Види прав автора

Авторські права поділяються на особисті немайнові та майнові.

· майнові права можуть переходити до будь-яких інших суб'єктів ав­торського права у силу закону чи договору, а також спадкування.

· особисті немайнові права авторів творів не можуть бути передані іншим особам. Ці права належать автору незалежно від його майно­вих прав і зберігаються за ним навіть у випадку уступки майнових прав на використання твору.

Особисті немайнові права автора (ЦК України ст. 423, 438, ЗУ «Про авторське право та суміжні права» ст. 14). Відповідно до цих законодавчих актів автор має право:

· на визнання свого авторства;

· перешкоджати посяганню на своє авторське право, здатному завдати шкоди честі чи репутації автора;

· вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;

· забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору;

· обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору;

· вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-яко­му перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора (недоторканність твору).

Майнові права автора – це виключні права на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом. Використання твору завжди приносить певні майнові вигоди, тому виключні права називаються майновими.

До майнових прав автора на твір відповідно до ст. 440 ЦК України належать:

• право на використання твору;

• виключне право дозволяти використання твору;

• право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

• інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

У ст. 15 Закону деталізовано право на використання твору. Так, виключне право ав­тора чи іншої особи, яка має авторське право на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами, дає йому право дозволяти або забороняти:

• відтворення творів;

• публічне виконання і публічне сповіщення творів;

• публічну демонстрацію і публічний показ;

• будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюєть­ся іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

• переклади творів;

• переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

• включення творів як складових частин до збірників, антоло­гій, енциклопедій тощо;

• розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у про­кат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

• подання своїх творів до загального відома публіки таким чи­ном, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця й у будь-який час за їх власним вибором;

• здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат післяпершого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або при­мірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз да­них, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксова­них у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;

• імпорт примірників творів.

У цьому Законі зазначено, що даний перелік прав не є вичерп­ним. Крім того, виключні права авторів на використання творів ар­хітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва передбача­ють і право їх участі у реалізації проектів цих творів.

Автору чи іншій особі, яка має авторське право, належить право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору (крім випадків вільного використання твору).

Обмеження виключних авторських прав

Закон України «Про авторське право і суміжні права» (стат­ті 21-25 цього Закону) допускає досить широкий перелік способів використання творів без згоди автора, але з обов'язковим зазначен­ням імені автора і джерела запозичення. Як найбільш поширені, можна розглядати такі випадки вільного використання твору:

• використання цитат з опублікованих творів, цитування ста­тей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або Інформаційним характером твору, але в обсязі, виправданому поставленою метою;

• використання літературних і художніх творів, таких як ілю­страції у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозалисах навчального характеру в обсязі, виправданому поставленою метою;

• відтворення творів для судового й адміністративного про­вадження; публічного виконання музичних творів під час офіцій­них і релігійних церемоній, похоронів в обсязі, виправданому харак­тером таких церемоній;

• відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періо­дичних виданнях;

• передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголо­шених промов; звернень, доповідей та інших подібних творів в об­сязі, виправданому поставленою метою;

• відтворення бібліотеками та архівами примірників твору ре-прографічним способом у разі, коли відтворюваним твором є окре­ма опублікована стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів (за винятком комп'ютерних програм і баз даних);

• відтворення примірників твору для навчання;

• відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіо­візуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;

· репрографічне відтворення навчальними закладами для ауд-торних занять опублікованих статей та інших невеликих за об­сягом творів, а також уривків з письмових творів з ілюстраціями або без них за умови, коли: а) обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті; б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру; в) немає обмежень зі сторони ор­ганізацій колективного управління щодо умов такого відтворення.

Дата добавления: 2015-07-25