Профілактика злочинів проти довкілля

Вживання загальних заходів запобігання зазначених злочинів тісно пов'язане з характером взаємодії суспільства і природи. Саме на макрорівні закладаються антикриміногенні фактори, що сприяють правомірній екологічній поведінці.

Провідне значення в загальносоціальному запобіганні злочинам проти довкілля мають заходи, пов'язані з: удосконаленням техноло­гій промислового виробництва і насамперед металургійної і видобув­ної, галузей, які шкідливо впливають на навколишнє природне се­редовище; підвищенням культури землеробства; модернізацією транспортних засобів; запровадженням безвідходних технологій; підвищенням правової та екологічної культури громадян. Антикри-міногенний вплив зазначених факторів має бути поєднаний із нау­ково обгрунтованим ставленням до земельних і водних ресурсів, тваринного й рослинного світу. При цьому обов'язковому урахуван­ню підлягають географічні, кліматичні й інші природні чинники, що впливають на поведінку людини, її звички, екологічну самосвідо­мість, самооцінку тощо.

Свій вклад у боротьбу з екологічною злочинністю вносять різні об'єднання громадян, партія "зелених", вітчизняні та міжнародні неурядові екологічні організації, засоби масової інформації. Вони взаємодіють з державними структурами з питань профілактики еко-

логічних правопорушень, надають допомогу в цій справі природоохо­ронним і правоохоронним органам, а також самі безпосередньо ви­являють та усувають подібні правопорушення.

Однією з важливих умов підвищення ефективності попереджен­ня цих злочинів є удосконалення правової бази природоохоронної ді­яльності. В цьому плані проводиться велика законотворча робота, вживаються заходи, спрямовані на консолідацію зусиль законодав­чої та виконавчої влади, громадських об'єднань республіканського й регіонального рівнів, вчених і практиків для розробки й прийняття нових законодавчих актів у цій сфері.

Неабияке значення має постійне підвищення еколого-правової свідомості як на суспільному, так і Індивідуальному рівні. У вирі­шенні цього завдання закладений основний потенціал усієї еколого-попереджувальної діяльності. Саме тут виникає реальна можливість подолання таких деформацій свідомості як інертність і стереотип­ність мислення, некомпетентність, безвідповідальність, протекціо­нізм, кар'єризм тощо,

Попередження екологічних злочинів передбачає застосування заходів як загального, так і спеціального характеру. До останніх, зокрема, належать: удосконалення контролю за екологічно значи­мою поведінкою, включаючи дотримання кримінально-правових за­борон; інформування відповідних інстанцій (адресатів) про виявлені факти екологічних правопорушень та обставини, що їм сприяють; встановлення спеціальних режимів природокористування; норма­тивна заборона здійснення певних екологічно шкідливих дій тощо.

Об'єктами спеціальної профілактики виступають окремі природ­ні комплекси, території, водойми, атмосферне повітря, тваринний світ, лісові масиви та ін. Крім того, контроль потрібно здійснювати за поведінкою окремих громадян, наприклад, браконьєрів.

Суб'єктами профілактики є: правоохоронні органи, природоохо­ронні Інспекції; громадські організації, відомчі органи контролю то­що. Методи контролю охоплюють: безпосередній практичний нагляд за станом природних об'єктів шляхом обходів, патрулювання, про­ведення рейдів, перевірок; охорона об'єктів від несанкціонованого доступу до них; встановлення пропускного режиму; вилучення зна­рядь вчинення екологічних правопорушень; припинення протиправ­них дій. Особлива роль у цьому належить державному контролю за дотриманням правових норм, що регламентують екологічні правовід­носини. Це — прокурорський нагляд за виконанням природоохорон­ного законодавства, діяльність дозвільної системи (правила обігу зброї і вибухових речовин), адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі, та ін.

5«

Заслуговують на увагу недавно розроблені основні напрями дер­жавної політики щодо екологічної безпеки України¹.

Перший напрямок передбачає попередження і мінімізацію на­слідків надзвичайних ситуацій за існуючих (чи повільно змінюва­них) технологій виробництва і технічній базі з урахуванням ризику виникнення таких ситуацій. Цей напрямок розрахований на 10 ро­ків. В цей період необхідно досягти зменшення кількості надзвичай­них ситуацій та мінімізувати їх наслідки, а також стабілізувати і по­кращити стан навколишнього середовища. Не менша увага має бути надана розгортанню науково-технічних досліджень, які дозволили б корінним чином змінити базис економіки, аби сам розвиток госпо­дарства забезпечував різке зменшення надзвичайних ситуацій, а у разі виникнення природних катастроф мінімізував їх наслідки.

Другий напрямок це перехід на нові технології, джерела енергії і сировини, які суттєво змінюють вплив господарської діяльності на навколишнє середовище, різко знижують ймовірність виникнення техногенних надзвичайних ситуацій. Тривалість дії цього напрямку оцінюється в 20—ЗО років, а його пріоритетами мають стати:

— істотне вдосконалення технологій промислового виробництва
за умови їх розвитку в бік поступового зменшення енерго- і ресур-
соємності та відходів, що піддаються природній асиміляції чи мо­
жуть являти собою сировину для наступного використання. Всі від­
ходи такого виробництва мають бути екологічно безпечними;

— поступовий перехід від "хімічного" до "біологічного" еколого-
безпечного землеробства, за якого ніяких отрутохімікатів не засто­
совується;

— наукові дослідження в галузі використання малоконцентрова-
них джерел енергії, біомаси для виготовлення ліків, пластмас, інших
продуктів хімічного виробництва.

Третій напрямок передбачає розв'язання таких стратегічних проблем як: перехід економіки на відновлювані джерела енергії; ви­користання біомаси для переважної більшості продуктів хімічного виробництва; повна біологізація і екологізація сільськогосподарсько­го виробництва; відмова від виробництв, які забруднюють природне середовище або є екологічно небезпечними. Виконання цих завдань розраховане на ЗО—40 років і передбачає кардинальну зміну основ господарювання.

Зрозуміло, що реалізащ'я вказаних загальносоціальних заходів підірве саме коріння, головні детермінанти екологічної злочинності, а значить, сприятиме мінімізації кримінальних проявів у сфері нав­колишнього природного середовища.

Питання для самоконтролю

1. Які особливості екологічної ситуації в Україні та за рубежем?

2. Які особливості структури злочинів у сфері екології?

3. Що характерного в поведінці особи, яка вчиняє злочин проти
довкілля?

4. Чим зумовлена висока латентність злочинів проти довкілля?

5. Які обставини об'єктивного і суб'єктивного характеру віді­
грають вирішальну роль у детермінації екологічної злочинності?

6. Роль загальносоціальних і спеціально-кримінологічних заходів
профілактики в запобіганні злочинам проти довкілля.

Див.: Основні напрями державної політики по забезпеченню техногенно-екологіч­ної безпеки України. — К., 2001.

Глава 10. Необережна злочинність

§ 1. Кримінологічна характеристика необережної злочинності. § 2. Детермінанти необережної злочинності. § 3. Характеристика осіб, що вчиняють необережні злочини. § 4. Основні напрямки запобігання необережним злочинам.

Дата добавления: 2015-07-25