Стаття 626. Поняття та види договору

1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

2. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.

3. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

4. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

5. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

При класифікації цивільно-правових договорів за загальним правилом використовуються ті ж критерії, що характерні для поділу на види правочинів.Разом з тим, для поділу договорів на види застосовуються і спеціальні критерії, які характерні лише для договорів як дво- або багатосторонніх правочинів.

За кількістю сторін:1) двосторонні;2) багатосторонні.

За розподілом прав та обов’язків між сторонами:

1) односторонні (односторонньозобов’язуючі) – одна сторона має лише права, а інша лише обов’язки (договір позики, дарування);

2) двосторонні (двостронньозобов’язуючі) – сторони наділені як правами, так і обов’язками (договір страхування, оренди)

За наявністю, або відсутністю майнового еквіваленту:

1) відплатні – договір, за яким одне майнове надання змінюється майновим наданням іншої сторони. Таке майнове надання може вчинятися у 3 формах відплатності: грошова, матеріальна, відробіткова. Боржник за прийняття зобов’язання отримує винагороду. В ч.5 ст. 626 встановлено презумпцію від платності.

2) безвідплатні – договори, за яких протилежне майнове надання не відбувається.

У ч.5 ст. 626 ЦК України закріплено презумпцію «відплатності цивільно-правових договорів».

За моментом укладення:

1) консенсуальні – договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди щодо всіх його умов у встановленій законом формі (договір комісії);

2) реальні – договір вважається укладеним з моменту вчинення певної дії, яка спрямована на його виникнення (договір страхування, дарування, позики)

За їх взаємозв’язком та значенням:

1) головні

2) додаткові (акцесорні) – договір, існування якого обумовлене іншим (головним) договором. Додатковий договір не може існувати без головного. Якщо припиняється головний, припиняється і додатковий.

За послідовністю досягнення цілей: 1) основні; 2) попередні.

За колом суб’єктів, для яких створюються правові наслідки договором:

1) на користь сторін договору;

2) на користь третіх осіб, за яким у 3 осіб виникають права;

3) про виконання третім особам (договір перевезення);

4) на користь довірителя (договір управління майном).

За характром прав, які встановлюються договором:1) зобов’язальні; 2) речові (договір купівлі-продажу)

Групи цивільно-правових договорів:

1) договори про передання майна у власність (інші речові права) – договір купівлі-продажу, мани, потавки, даруванн;

2) договори про передання майна у тимчасове користування – договір позички, найму житла;

3) договори про виконання робіт – договір підряду, для проведення аудиту;

4) договори про надання послуг:

- про надання послуг фактичного характеру – договір зберігання, перевезення;

- юридичних послуг – договір доручення, комісії;

- змішаних (юридично-фактичних послуг) - договір управління майном, договір транспортного експедирування;

5) договори про розпорядження майновим правами інтелектуальної власності – договір про передання прав інтелектуальної власності, ліцензійний;

6) договори про спільну діяльність.

Зміст цивільно-правового договору визначається з урахуванням його правової природи, а саме: місця договору у структурі цивільного правовідношення.

Якщо виходити із правової природи договору як юридичного факту (різновиду правочину), то його зміст повинні становити умови договору. Якщо ж підтримувати позицію про договір як зобов’язальне правовідношення, то його зміст становитимуть права та обов’язки сторін.Разом з тим, у цивілістичній літературі став усталеним погляд про те, що зміст договору становлять його умови.Ця ж позиція відображена у ст. 628 ЦК України, відповідно до якої зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З урахуванням цієї законодавчої норми усі умови договору за їх значенням прийнято поділяти на:1) істотні;2) неістотні. Істотними в свою чергу вважаються у мови (ч.1 ст. 638 ЦК): щодо предмету;включені до тексту договору за вимогою хоча б однієї із сторін;в якості істотних передбачені у законі; не включені до договору, або не передбачені законом в якості істотних, однак є необхідними для договорів даного виду (умова щодо ціни; щодо строку у попередньому договорі тощо).

Типові умови договору:1) у випадках, передбачених договором;2) у разі відсутності посилання у договорі на типові умови можуть бути застосовані як звичаї ділового обороту.

Проблема звичайних та випадкових умов: звичайні не потребують їх включення до тексту договору;випадкові набувають правового значення лише у разі включення у договір.

62) Попередній договір. Публічний договір та договір приєднання.

Стаття 633. Публічний договір

1. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

2. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

3. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

4. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

У разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

5. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

6. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Стаття 634. Договір приєднання

1. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

2. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

3. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Стаття 635. Попередній договір

1. Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

2. Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

3. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

4. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Дата добавления: 2015-07-25