Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Новарсенол - Novarsenolum

Галун - Alumen | Протаргол - Protargolum | КИСЛОТИ - Acida | ЛУГИ - Alcalia | Неохлор | Неохлор - Neochlorum | Група йоду | Йод - Jodum | Йодоформ - Jodoformum | Фталазол - Phthalazolum |


Властивості: дрібний жовтий порошок, легкорозчинний у воді. Містить 20% миш'яку.

Форма випуску: в ампулах по 0,75; 0,9; 1,5 і 3,0 г.

Зберігання: за списком А, в ампулах у прохолодному місці. На етикетках мають бути зазначені номер серії та термін придатності, а в упаковці - інструкція по застосуванню препарату. На світлі і при температурі, вищій 21°С, руйнується. Забороняється використовувати препарат із зміненим зовнішнім виглядом.

Дія: виражена хіміотерапевтична, згубна для спірохет, трипаносом, збудників інфекційних хвороб органів дихання тварин.

Застосування: контагіозна плевропневмонія, суауру, парувальна хвороба, нутталіоз коней, септична пневмонія і геморагічна септицемія телят, спірохетоз курей і кролів.

Дози внутрішньовенно (на 1 кг маси тіла): коням - 0,005-.0,015 г; великій рогатій худобі - 0,01. При суауру і парувальній хворобі коням можна застосовувати лікувальні дози 0,04...0,05 г на 1 кг маси тварини, але не більше 20,0 г одній тварині.


? ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1.Який механізм антимікробної дії мають сульфаніламідні препарати?

2.Розкрити правила лікування сульфаніламідами.

3.Охарактеризуйте класифікацію і практичне застосування сульфаніламідів.

4.Які препарати відносяться до групи засобів, що застосовуються при септичних процесах та яка їх дія?

5.Які препарати відносяться до групи сульфаніламідних засобів, що застосовуються при хворобах нирок та сечових шляхів?

6.Які сульфаніламіди діють пролонговано?

7.Який механізм антимікробної дії нітрофуранових препаратів?

8.Який механізм антимікробної дії лікарських барвників?

9.На які групи поділяються лікарські барвники, яка їх дія та практичне застосування?

10.Охарактеризуйте окремі препарати з даних груп та випишіть на них рецепти.

Виписати рецепти "

1.Хлортетрацикліну гідрохлорид свині внутрішньо в порошку, таблетках, болюсах на курс лікування.

2.200мл розчину етакредину лактату для промивання слизової оболонки.

3.Бензилпеніцилін натрієвусіль коню на курс лікування.

4.Розчин наганіну вівці внутрівенно.

5.Фталазол коню на курс лікування в порошку, болюсах і таблетках.

6.Офіцинальну стрептоцидову емульсію зовнішньо собаці.

8.Розчин фурациліну для промивання ран.

9.Присипку, що складається з білого стрептоциду, йодоформу, норсульфазолу і тальку порівно.

10.Сульфадиметоксин теляті в порпошку всередину.

11.10% розчин наганіну на ізотонічному розчині натрію хлориду коню внутрішньовенно на дві ін’єкції.

12.Брильянтову зелень у вигляді водного та спиртового розчину.

13.10 свічок з фуразолідоном корові (скорочено та розгорнуто).

14.Етазол теляті у вигляді порошку і таблеток 3 рази в день на п’ять днів.

 

 


Тестові завдання для самоконтролю і корекції знань

Варіант 1

1. Який препарат з групи антибіотиків застосовують тільки внутрішньо?

1. Стрептоміцину сульфат.

2. Тетрациклін.

3. Бензилпеніцилін.

4. Біцилін.

2. Як можна розвести антибіотики перед ін’єкцією?

1. В 0,5 мл 5% розчину новокаїну.

2. В 3 мл стерильного 9% розчину кухонної солі.

3. В 3 мл стерильного 3% розчину кухонної солі.

4. В 5 мл стерильного 0,5% розчину новокаїну.

3. Що лежить в основі механізму протимікробної дії антибіотиків?

1. Подібність антимікробних препаратів до ПАБК, яка потрібна мікробам для їх нормального росту і розмноження.

2. Виділення атомарного кисню і окислення мікробних клітин.

3. Порушення синтезу білку, структури мікробної клітини, росту та розмноження.

4. Зневоднення, згортання та коагуляція білку.

4. Який препарат належить до сульфаніламідів?

1. Сульфадимезин.

2. Стрептоміцин.

3. Рифаміцин.

4. Фенацетин.

5. Який вчений виділив антибіотик в чистому вигляді?

1. Гамалея.

2. Мечніков.

3. Єрмольева.

4. Флемінг.

 

6. Для якого антибіотику характерні такі властивості: жовтий або жовтуватий порошок, гіркий на смак, випускають в порошку, таблетках, капсулах, мазях та флаконах?

1. Різних груп.

2. Стрептоміцину

3. Неоміцину.

4. Тетрацикліну.

7. Чому лікування антибіотиками повинно тривати 7 – 10 днів?

1. До них звикають мікроорганізми або може наступити рецидив.

2. Вони порушують процеси обміну в організмі.

3. Вони стають неефективними.


8.Протягом якого часу утримується в організмі терапевтична доза

Біциліну-3?

1. 4 – 6 годин.

2. 6 – 8 годин.

3. 5 – 1- діб.

4. 10 – 12 діб.

9. Який препарат належить до пролонгованих антибіотиків?

1. Олететрин.

2. Біцилін.

3. Тетрациклін.

4. Бензилпеніцилін.

 

10. Який препарат застосовують тільки внутрішньом’зево?

1. Тетрациклін.

2. Левоміцетин.

3. Синтоміцин.

4. Біцилін.

11. Випишіть бензілпеніцилін натрієву сіль корові при ендометриті на курс лікування.


Варіант 2

1. Що лежить в основі механізму протимікробної дії сульфаніламідів?

1. Порушення синтезу білку, структури мікробної клітини, росту і розмноження, підвищення захисних сил організму.

2. Виділення атомарного кисню і окислення мікробної клітини.

3. Конкурентні відношення між препаратами і ПАБК.

4. Зневоднення, згортання і коагуляція білку.

 

2. Який лікарський засіб належить до групи антибіотиків?

1. Стрептоцид.

2. Фенацетин.

3. Метилсаліцил.

4. Стрептоміцин.

 

3. Протягом якого часу утримується в організмі терапевтична доза бензилпеніциліну?

1. 2 – 4 доби.

2. 4 – 6 годин.

3. 4 – 10 годин.

4. 10 – 12 годин.

 

4. Як нормують антибіотики?

1. В грамах і ОД.

2. В грамах.

3. В ОД.

4. В грамах і ОД на кг живої маси.

 

5. Для якого антибіотика характерні такі властивості: порошок білого кольору, гіркий на смак, не розчинний у воді та спирті, випускають у флаконах для ін’єкцій, в таблетках і капсулах – внутрішньо?

1. Тетрациклін.

2. Бензилпеніцилін.

3. Ампіцилін.

4. Стрептоцид.

 

6. Що необхідно для успішного лікування антибіотиками?

1. Почати лікування якомога раніше і з максимальної дози.

2. Почати лікування якомога раніше і з визначеної дози.

3. Почати лікування, розвівши попередньо антибіотик фізрозчином.

4. Точно знати механізм протимікробної дії антибіотиків.

 

7. При яких хворобах більш ефективніше застосовувати антибіотики групи тетрацикліну?

1. При запаленні спинного і головного мозку.

2. Органів сечовиділення і харчотравлення.

3. При хворобах матки.

4. Органів дихання і серцево – судинної системи.

 

8. Яка доза бензилпеніциліну для ВРХ?

1. 10 – 20 тис ОД на 1 кг живої маси.

2. 6 – 8 тис ОД на 1 кг живої маси.

3. 4 – 6 тис ОД на 1кг живої маси.

4. 2 – 3 тис ОД на 1кг живої маси.

 

9. Який препарат застосовують тільки внутрішньо?

1. Біцилін.

2. Стрептоміцина сульфат.

3. Тетрациклін.

4. Бензилпеніцилін.

 

10. Яка доза фталазолу для великої рогатої худоби?

1. 10,0 – 20,0.

2. 2,0 – 5,0.

3. 1,0 – 2,0.

4. 0,1 г на 1 кг живої маси.

 

11. Випишіть гентаміцину сульфат (0,5мл на 10 кг. маси) бичку масою 110 кг при бронхіті на курс лікування (2 рази в день) в ампулах по 2 мл.


 


ЗМІСТ

1.Загальна характеристика антигельмінтних засобів, їх дія, механізм дії та застосування. Класифікація. Правила дегельмінтизації.

2.Нематоциди, трематоциди, цестоциди їх характеристика та застосування.

3.Кокцидіостатичні засоби.

4.Інсектицидні та акарицидні засоби, загальна характеристика, дія, механізм дії, класифікація.

5. Загальна характеристика, класифікація, особливості застосування дератизаційних засобів.

 

¨ Література

Л1. Хмельницький Г.О., Строкань В.І. Ветеринарна фармакологія з рецептурою К.: Аграрна освіта 2001, - 229 - 251с.

Л2. Хмельницький Г.О., Хоменко В.С., Канюка О.І. Ветеринарна фармакологія. Харків Парітет 1995, - 436 - 467с.

! Основні терміни і поняття

Кокцидіостатики, фармакокцид, трематоди, цистоди, нематоди, скрібляки, трематоциди, цестоциди, нематоциди, празіквантел, бітіонол, гексахлорофен, диамфенетин, бромоксан, ареколіну гідрохлорид, гексахлорпараксилол, бензімідазол, альбендазол, імідазолтіазоли, левамізол, піримідини, піперазини, макроліди, івермектин, дихлофос, бефеніум, фенотіазін.

& Теоретичні вказівки

Антигельмінтні засоби

В організмі тварин паразитує близько тисячі видів гельмінтів. Вони спричиняють механічні пошкодження тканин у місцях локалізації, створюють умови для проникнення збудників інфекцій, засвоюють поживні та біологічно активні речовини, виділяють токсичні продукти обміну, що в кінцевому результаті призводить до пригнічення росту і розвитку, зниження продуктивності та резистентності, а нерідко до загибелі тварин.

Особливе значення для домашніх, сільськогосподарських та промислових тварин мають такі класи паразитичних черв'яків:

 

 


трематоди або сисуни, що викликають фасціольоз, парамфістоматоз, дикроцеліоз тварин, опісторхоз м'ясоїдних, простогонімоз птахів;

цестоди або стрічкові гельмінти, що є збудниками цистицеркозу свиней та великої рогатої худоби, ехінококозу та ценурозу;

нематоди або круглі гельмінти, які викликають стронгілідози та аскаридози тварин, диктиокаульоз жуйних, телязіоз великої рогатої худоби, трихинельоз свиней тощо;

скрібляки або колючкоголові гельмінти, які викликають макракантаринхоз свиней

З метою оцінки ефективності препаратів прийнято визначати екстенсефективність та інтенсефективність.

G Екстенсефективність (ЕЕ) - виражена у відсотках кількість оброблених тварин, що повністю звільнилися від гельмінтів.

G Інтенсефективність (ІЕ) - кількість паразитів або їх личинок, виражена у відсотках за відношенням до їх кількості, що була виявлена до лікування.

При виконанні дегельмінтизації дотримуються таких правил:

перед лікуванням провести гельмінто-копрологічне дослідження з метою визначення характеру та інтенсивності інвазії;

за 5 – 8 діб до масової дегельмінтизації перевірити чутливість тварин до вибраного препарату на невеликій групі (3 - 10 голів) малоцінних та найбільш інвазованих тварин. При відсутності побічної дії проводять масову обробку;

перед дегельмінтизацією витримати тварин 12 -18годин на голодній дієті;

після дегельмінтизації витримати тварин 1 - 3 доби в приміщеннях або в загонах, після чого гній зібрати і піддати хімічному або біотермічному знешкодженню;

через 10 - 12 діб після дегельмінтизації вибірково перевірити ефективність.

Для групового способу дегельмінтизації найбільш придатними є введення препаратів з кормом або питною водою. При цьому слід дотримуватись таких умов: усі тварини повинні бути приблизно одного віку, вгодованості, маси та фізіологічного стану; препарат необхідно ретельно перемішати з кормом або повністю розчинити у воді; тварини повинні мати вільний доступ до корму та води.

У якості антгельмінтиків застосовують дуже багато препаратів різного походження та хімічної будови. Більшість з них виявляють політропну дію, але сила дії на паразитів різних видів може суттєво відрізнятися. Більш висока ефективність досягається комбінованим застосуванням засобів різних хімічних груп, тому сучасні високоефективні препарати є комплексними.

 

 

Але ця класифікація є дещо умовною, оскільки цілий рад препаратів не завжди ефективні проти збудників одного класу, а деякі є ефективними проти гельмінтів різних класів.

GМеханізм антигельмінтної дії препаратів зумовлений їх хімічною структурою.

Деякі препарати при контакті з гельмінтами спричинюють некроз кутикули, інші порушують яйцекладку та викликають жирову дистрофію нервових гангліїв, ще інші збуджують м’язи гельмінтів настільки, що гельмінти переміщуються до анального отвору. Існують антигельмінтики, які здатні оглушувати паразитів, порушуючи міцність прикріплення їх до стінок кишок, а інші - блокувати передачу нервово–м’язових імпульсів. Багато антигельмінтиків в основі дії мають порушення ферментативних систем паразитів, процесів окисного фосфорилювання та порушення засвоєння глюкози з пригніченням синтезу білків.

G Трематоциди і цестоциди.

Трематоди і цестоди у філогенетичному відношенні є більш древніми, ніж нематоди та акантоцефали, а за морфологічнми та фізіологічними ознаками більш близькими. Тому, мабуть, цілий ряд препаратів є ефективними при трематодах та цестодозах.

Похідні піразино – ізохіноліну

Це найбільш ефективні цестоциди, що широко застосовуються в медицині та ветеринарній медицині, але водночас є ефективними при деяких трематодозах тварин.

Празіквантел - Praziguantel

Синоніми: балтрицид, дронтал, дронцид, верком.

Випускають таблетки, розчин для ін’єкцій. Швидко всмоктується шлунково – кишковим трактом, виводиться з організму протягом доби. Підвищує проникливість клітинних мембран паразитів, викликаючи параліч м’язів та загибель. Ефективний при багатьох цестодозах та при трематодозах.

Застосовують всередину, підшкірно і внутрішньом’язово в дозі 5 мг на 1 кг маси тіла. Не рекомендується застосовувати лактуючим коровам.

G Заміщені феноли.

Широка група препаратів, ефективних при трематодозах та цестодозах. Відносно малотоксичні. Деякі з них одночасно володіють фунгіцидною і бактеріцидною дією. Механізм протипаразитарної дії полягає в роз’єднанні процесів окислення та фосфорилювання, що призводить до їх загибелі.

Бітіонол - Bithionolum

Синоніми: левацид, бітін, актопер.

Білий кристалічний порошок, поганно розчинний у воді.

Застосовують при трематодозах, цестодозах та акантоцефальозах всередину.


Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 377 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Гемоспоридин - Haemosporidinum| Гексахлорофен - Hexachlorophenum

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.017 сек.)