Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Аудиторський висновок

Додаток 1 | Додаток 2 | Додаток 3 | Додаток 4 | НА ПРОВЕДЕННЯ АУДИТОРСЬКИХ ПОСЛУГ | Директору | Предмет Договору |


Читайте также:
  1. ВИСНОВОК
  2. Висновок
  3. Висновок
  4. Висновок
  5. ВИСНОВОК
  6. ВИСНОВОК

 

За результатами проведеного аудиту________________________

Згідно з договором № від ______________________ р.

Аудитором _______________________________________

(прізвище, ім'я, по батькові)

Сертифікат аудитора № ___________ виданий рішенням Аудиторської плати України № ______ від ________________ р.

 

що діє на підставі Реєстру № _____ від _________________ р.

Проведено аудиторську перевірку

__________________________________________________________________

(повна назва підприємства, що перевіряється)

 

За даними фінансового обліку і звітності період з ________________ р. до ___________________ р.

Аудитором перевірено: ___________________________________________________

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.

Аудитор керувався ________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.

Під час проведеної перевірки встановлено, що ________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.

У зв'язку з цим аудитор вважає за можливе підтвердити, що надана інформація свідчить про _______________________________________

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________. Інформація у фінансовій звітності щодо ________________________

___________________________________________________ складена за дійсними обліковими да­ними і в цілому достовірно відображає фактичне становище на ________________ р.. за результатами операцій за період з __________________ р. по ________________ р.

 

_____________ Аудитор: ___________________

Додаток 5

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОХОДЖЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ ТА ПІДГОТОВКА ЗВІТУ-ЩОДЕННИКА

1. ЗМІСТ РОЗДІЛУ ЗВІТУ З ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ З ФІНАНСОВОГО ОБЛІКУ

Календарно-тематичний план для написання розділу звіту з виробничої практики з дисципліни «Фінансовий облік».

За змістом розділ звіту з фінансового обліку повинен відповідати вимогам календарно-тематичному плану дисциплін (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1

Календарно-тематичний план виробничої практики

з фінансового обліку для студентів денної форми навчання

напряму підготовки 6.030509 «Облік і аудит»

№ з/п Назва теми Кількість днів/кредитів
  Зміст, значення та завдання фінансового обліку в банках. Облік капіталу банку. 1/ 0,2
  Облік грошових коштів банку. 1/ 0,2
  Облік кредитних та депозитних операцій банку. 1/ 0,2
  Облік цінних паперів та фінансових інвестицій в комерційних банках. 1/ 0,2
  Облік безготівкових розрахунків та валютних операцій банку. 1/ 0,2
  Облік необоротних активів в комерційних банках. 1/ 0,2
  Облік доходів, витрат та результатів діяльності. 1/ 0,2
  Всього 7/ 1,4

1. Зміст, значення та завдання фінансового обліку в банках. Облік капіталу банку.

Студент визначає специфіку облікової системи в банках, ознайомлюється з елементами облікової політики. Студенти повинні ознайомитись з порядком реєстрації статутного капіталу банку та формуванням інших складових капіталу. Розглядаються питання: облік операцій з формування статутного капіталу та операцій, пов’язаних з його рухом; облік викуплених власних акцій; облік розрахунків дивідендами; облік інших складових капіталу банку.

2. Облік грошових коштів банку.

При проходженні практики по грошових коштів банку особливу увагу слід звернути на такі питання:

1. види банківських операцій з готівковими коштами;

2. документальне оформлення надходження і витрачання готівки;

3. облік надходження готівки; облік витрачання готівки;

5. Інкасація та її облік;

6. Підкріплення банків готівкою та її облікове забезпечення;

7. кореспондентські відносини (рахунки ЛОРО та НОСТРО);

8. Облік надлишків і нестач готівки в касі банку;

3. Облік кредитних та депозитних операцій банку.

Облік кредитних операцій студенти розглядають за наступними напрямками:

1. Міжбанківське кредитування (1 клас рахунків АП). Такі кредити стосуються кредитів, одержаних від НБУ (13 розділ Плану рах.), кредитів, наданих ін. банкам (розд 15 Плану рах.), кредитів, отриманих від інших банків (розд 16 плану рах.).

2. Кредитування фізичних та юридичних осіб та отримання кредитів від міжнародних та фінансових операцій (2 клас рахунків АП). До даного напряму відносяться кредити, що надані СГ (розд 20), органам державної влади (21 розд), фіз. особам (22 розд.), отримані від міжнародних та інших фін. організацій (27 розд.).

Студенти ознайомлюються із загальними принципами та особливостями бухгалтерського обліку кредитних операцій;.Облік операцій за овердрафтом; Облік репо; Облік факторингових операцій; Облік формування та використання резерву під кредитні операції

Студенти мають розглянути облік депозитних операцій як важливу складову у діяльності банку. Депозитну політику слід розглядати як стратегію і тактику щодо залучення коштів вкладників та інших кредиторів і визначення їх найефективніших комбінацій.

Студент має визначити економічний змісту вкладних операцій банку та процедуру обліку депозитних операцій банку, їх результатів реалізації в розрізі доходно-витратного аспекта.

В результаті вивчення теми студенти мають знати: Економічний зміст депозитних операцій, нормативне регулювання їх проведення та обліку, а також особливості процедури здійснення та відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з розміщення і залучення депозитів комерційними банками України.

4. Облік цінних паперів та фінансових інвестицій в комерційних банках.

При проходженні практики, необхідно виконати таку роботу:

1. Ознайомитись із загальними підходами до оцінки і класифікації цінних паперів, що обліковуються в банківському портфелі

2. Розглянути облік цінних паперів згідно класифікації портфелів цінних паперів

- Торговий портфель (високоліквідні ЦП, що є в обігу на активному ринку. Призначені для перепродажу та одержання прибутку від короткострокових коливань його ціни)

- Портфель на продаж (немає активного ринку цінних паперів. Призначені також для продажу)

- Портфель до погашення (ЦП що утримуються до дати погашення)

- Портфель інвестицій в асоційовані компанії (володіння 20 % або більше голосів компанії, яка не є дочірньою або спільним п-ством з метою вирішального впливу на керівництво чи д-сть компанії)

- Портфель інвестицій в дочірні компанії (володіння 50 % або більше голосів об’єкта інвестування з метою контролю над компанією).

 

5. Облік безготівкових розрахунків та валютних операцій банку.

В процесі проходження практики по цій темі необхідно приділити увагу таким питанням: Принципи організації безготівкових розрахунків; Вимоги до оформлення розрахункових документів; Розрахунки із застосуванням платіжних доручень та вимог-доручень; Акредитиви; Особливості розрахунків за допомогою платіжних карток.

Студенти ознайомлюються із організацією безготівкових розрахунків; із обліково-операційним апаратом банку (відповідальними виконавцями), що виконує контрольні функції стосовно розрахунково-платіжних документів, які поступають від клієнтів впродовж операційного дня; банківським контролем, який передбачає правильність оформлення документів, законність платежу, достовірність параметрів учасників розрахунків (код банку платника і отримувача, номер їх поточного рахунку).

Операції в іноземній валюті – це такі операції, розрахунки за якими виконуються в іншій валюті ніж гривні.

Валютні операції – це вид банківської діяльності у сфері міжнародних валютних відносин, що спрямований на одержання прибутку і охоплює різноманітні види операцій з валютними цінностями (за винятком операцій резидентів у національній валюті), що здійснюються на національному та міжнародних валютних ринках як за дорученням клієнтів, так і за власні кошти банків.

Студенти розглядають весь комплекс операцій в іноземній валюті виходячи х їх поділу на 2 групи

1. Операції, які виконуються банком для себе і за свій кошт, тобто власні.

2. Операції, які виконуються за дорученням клієнтів і за їх кошти. Це операції клієнтські.

Питання, які розглядаються студентами: Економічний зміст та класифікація валютних операцій; Теоретичні підходи до обліку валютних операцій; Облік операцій, що впливають на зміну валютної позиції; Облік операцій в іноземній валюті, що виконуються за дорученням клієнтів

6. Облік необоротних активів в комерційних банках.

Розглядається бухгалтерський облік основних засобів і нематеріальних активів комерційних банків за наступними етапами:

1. Поняття необоротних активів (НА) банку та їх класифікація

2. Облік операцій з придбання та створення основних засобів (ОЗ) та нематеріальних активів

3. Облік витрат на підтримання обєктів НА у робочому стані та поліпшення ОЗ і удосконалення НА

4. Переоцінка ОЗ та НА; Амортизація та її облік; Визнання зменшення корисності ОЗ та НА

5. Облік вибуття ОЗ та НА; Облік необоротних активів, утримуваних для продажу та інвестиційної нерухомості; Облік гудвілу

7. Облік доходів, витрат та результатів діяльності.

Студенти розглядають класифікацію доходів і витрат за видами банківської діяльності, а також основні правила обліку доходів\витрат банку. Даний пункт студенти досліджують за наступними питаннями:

1. Визнання та класифікація доходів і витрат банку

2. Облік доходів (витрат)

3. Податковий облік доходів та витрат

Крім того, студент досліджує процедуру представлення доходів, витрат та фінансових результатів у фінансовій звітності.

2. ЗМІСТ РОЗДІЛУ ЗВІТУ З ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ З УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ

Календарно-тематичний план для написання розділу звіту з виробничої практики з дисципліни «Управлінський облік».

За змістом розділ звіту з виробничої практики «Управлінський облік» повинен відповідати вимогам календарно-тематичному плану дисциплін (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Календарно-тематичний план виробничої практики з управлінського обліку для студентів денної та заочної форми навчання

напряму підготовки 6.030509 «Облік і аудит»

№ з/п Назва теми Кількість днів/кредитів
  Мета, зміст та організація управлінського обліку в банках. Фактори, що впливають на побудову управлінського обліку. 1/0,2
  Центри доходів і витрат банку. 1/0,2
  Параметри аналітичного обліку та інші параметри, що деталізують інформацію про операції контрагентів (клієнтів) банку 1/0,2
  Всього 3/0,6

1. Мета, зміст та організація управлінського обліку в банках. Фактори, що впливають на побудову управлінського обліку

В процесі проходження практики за даною темою студент повинен визначити зміст управлінського обліку, його значення для управління банком, основні завдання, що стоять перед його організацією.

Студент вивчає специфіку підсистеми управлінського обліку з деталізацією за структурними підрозділами з метою визначення ефективності їх діяльності (визначення внеску кожного з них в загальний результат діяльності банківської установи).

Студенти ознайомлюються з процедурою проведення управлінського обліку банківською установою, з основними підходами до управлінського обліку, його організацією.

2. Центри доходів і витрат банку.

В обліковому процесі управлінського обліку формується підсумкова інформація про відхилення фактичних результатів від показників, передбачених в бюджетах центрів доходів та витрат. Показники відхилень дають контрольну інформацію для керівників усіх бюджетних одиниць банку. Вказані показники використовуються для управління рентабельністю центрів прибутку. Студенти ознайомлюються із центрами доходів і витрат досліджуваного банку, зокрема:

До центрів доходів відносяться підрозділи, відповідальні за розміщення коштів (забезпечують активні операції і отримання прибутку)

Центри витрат поділяються на:

- центри обслуговування (загалом не пов’язані з розміщенням ресурсів, однак можуть отримувати певні доходи у вигляді комісійних за виконувані ними функції). Н-пр. це операційний відділ, відділ міжнародних розрахунків,відділ консультування клієнтів.

- центри залучення – на них покладається складний процес залучення ресурсів і оскільки на фінансових ринках ресурси платні, то дані центи витрат формують основний обсяг процентних витрат банку.

- центри забезпечення – надають послуги внутрішнім центрам доходів, обслуговування та залучення.

Студенти вивчають процес порівняння планових та фактичних показників в розрізі перелічених центрів, а далі – за структурними підрозділами і банком загалом, вивчають процес одержання важливої управлінської інформації найвищого рівня, яка є запорукою подальших ефективних управлінських рішень.

3. Параметри аналітичного обліку та інші параметри, що деталізують інформацію про операції контрагентів (клієнтів) банку

При проходженні практики за даною темою потрібно вивчити параметри аналітичного обліку та інші параметри, що деталізують інформацію про операції контрагентів (клієнтів) банку, які є неодмінною умовою акумуляції бази даних для формування фінансової та статистичної звітності. Залежно від сфери застосування параметри поділяються на параметри:

- контрагентів (клієнтів);

- документів;

- договорів;

- безпосередньо аналітичних рахунків.

Усі параметри аналітичного обліку класифіковані як обов’язкові та необов’язкові.

Обов’язкові вводяться з урахуванням вимог Національного банку України щодо звітності. Крім того, вони є обов’язковою умовою занесення у комп’ютерну систему нового контрагента (клієнта) або нового аналітичного рахунку в момент його відкриття.

Необов’язкові параметри визначаються банком самостійно і можуть використовуватись при веденні управлінського обліку та організації внутрішнього контролю та аналізу.

Серед обов’язкових параметрів аналітичних рахунків визначають:

- загальні;

- спеціальні.

 

3. ЗМІСТ РОЗДІЛУ ЗВІТУ З ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ З АНАЛІЗУ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Виробнича практика з аналізу фінансово-господарської діяльності проводиться згідно змісту практики, представленого в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Календарно-тематичний план виробничої практики з аналізу фінансово-господарської діяльності для студентів денної та заочної форми навчання

напряму підготовки 6.030509 «Облік і аудит»

Дні практики Тема Кількість днів/ кредити  
 
  Аналіз динаміки та структури власного капіталу та розрахунок нормативів власного капіталу 1/0,2  
  Аналіз зобов’язань та масштабів депозитної діяльності банку 1/0,2  
  Аналіз ефективності формування та використання банківських ресурсів 1/0,2  
  Горизонтальний та вертикальний аналіз активних операцій банку та аналіз їх якості 1/0,2  
  Аналіз кредитного портфелю та його структури за галузевою ознакою 1/0,2  
  Разом 5/ 1  

 

1. Аналіз динаміки та структури власного капіталу та розрахунок нормативів власного капіталу

У процесі аналізу власного капіталу банку велике значення має питання оцінки його вартості. Оцінка вартості власного капіталу дає змогу одержати додаткову інформацію для прийняття відповідних управлінських рішень поточного і перспективного плану, визначити ефективність діяльності банку.

Існує декілька способів обчислення розміру власного капіталу. Один з них полягає в обчисленні за правилами та вимогами, встановленими органами, що здійснюють нагляд і контроль за банківською діяльністю. За цим способом власний капітал банку розраховується як сума низки його складових елементів. Порядок визначення та склад власного капіталу різниться залежно від країни, однак з метою захисту вкладників та кредиторів, забезпечення фінансової стійкості та прозорості банківських систем рядом економічно розвинутих країн була укладена Базельська угода. Нею визначені єдині основні підходи до визначення складу та порядку розрахунку власного капіталу банків країн, що підписали зазначену угоду. Основні положення Базельської угоди використовують й інші країни, зокрема Україна. Національний банк України при визначенні адекватності власного капіталу банків дотримується положень цієї угоди. При цьому НБУ постійно вдосконалює методику визначення розміру власного капіталу.

Методологічною основою для розрахунку регулятивного капіталу є положення Закону України «Про банки і банківську діяльність». Згідно з ним капітал банку включає основний і додатковий капітал. Складовими основного капіталу є: сплачений і зареєстрований статутний капітал; розкриті резерви (створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку); надбавки до курсу акцій і додаткові внески акціонерів у капітал; загальний фонд покриття ризиків, створюваний під невизначений ризик під час проведення банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів. Додатковий капітал складається з нерозкритих резервів, резервів переоцінювання активів, гібридних капітальних інструментів і субординованого боргу. НБУ має право визначити інші статті балансу банку для включення до додаткового капіталу, а також умови і порядок такого включення.

Згідно з методикою Національного банку України регулятивний власний капітал банку складається із суми основного капіталу (капітал 1-го рівня) за вирахуванням суми недосформованих резервів за активними операціями банків, додаткового капіталу (капітал 2-го рівня), за вирахуванням відвернень.

Алгоритм розрахунку розміру регулятивного власного капіталу банку має такий вигляд:

РВК = ОК + ДК – В (1)

де РВК — регулятивний власний капітал банку;

ОК — основний капітал, зменшений на суму недосформованих резервів за активними операціями банку;

ДК — додатковий капітал банку;

В — відрахування з капіталу.

1. Норматив адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності або коефіцієнт Кука).

Розраховується як співвідношення регулятивного власного капіталу (РВК) до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених на відповідні коефіцієнти ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями (Аз):

%. (2)

Нормативне значення К6 має бути не менше 10%.

Цей норматив відображає здатність банку вчасно й у повному обсязі розраховуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають з торговельних, кредитних і інших операцій грошового характеру.

2. Норматив адекватності основного капіталу

Національний банк України при розрахунку нормативу адекватності основного капіталу К7 використовує в чисельнику формули основний власний капітал банку (капітал 1-го рівня), а в знаменнику загальні активи, зменшені на суму коштів за окремими рахунками, зокрема недосформованого резерву на можливі втрати за кредитними операціями банків (Ар):

%. (3)

Нормативне значення К7 має бути не менше 4%.

Коефіцієнт К7 визначає достатність власного регулятивного капіталу, зважаючи при цьому на загальний обсяг банківської діяльності, незалежно від розміру різних видів ризиків.

2. Аналіз зобов’язань та масштабів депозитної діяльності банку

У загальному обсязі ресурсів, якими володіє комерційний банк, переважають зобов’язання банку.

Під зобов’язаннями банку слід розуміти вимоги до активів банківської установи, що зобов’язують її сплатити фіксовану суму коштів у визначений час у майбутньому. У бухгалтерському обліку до зобов’язань включають кошти на поточних рахунках клієнтів; кредиторську заборгованість, заборгованість за нарахованими процентами та відстрочену дебіторську заборгованість за доходами, але не включають доходи, прибуток та внутрішньобанківські розрахунки.

В економічній літературі зобов’язання заведено поділяти на залучені та запозичені кошти. Залучені кошти є найбільшою частиною зобов’язань банку. Це основне джерело формування ресурсів банку, які спрямовуються на проведення активних операцій.

До залучених коштів банку належать залишки коштів на поточних, бюджетних рахунках клієнтів, депозитні вклади фізичних та юридичних осіб, вклади до запитання, залишки на пластикових платіжних картах, кредиторська заборгованість тощо. У банківській практиці залучені кошти називають депозитними зобов’язаннями.

Аналіз масштабів діяльності банку щодо залучення зовнішніх джерел фінансування своєї діяльності починається з визначення частки, яку займають зобов’язання банку у валюті балансу.

(4)

Оскільки банк — це установа, яка працює в основному із залученими коштами, то, як правило, їх частка в пасивах банку становить не менше 80 %.

Чим вища частка зобов’язань перед клієнтами банку (підприємств та організацій) на довгостроковій основі, тим вища стабільна частина ресурсів комерційного банку, що позитивно впливає на його ліквідність і зменшує залежність від міжбанківських позик. Проте строкові депозити є дорожчими, що негативно впливає на рентабельність та прибутковість роботи банку. Водночас збільшення частки (понад 30 %) банківських позик підвищує ризик незбалансованої ліквідності, оскільки посилюється залежність банку від зовнішніх джерел фінансування.

 

3. Аналіз ефективності формування та використання банківських ресурсів

В умовах становлення фінансового ринку в Україні, реструктуризації банківської системи, комерційні банки повинні здійснювати зважену реалістичну стратегію подальшого розвитку, адаптованого до вимог ринку. Вибір оптимального шляху формування ресурсної бази, який враховуватиме адекватну економічну ситуацію і сприятиме надійному розв’язанню дилеми «прибутковість-ліквідність», є одним з основних завдань комерційного банку.

Для оцінювання ефективності та повноти використання банком своїх зобов’язань застосовуються такі показники:

§ ступінь використання платних пасивів;

§ ступінь використання сукупних зобов’язань.

Аналіз наведених показників здійснюється у динаміці, а також порівнюючи фактичні показники з їх нормативними значеннями. Для розрахунку впливу факторів на показники ефективності використання зобов’язань банку використовується спосіб ланцюгових підстановок.

Ступінь використання платних пасивів банку визначається за такою формулою:

(5)

Як показує практика, норматив використання платних пасивів має становити не менше 90 %.

Для оптимальної діяльності комерційного банку необхідне ефективне використання не тільки платних ресурсів, а й усіх сукупних зобов’язань. Ефективність використання сукупних зобов’язань визначають за такою формулою:

(6)

Вважається, що банк ефективно використовує в господарському обороті сукупні зобов’язання, якщо наведений показник буде не менше 75—80 %.

До платних пасивів відносять:

§ Кошти фізичних осіб

§ Кошти юридичних осіб

§ Кошти небанківських фінанових установ

§ Кошти бюджету та позабюджетних фондів

§ Кошти інших банків

§ Цінні папери

До дохідних активів відносять:

§ Кошти в інших банках (Депозити та кредити)

§ Портфель цінних паперів

§ Кредитний портфель

 

4. Горизонтальний та вертикальний аналіз активних операцій банку та аналіз їх якості

Фінансовий потенціал комерційного банку характеризується обсягом і структурою його необоротних та оборотних активів, що формуються за рахунок готівкових фінансових ресурсів (як власних, так залучених і позичених). Обґрунтоване оптимальне розміщення фінансових ресурсів під час здійснення активних операцій є одним з найважливіших принципів забезпечення фінансової стабільності, платоспроможності та ліквідності банку.

Активні операції являють собою розміщення банками власного капіталу та залучених ресурсів з метою отримання прибутку, забезпечення діяльності та підтримання необхідного рівня ліквідності.

Дослідження активів банку полягає у використанні аналітичних прийомів, спрямованих на визначення загального обсягу коштів, які перебувають у розпорядженні банку, їх структури і динаміки в аналітичному періоді.

Аналіз динаміки, складу та структури активів банку та їх оцінка наведені в таблиці 9.

Коефіцієнтний аналіз якості активів

Основними показниками, які дають змогу оцінити достатність високоліквідних активів для забезпечення ліквідності комерційного банку, є коефіцієнт миттєвої ліквідності та коефіцієнт співвідношення високоліквідних активів і робочих активів банку.

1. Коефіцієнт миттєвої ліквідності обчислюється як відношення суми коштів на коррахунках і в касі до коштів, залучених банком на поточні рахунки:

(7)

де Км.л — коефіцієнт миттєвої ліквідності, %;

Кк.р — кошти на кореспондентських рахунках в інших банках, грн;

Кк — кошти в касі банку, грн;

Кп.р — кошти залучені банком на поточні рахунки, грн.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності показує, яку частину залучених на поточні рахунки коштів банк може сплатити у терміновому порядку.

Нормативне значення НБУ коефіцієнта миттєвої ліквідності становить 20%.

2. Коефіцієнт співвідношення суми високоліквідних активів і робочих активів банку характеризує питому вагу високоліквідних активів банку в робочих активах:

(8)

де Кв.а — коефіцієнт співвідношення суми високоліквідних активів і робочих активів банку, %;

ВА — сума високоліквідних активів, грн;

РА — сума робочих активів банку, грн.

За визначенням НБУ, робочі активи включають «кошти на кор-
рахунках, у касі, вкладені в майно, розміщені в інших банках, цінних паперах, надані кредити та інші активи, що дають дохід банку»

Тобто до робочих активів відносять:

§ Грошові кошти та кошти в НБУ

§ Кошти в інших банках (Залишки на коррахунках)

§ Портфель цінних паперів

§ Кредитний портфель

До високоліквідних активів відносять:

§ Грошові кошти та кошти в НБУ

§ Кошти в інших банках (залишки на коррахунках)

Аналіз коефіцієнтів ліквідності

Важливим етапом аналізу ліквідності є виявлення того, наскільки банк дотримується нормативів ліквідності, встановлених Національним банком України (НБУ). Встановлення нормативних вимог щодо ліквідності, обов’язкових для кожної банківської установи, є звичайною практикою центральних банків ряду країн. Це дає змогу здійснювати контроль за ліквідністю банків та підтримувати необхідний рівень ліквідності банківської системи в цілому. Здебільшого з цією метою застосовується метод коефіцієнтів, який дає можливість не тільки оцінити рівень ліквідності окремого банку, але й здійснювати порівняльний аналіз ліквідності різних за розмірами банків.

Метод коефіцієнтів дає змогу виявити кількісний зв’язок між різними рахунками, групами та розділами балансу. У такий спосіб визначають питому вагу окремих балансових рахунків чи груп рахунків у загальному обсязі активів (пасивів) або окремих груп та розділів балансу. Одержані значення порівнюються з нормативними значеннями або аналізуються в динаміці.

НБУ своєю постановою від 28 серпня 2001 р. № 368 затвердив Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків України, якою для банків установлено такі нормативи ліквідності:

§ норматив миттєвої ліквідності;

§ норматив поточної ліквідності;

§ норматив короткострокової ліквідності.

1. Норматив миттєвої ліквідності (Н4) встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань за рахунок високоліквідних активів. Він визначається як відношення суми коштів у касі (Ка) та на кореспондентських рахунках (Кр) до зобов’язань банку, що обліковуються за поточними рахунками (Пз):

(9)

До зобов’язань, що обліковуються за поточними рахунками, належать кошти до запитання інших банків, розміщені в банку (у тому числі кошти НБУ), кошти бюджетів, кошти до запитання юридичних та фізичних осіб, кошти на клірингових та транзитних рахунках.

Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше 20 %.

2. Норматив поточної ліквідності (Н5) встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов’язань банку. Він визначається як відношення активів первинної та вторинної ліквідності (А) до зобов’язань банку з кінцевим строком погашення до 31-го дня включно (З):

(10)

До активів первинної та вторинної ліквідності при розрахунку нормативу Н5 належать готівка в касі, банківські метали, кошти на кореспондентських рахунках і строкові депозити в НБУ та інших банках, боргові цінні папери, що рефінансуються та емітовані НБУ, інші боргові цінні папери в портфелі банку на продаж та інвестиції, надані кредити.

До зобов’язань належать кошти до запитання і строкові депозити інших банків та клієнтів, кошти бюджетів України, кредити, одержані від НБУ та інших банків, цінні папери власного боргу, емітовані банком, субординований борг банку, зобов’язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів, зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.

Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж 40 %.

3. Норматив короткострокової ліквідності (Н6) встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов’язання за рахунок ліквідних активів і визначається як співвідношення ліквідних активів (Ал) до короткострокових зобов’язань (Зк) зі строком погашення до одного року:

(11)

До ліквідних активів при розрахунку цього нормативу відносять готівкові кошти, банківські метали, кошти на кореспондентських рахунках і короткострокові депозити в НБУ та інших банках, короткострокові кредити, що надані іншим банкам.

До зобов’язань належать кошти до запитання та короткострокові депозити інших банків і клієнтів, кошти бюджету України, короткострокові кредити, одержані від НБУ та інших банків, короткострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком, зобов’язання за всіма видами гарантій, порук, авалів, зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.

Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше 20 %.

5. Аналіз кредитного портфелю та його структури за галузевою ознакою

Аналіз кредитної діяльності банку доцільно починати з визначення місця, яке посідають кредитні операції в загальному обсязі активів банку, тобто необхідно дати загальну оцінку масштабів кредитної діяльності. Для цього розраховується коефіцієнт частки кредитів у загальних активах банку за формулою:

(12)

Цей показник може бути розрахований як у цілому за аналізований період, так і на якусь певну дату, тобто на початок, чи кінець періоду. Він показує частку кредитних операцій у загальних активах банку і характеризує кредитну активність банку.

Для оцінювання якості кредитного портфеля з погляду кредитного ризику застосовуються такі показники:

1. Коефіцієнт прострочених позик (Кп.п) розраховується як відношення позик з простроченою виплатою процентів та основної суми боргу (Ппростр) до загального обсягу позик (П):

(13)

Цей коефіцієнт вказує на ту частину позик, у портфелі банку, виплати за якими були невчасно погашені, та на ті, які не були погашені взагалі. Високий процент свідчить про погіршення кредитної діяльності банку. Значний приріст за аналізований період свідчить про можливі значні збитки в перспективі.

2. Коефіцієнт покриття класифікованих позик (Кп.к.п) розраховується як відношення зважених класифікованих позик (Кзв.кл) до капіталу (К) банку:

(14)

Цей показник комплексно характеризує якість кредитного портфеля з погляду ризику в сукупності з його захищеністю власним капіталом. Підвищення цього коефіцієнта в динаміці вважається негативним явищем і свідчить про підвищення ймовірності збитків у майбутньому.

3. Коефіцієнт питомої ваги зважених класифікованих позик (Кп.зв.кл) розраховується як відношення зважених класифікованих позик (Кзв.кл) до загальної суми позик (П).

(15)

Зважені класифіковані позики розраховуються множенням суми кредитів певної групи ризику на відповідний коефіцієнт.

 

4. ЗМІСТ РОЗДІЛУ ЗВІТУ З ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ З АУДИТУ

Календарно-тематичний план для написання розділу звіту з виробничої практики з дисципліни «Аудит»

Виробнича практика з аудиту проводиться згідно змісту практики, представленого в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

Календарно-тематичний план виробничої практики з аудиту для студентів денної та заочної форми навчання напряму підготовки

6.030509 «Облік і аудит»

№ з/п Назва теми Кількість днів/кредитів
1. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТАДІЯ АУДИТУ 2/0,4
1.1. Умови домовленості на проведення аудиту  
1.2. Оцінка стану внутрішнього контролю в банку  
1.3. Планування аудиторської перевірки  
1.4. Аудиторський ризик та методика його визначення в банку  
2. ДОСЛІДНА СТАДІЯ АУДИТУ 2/0,4
2.1. Джерела, процедури та прийоми отримання аудиторських доказів  
2.2. Критерії оцінки та визначення рівня суттєвості в банку  
3. ЗАВЕРШАЛЬНА СТАДІЯ АУДИТУ 1/0,2
3.1. Робочі документи аудитора  
3.2. Аудиторський висновок в банку  
  Всього 5/1

 

4.1. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТАДІЯ АУДИТУ

4.1.1. Умови домовленості на проведення аудиту

Студент повинен ознайомитися з процедурою формування листа-замовлення, листа-зобов’язання та договору на проведення аудиту за об’єктами (у відповідності до індивідуального завдання) та основами домовленостей на проведення аудиту

4.1.2. Оцінка стану внутрішнього контролю на підприємстві

Студент надає оцінку системи внутрішнього контролю щодо об’єкту дослідження. Вивчає дані питання шляхом розгляду форм та методів бухгалтерського обліку, що мають місце в банку, порядку проведення інвентаризації, її результатів та розкриття сутності вибірки під час аудиту.

4.1.3. Планування аудиторської перевірки

Для вивчення цієї теми студенту потрібно розглянути такі питання:

- сутність та необхідність планування;

- мета планування;

- загальний план аудиторської перевірки за об’єктами (індивідуальне завдання);

- програма аудиту за об’єктами (індивідуальне завдання);

Під час дослідження даної теми студенту необхідно висвітлити порядок планування аудиторської перевірки та його програму.

4.1.4. Аудиторський ризик та методика його визначення на підприємстві

Студент розглядає:

- правила оцінки аудиторського ризику;

- сутність загального аудиторського ризику та його складових;

- методику визначення аудиторського ризику.

4.2. ДОСЛІДНА СТАДІЯ АУДИТУ

4.2.1. Джерела, процедури та прийоми отримання аудиторських доказів

За даною темою студент повинен вивчити такі питання відповідно до свого індивідуального завдання:

- поняття аудиторських доказів;

- види аудиторських доказів;

- вимоги до аудиторських доказів;

- джерела отримання аудиторських доказів;

- процедури та прийоми отримання аудиторських доказів;

Студент повинен розглянути питання, що стосуються аудиторських доказів, які необхідні аудиторам для складання аудиторського висновку, про види та вимоги до аудиторських доказів.

4.2.2. Критерії оцінки та визначення рівня суттєвості на підприємстві

Студент повинен описати, які помилки чи обман мали місце в обліку банку (при їх відсутності – типові помилки за об’єктами), критерії оцінки суттєвості помилок та визначити рівень суттєвості помилок в банку.

4.3. ЗАВЕРШАЛЬНА СТАДІЯ АУДИТУ

4.3.1. Робочі документи аудитора

Для розкриття суті даної теми потрібно вивчити такі питання:

- сутність робочих документів аудитора;

- класифікація робочої документації;

- вимоги до робочих документів;

- аудиторське досьє та методика його ведення;

 

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ (для студентів, що проходять виробничу практику в банках)

1. Синтетичний та аналітичний облік капіталу банку

2. Синтетичний та аналітичний облік залучених депозитів банку

3. Синтетичний та аналітичний облік розміщених депозитів банку

4. Синтетичний та аналітичний облік власних валютних операцій банку

5. Синтетичний та аналітичний облік клієнтських валютних операцій банку

6. Синтетичний та аналітичний облік касових операцій банку

7. Синтетичний та аналітичний облік фінансових інвестицій банку в дочірні підприємства

8. Синтетичний та аналітичний облік фінансових інвестицій банку в асоційовані компанії

9. Синтетичний та аналітичний облік овердрафту

10. Синтетичний та аналітичний облік доходів банку

11. Синтетичний та аналітичний облік витрат банку

12. Резерви в банку. Синтетичний та аналітичний облік операцій пов’язаних з резервами.

13. Синтетичний та аналітичний облік безготівкових розрахунків.

14. Синтетичний та аналітичний облік цінних паперів в торговому портфелі

15. Синтетичний та аналітичний облік цінних паперів в портфелі на продаж

16. Синтетичний та аналітичний облік основних засобів банку

17. Синтетичний та аналітичний нематеріальних активів банку

18. Синтетичний та аналітичний облік залучених кредитів банку

19. Синтетичний та аналітичний облік наданих кредитів банку

20. Бухгалтерський облік коштів, залучених за ощадними сертифікатами


Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 70 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Сума Договору| Зін-өзі бағалау есебі

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.064 сек.)