Сутність влади

Ця загальнодемократична норма має свої теоретичні засади.

У сучасному світі, що прагне до політичного звільнення від усіх форм традиційного гніту, значно загострилася проблема влади, в якій багато хто вбачає одну з основних причин тривалого політично нерівного становища різних соціальних підструктур суспільства. Тенденція гумані­зації суспільних відносин аж ніяк не зменшила впливу "влад­ного синдрому" на суспільну свідомість. Людство нібито стра­ждає від народженого ним же монстра й усе ж постійно звер­тається до нього, витрачаючи величезні суми, надаючи йому пільги, які здебільшого матеріально й духовно ставлять носіїв влади в привілейоване становище. І це ж надане суспільством привілейоване становище є предметом постійної критики (здорової й нездорової) тим же суспільством.

Боротьба за владу історично супроводжує політичне життя людства, служить полем найгостріших битв у всіх сферах сус­пільного життя: в політиці, економіці, культурі й на всіх рів­нях соціальної організації. В політичній історії людства немає явища, яке б принесло йому стільки трагічного, забрало стіль­ки людських життів, скільки спричинила боротьба за владу, за політичне й духовне панування.

Відомо, що влада існує в будь-якому суспільстві як пород ження практично нескінченної різноманітності інтересів, не відповідності рівнів розвитку різних соціальних підструктур, наявності того чи того характеру соціального відчуження. То­му влада перетворюється, на особливий вид суспільних відно­син — відносини влади. їм властивий цілеспрямований вплив володаря влади або виконавця владних функцій на об'єкт влади, причому владним цей вплив виступає тільки тоді, коли об'єкт і суб'єкт влади перебувають у стані панування та під­корення.

Першоджерелом будь-якої влади є реальне панування однієї частини явища над іншою. Для виникнення владних відносин це панування має або визрівати, або відбуватися. Інакше вла да обертається на самодостатню сутність, яка не має власних коренів. Історія влади та владних відносин, а вона налічує ба­гато тисяч років, не знає іншого механізму утвердження вла ди. Відмінність у характері влади, її джерелах, формах вияву, методах впливу суб'єкта влади на об'єкт полягає тільки в то­му, що цей механізм деякою мірою відкритий і піддається аналізу або більш-менш завуальований і обставлений політи­чними чи теоретичними декораціями. Типовим у цьому кон­тексті є уявлення про владу як про самодостатню сутність, божественну субстанцію, самостійне, незалежне утворення, що виступає в ролі "захисника народного", "верховного судді", "вічного патрона". Саме реальне панування як першоджерело владного панування завжди завуальовувалося носіями влади. Не позбулися цього й існуючі нині демократичні системи. То­му в загальнш методологічній системі координат походження та функціонування влади, теоретичне посилання на сутність влади має починатися з того, що влада — це спочатку визрі­вання чи утвердження реальних відносин панування та підко­рення, а потім їх владне оформлення. Причому в ролі носія панування можуть виступати як конкретні соціальні сили, так і інтереси, які не мають чіткої соціальної адреси, але виявля­ються досить виразно й досить наполегливо й політичному процесі, а відтак й у сутності влади, її походженні та функці­онуванні.

Що стосується традиційних уявлень про владу як про са­модостатню сутність, то вони живуть з досить вагомих причин і зникнуть із стосунків влади тільки разом із самою владою. І ось чому.

Історично вже поява влади свідчила про наявність відмінності інтересів у суспільстві чи будь-якому соціальному утворенні. Панівне соціальне утворення ставало, таким чином, фактором відчуження частини суспільства, інтереси якого перебували в підлеглому стані або не враховувалися представником панівних інтересів — владою. Згодом політичне відчуження основної ма­си населення від влади перетворилося на норму політичного життя, причому навіть у демократичних державах. Тому, зрозу­міло, подолання тоталітаризму в деяких країнах, демократизація їх суспільного життя не усувають проблеми політичного відчу­ження, хоча рівень його суттєво знижується.

Постає запитання: чи можливий сучасний суспільний устрій без політичного відчуження? Й взагалі — чи не означає наяв­ність влади, відносин з приводу влади те, що політичне відчу­ження на сучасному рівні розвитку демократизму, навіть у найрозвиненіших його формах, є природним наслідком політи­чної влади? На друге запитання слід дати ствердну відповідь. Отже, матимемо відповідь і на перше: сучасний суспільний ус­трій навіть у найбільш демократично розвинутому стані без

політичного відчуження неможливий, про що свідчить сама наявність політичної влади. В цьому розумінні поняття "полі­тична влада" й "політичне відчуження" однопорядкові, хоча синонімами назвати їх не можна.

Справа в тому, що політичне відчуження, його рівень, його напруга залежать від рівня політичної єдності суспільства. Крім цього, політична організація суспільства, в якій влада посідає домінуюче місце, також має різні рівні розвитку, різ ний ступінь демократизму, що призводить до відмінності мо жливостей участі об'єкта влади у здійсненні владних функцій, участі в управлінні політичними відносинами. Сама організа­ція влади, владних структур може бути більш або менш демо­кратичною (наявність різних політичних режимів — прямий доказ цього) й це дає підставу стверджувати, що поняття "по­літична влада" й "політичне відчуження" не сповна наклада ються одне на одне, проте залежність тут органічно безпосередня.

Принципово, що доки є політична влада, доти є й політичне відчуження, але рівень останнього великою мірою залежить від демократизму першої. Більше того, існують такі демократичні форми влади, коли політичне відчуження відчувається об'єктом влади переважно під час соціального напруження. За нормаль­них для даної системи умов це відчуження більш усвідомлює ться, ніж відчувається в повсякденному житті. В такому випадку ми говоримо про здорову політичну стабільність у сус пільстві, коли основні інтереси населення країни знаходять свій адекватний відбиток у діяльності владних структур сус пільства, що, звичайно, не свідчить про відсутність серйозних соціально-політичних і духовних проблем у такому суспільстві.

Дата добавления: 2015-07-25