Ідентифікація потенційно небезпечних об’єктів 28

1.6 Паспортизація ПНО 30

1.7 Декларування небезпеки 33

2 Планування заходів з питань цивільного захисту 34

2.1 Загальні питання 34

2.2 План цивільного захисту(дій) на особливий період 39

2.3 План дій об’єкту на мирний час 41

2.4 План локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій 42

3 Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи цивільного захисту 49

3.1 Єдина державна система цивільного захисту 49

3.1.1 Принципи цивільного захисту 50

3.1.2 Мета цивільного захисту 50

3.1.3 Завдання ЦЗ 51

3.1.4 Організаційна структура ЄДС ЦЗ 52

3.1.5 Режими функціонування ЄДС ЦЗ 52

3.1.6 Основні заходи, що реалізуються ЄДС ЦЗ 53

3.2 Організація цивільного захисту на підприємстві, в установі, організації 56

3.3 Права та обов’язки громадян України в сфері захисту 59

4 Комплексзаходів за захисту населення при надзвичайних ситуаціях 60

4.1 Загальні положення, основні заходи захисту 60

4.1.1 Оповіщення та інформування населення 60

4.1.2 Спостереження та контроль 61

4.1.3 Укриття населення в захисних спорудах 65

4.1.4 Евакуація населення з опарних зон у безпечні районі 65

4.1.5 Інженерний захист 67

4.1.6 Медичний захист 71

4.1.7 Психологічний захист 72

4.1.8 Біологічний захист 73

4.1.9 Екологічний захист 74

4.1.10 Радіаційний та хімічний захист 75

4.1.11Захист населення від несприятливих побутових

та непередбачувальних ситуацій 78

5 Забезпечення техногенної безпеки на підприємствах

5.1 Поняття про стійкість роботи промислових підприємств 79

5.2 Основні вимоги до планування і забудови міст 80

5.3 Розміщення об’єктів 82

5.4 Вимоги до об’єктів і забудови їх території 83

5.5 Вимоги до комунально – енергетичних мереж 84

5.6 Підвищення надійності і стійкості функціонування промислових підприємств у надзвичайних ситуаціях 85

Вступ

У відповідності до закону України «Про правові засади цивільного захисту»

цивільний захист - система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоров'ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період;

Єдина державна система цивільного захисту населення і територій (далі - єдина система цивільного захисту) - сукупність органів управління, сил та засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, на які покладається реалізація державної політики у сфері цивільного захисту.

Система цивільного захисту населення в нашій країні формувалася шляхом послідовного усвідомлення цілей держави та державної політики в області безпеки населення України.

У Радянському Союзі вперше організація, подібна організаціям цивільного захисту населення, була створена 4 жовтня 1932 року під назвою Місцева протиповітряна оборона(МППО). Метою її створення був захист мирного населення від повітряного противника. Первинно вона призначалася для захисту найбільш важливих об’єктів військового, адміністративного та управлінського призначення.

Закінчення Другої Світової війни ознаменувалося появою на міжнародній арені найпотужнішої зброї - ядерної. Для доставки до цілей ядерних боєприпасів почали використовувати ракети, з'явилися ракетний - ядерні війська. Характер війни різко змінився. Завдання МППО багаторазово збільшилися, термін на виконання завдань захисту, навпаки, значно зменшився.

МППО не задовольняє потреб часу і в 1961 році була реорганізована в Цивільну оборону Радянського Союзу. Тепер вона охоплювала всю територію держави і була комплексом загальнодержавних оборонних заходів, що спрямовувалися на захист населення і об’єктів, утому числі, і від зброї масового знищення.

Для підвищення статусу Цивільної оборони в 1971 році підпорядкували Міністру оборони. Відповідальність за виконання завдань захисту населення була покладена на місцеві органи влади.

Як бачимо, у 70 - 80 роках цивільна оборона була орієнтована в основному на дії в умовах ведення війни із застосуванням зброї масового ураження. Це було обумовлено політичною ситуацією того часу. Разом з тим час і обставини вимагали більш конкретного повороту усієї системи цивільної оборони до проблем, пов'язаних з попередженням і ліквідацією наслідків стихійних лих, аварій та катастроф, рятування та збереження життя людей.

Новий етап розвитку Цивільної оборони розпочався в 1991 році, коли Україна стала незалежною державою. Послідовно, починаючи з 1991 року, Цивільна оборона України функціонує на засадах закону «Про цивільну оборону», якій був ухвалений у лютому 1993 року (3.02.93 р.) Верховною Радою. Правовий акт проголосив право громадян України на захист життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха та право вимагати від уряду України, а також від інших органів державної влади, адміністрацій підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності гарантій по забезпеченню цього права. Держава для виконання цього завдання створює державну систему – цивільну оборону.

Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Систему цивільної оборони складають:

- органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях;

- органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування;

- сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони;

- фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

- системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення;

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання цивільної оборони;

- курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань цивільної оборони;

- служби цивільної оборони.

10 травня 1994 року Постановою Кабінету Міністрів затверджено Положення "Про цивільну оборону України", в якому деталізовані основні положення та зазначені механізми реалізації завдань, що сформульовані в законі "Про цивільну оборону України".

У законі та Положенні дане визначення ЦО, розкриті зміст і організаційна структура, визначені функціональні обов'язки керівного складу всіх рангів, склад сил ЦО та їх функції, викладена організація підготовки керівного і викладацького складу з ЦО, навчання населення всіх категорій, а також порядок здійснення матеріального, транспортного, технічного і фінансового забезпечення.

За роки становлення України, як незалежної держави, її структури, у тому числі ЦО, постійно удосконалювались, ставали більш професійними, що відповідало завданням часу.

В Україні найбільшу небезпеку становлять природні та техногенні загрози. Таким чином, проблема техногенної і природно-техногенної безпеки набула такого важливого значення, що вимагала невідкладного вироблення цілісної державної політики у сфері безпеки життєдіяльності, створення досконалих механізмів її реалізації. Існуюча на той час система захисту населення, відігравши свою позитивну роль у створенні законодавчих та організаційних засад функціонування, заощадження потенціалу захисту, з причин невпинного зростання кількості надзвичайних ситуацій, необхідності і висококваліфікованого втручання у них і залучення до дій широкого кола міністерств та відомств, вже не могла повною мірою забезпечувати реалізацію свого призначення - бути гарантом безпеки населення і його права на захист від надзвичайних ситуацій.

У 1996 році було створено Міністерство з надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Цивільна оборона стала складовою частиною Міністерства. Для уточнення завдань і удосконалення відповідальності окремих міністерств і відомств з цивільного захисту населення 29 березня 1999 року була прийнята нова редакція Закону „Про Цивільну оборону ”.

З метою забезпечення реалізації державної політики в сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, цивільного захисту населення була створена Єдина державна система запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 3 серпня 1998 р.

Єдина державна система запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру і реагування на них (ЄДСЗР) включає в себе центральні й місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат. Вона не відміняє систему Цивільної оборони, діє поряд, паралельно.

Дата добавления: 2015-07-25