Суть методу полягає у такому.

Розрахований об'єм ванни і буферної рідини закачують у бурильну колону і протиску­ють у зону прихвату. Як протискувальну рідину використовують розчин і легку рідину, густина якої менша за густину розчину (наприклад, воду).

Після протискування ванни в затрубний простір її протискують дещо вище, щоб з максимальним зниженням рівня рідини в затрубному просторі в процесі формування пачки газу верхня межа ванни знаходилася на 50 м вище верхньої межі зони прихвату. Внутрішній простір колони труб відкриваємо (з'єднують із атмосферою) і на гирлі свердловини в затрубному просторі утвориться пачка газу. У разі необхідності для цього може бути використаний компресор, який під’єднується до затрубного простору. При цьому тиск у зоні прихвату зменшуватиметься.

Рідину з колони бурильних труб відбирають у стаціонарний мірник або мірник ЦА до того моменту, поки в колоні залишиться порція легкої рідини певної висоти. Це забезпечує створення в зоні прихвату технологічно допустимої депресії.

Після цього свердловину герметизують і нагнітанням у колону труб заданого об'єму рідини переміщують ванну вверх, стискуючи пачку газу на гирлі. Тиск газу на гирлі свердловини визначають з умови максимізації репресії в зоні прихвату з урахуванням попередження поглинань або гідророзриву порід у відкритому стовбурі.

Рисунок 3.19 - Схема розміщення рідин і пачки газу у свердловині при створенні у зоні прихвату технологічно допустимих депресії (а) та репресії (б): І — буферна рідина; 2— ванна; 3 — зона прихвату; 4 — бурильні труби; 5— пачка газу; 6 — засувка противикидної арматури (превентор); 7— буровий розчин; 8 — легка рідина

Під час реалізації методу розрахований стовп легкої рідини можна закачати в колону труб у першу чергу, а стискувати пачку газу можна шляхом закачування бурового розчину в колону у другу чергу. При цьому контроль закачаної у бурильну колону і відібраної рідини проводять відомими об'ємними методами.

Вищеописані операції повторюють потрібну кількість разів до ліквідації прихвату, після чого ванну вимивають із свердловини і піднімають бурильну колону.

► Ліквідація прихвату бурильної колони за допомогою випробувача пластів дає змогу різко знизити гідростатичний тиск у зоні, розташованій нижче пакера випробувача пластів, який встановлюють над верхньою межею прихвату. Цей спосіб рекомендується застосовувати в тих випадках, коли після нафтової чи іншої ванни колона труб не звільнилася.

Для здійснення цього способу слід:

― визначити верхню межу прихвату;

― послабити замкове з'єднання над цією межею в розрахунковому місці;

― лівим обертанням роз'єднати і витягнути бурильну колону (при необхідності використовують шнурову торпеду);

― при роз'єднанні бурильної колони у відкритому стовбурі необхідно провести профілеметрію (визначення місця встановлення пакера);

― після цього — опустити бурильну колону з такою компоновкою низу:

а) перехідник для з'єднання з трубами, які прихоплені;

б) бурильні труби;

в) перфорований перехідник (виготовлений із ОБТ) для утворення зв'язку затрубного простору з внутрішньотрубним;

г)пакер;

д) випробувач пластів;

е) ОБТ (для створення навантаження на пакер);

є) циркуляційний клапан;

ж) бурильні труби.

Над випробувачем пластів рекомендується розмістити яс (розглянемо нижче).

Під час опускання такої компоновки бурильну колону не доливають або доливають частково (залежить від вибраної депресії);

― проводять з'єднання опущеної частини бурильної колони з прихопленими трубами;

Дата добавления: 2015-07-25