Екологічні вимоги сучасного виробництва

На початку 90-х років Генеральна Асамб­лея ООН, а також Глобальний форум ре­лігійних лідерів, парламентаріїв і учених по захисту навколишнього середовища та розвитку, відзначали, що ядерна загроза відсовується на другий план. В стратегії виживання людства дедалі більше пріоритетною стає екологічна проблема. В створенні такої ситуації, безумовно, провідна роль належить продуктивним силам суспільства.

Розвинувши потужні продуктивні сили, людина вже в середині XX століття виявилася, в певному сенсі, їх заложником. Фахівці відзна­чають, що екологічна криза в Україні в сучасних умовах охопила всі її сфери навколишнього середовища. За оцінкою деяких зарубіжних уче­них, щорічно втрати України від неефективного, нераціонального при­родокористування і забруднення навколишнього середовища складають від 15 до 20% її національного доходу і є ледве чи не найбільшими в світі. В документі «Навколишнє середовище і розвиток», наведеному Україною в ООН, відзначається, що десятиріччями економічна полі­тика в країні формувалася без врахування можливостей окремих регі­онів. Внаслідок склалася одна з найтяжчих екологічно економік: пере­населена хімічними, металургійними, гірничорудними виробництвами із застарілими технологіями. Трагедією в долі українського народу ста­ла аварія на Чорнобильській атомній електростанції - перша в світовій історії глобальна екологічна катастрофа. Внаслідок аварії в навколишнє середовище викинуте 50 мільйонів кюрі різних радіонуклідів. Катастро­фа охопила не тільки навколишнє середовище проживання людей Ук­раїни, Білорусі та Росії, але й Швецію, Німеччину, Італію, Австрію, Бель­гію та іп. Завдано величезних економічних збитків Україні та іншим країнам. За оцінкою фахівців витрати на ліквідацію наслідків катастро­фи до 2000 року складуть 180-250 млрд. доларів (на початок 1992 року!). Але справа не тільки в економічних розрахунках, народу України зав­дані величезні моральпо-нсихологічні збитки: під загрозою унікальна куль­тура тих районів, звідки зроблено переселення людей, адже переїхало 200 тис. жителів з двох тисяч населених пунктів! У зараженій зоні про­довжують проживати майже 2,4 мільйона населення, в тому числі 500 тис. дітей до 14 років! Адже це вже генофонд!!! З кожним роком у зоні раді­ації виникає дедалі більше й більше захворювань різноманітного пора­ження, зв'язаних з радіацією. Несприятлива екологічна обстановка скла­лася не тільки в країнах з низьким технологічним рівнем і технологічною дисципліною, ненадійною технікою, але й в розвинених технічно і еконо­мічно. Сучасне виробництво, взявши від природи 100 одиниць речовини, використовує всього 3~4, а 96 одиниць викидає в навколишнє природне середовище у формі отруйних речовин і технічних відходів.

Як же бути в такій складній екологічній ситуації? Заборонити ви­робництво, повернутися до природи, як закликають деякі з руху зеле­них? Соціальна екологія дасть відповідь. Сучасне людство може значно зняти техногенний вплив па природу, якщо створюватиме екологічно чисте виробництво. Після аварії па Чорнобильській атомній електро­станції йшло багато дебатів про дальшу долю електростанції, про атом­ну енергетику. Лупали не поодинокі голоси про закриття Чорнобильсь­кої АЕС - важливе джерело енергоресурсів для України. Адже в майбутньому в розвитку світової економіки відбудеться заміна нафти вугіллям, а в ряді країн - ядерною енергією і природним газом. Все це свідчить про невичерпаність енергоресурсів, про злам традиційних про­порцій світової енергетики. Але у рішенні проблеми ресурсів важливо не тільки дбайливе витрачання їх, але й розумне заощадження. Часто-густо забувається і нова техніка, і технологія, і ставлення до науково-технічного прогресу складається лише із згадувань про відеомагпітофопи і супертелевізори, що є «там» і яких немає тут. В одних випадках людь­ми оволодіває страх (страх і зрозумілий, і пояснимо - все-таки позаду чорнобильська трагедія), в інщих - занепокоєність за екологічну обста­новку. До речі, першими підняли тривогу вчені: саме вчені почали штурм державних і міжурядових організацій і установ: «мовляв, попереду серйоз­на небезпека для життя всього людства». І раптом тепер - «головні винуватці» екологічної кризи - ті ж учені. Але це вже демагогія!

Візьмемо Японію. її розквіт стався саме тому, що країна стала па шлях різкого прискорення науково-технічного прогресу, в тій же атомній енергетиці. І от особливість. Атомні електростанції в Японії працюють в межах найбільших міст, розташовуються в курортних зонах, і це ще в сейсмонебезпечних зонах! Народ, який пережив страхіття ядерного бомбардування, здавалось би, мав ставитись з небезпекою до атомної енергії, але, між тим, розвиває її бурхливими темпами. І справа не тільки в якості спорудження та обладнання атомних електростанцій, хоча і це важливо, а в ретельній підготовці персоналу до найвищих вимог безпеки, в широкій інформованості населення. На кожному атомному об'єкті існу­ють спеціальні центри, куди може зайти будь-яка людина і отримати вичерпну інформацію не тільки про атомну електростанцію, але й про роботу кожного агрегату, може зустрітися з фахівцями і ученими. Відвідувачу пояснять, покажуть, познайомлять із всім, чим захоче. В Ук­раїні, Білорусі, Росії та інших країнах Співдружності - десятки атом­них електростанцій, та ані на жодній немає таких центрів інформації! Так, можна докоряти в неуцтві людей, але необхідно давати їм повну інформацію про те, що відбувається, знайомити з досягненнями науки і техніки. В сучасних умовах в Україні вже фахівці різного профілю активно ведуть вивчення впливу конкретних технологій па природу, сформулювали ряд екологічних обмежень у різноманітних галузях, об­ґрунтовують нові стратегічні екологічно чисті напрямки виробництва: зміна технологій на такі, що не впливають па природу; створення мало-відходпого і безвідходного виробництва; використання енергії Сонця тощо, здійснюються окремі або навіть комплексні природоохоронні за­ходи, розробляються і реалізуються концепції всебічної екологізації сус­пільного виробництва; виробляється науково-технічна та інвестиційна полі тика, спрямована на рішення екологічних проблем, створення ефективної системи державного і громадського контролю за регулюванням взаємодії виробництва і природи, вироблення надійного економічного механізму ринкового типу в природовикористовуваши та охороні навколишнього середовища. Найважливішим напрямком екологізації суспільного вироб­ництва виступає структурна перебудова. Йдеться про екологічну оптимі-зацію і раціоналізацію взагалі та між окремими галузями. Проблема акту­альна і для виробництва України. Та напрямки екологізації виробництва можна успішно реалізувати лише за умови екологізації науки і техніки.

Дата добавления: 2015-07-25