексту. дати учневі (студентові) певну систему знань; по-друге, допомогти йому легко засвоїти навчальнудисципліну; по-третє, активізувати творчий потенціал; по-четверте, сприяти формуванню особистісних начал. Тут, як і у випадку з підготовкою деяких інших вид зокрема енциклопедичних чи довідкових, важливо опрацювати в усіх розділах і параграфах єдиний стиль ладу тексту. Визначенням переліку контрольних запитань і з має завершуватися кожна тема (розділ, частина) навч видання.

в) Забезпечення взаємозв'язку текстового та ілюстративного матеріалу. Визначення критеріїв відбору ілюстративного матеріалу. Залежно від адресного призначення видання визначається концепція зображального ряду. Визначення місця розміщення ілюстрацій за текстом. Важливо, аби ілюстрації були максимально "прив'язані" до тексту.

Дата добавления: 2015-07-20