Дизентерійна амеба. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.

Амеба дизентерійна

(Entamoeba histolytica)

Дизентерійна амеба - збудник амебіазу (амебної дизентерії).

Географічне поширення: зустрічається повсюдно, частіше у країнах з тропічним і субтропічним кліматом (Індія, Північна і Центральна Африка, Південна Америка).

Морфологія: паразит існує у трьох формах.

Тканинна вегетативна форма (forma magna) Розміри 20-40 мкм, дуже рухома.

Просвітна вегетативна форма (forma minuta).

Розміри 15-20 мкм. Рух більш слабкий, ніж у formamagna, поділ на екто- й ендоплазму відбуваєтьсятільки при утворенні псевдоніжок. Живиться бактеріями, часточками їжі. Розмножується поділом.

Циста Нерухома, 8-15 мкм в діаметрі, безбарвна, покрита товстою оболонкою. Зріла

циста містить 4 ядра.

Життєвий цикл): паразитує тільки в людини.

Інвазійна форма _ циста. Механізм передачі фекально_оральний. Цисти потрапляють в організм здорової людини з забрудненою їжею, водою, із брудних рук. Механічними переносниками можуть бути мухи і таргани. Локалізація: просвіт товстої кишки, переважно сліпа і сигмоподібна кишки..

Патогенна дія: утворення мікроабсцесів стінки кишківника при проникненні амеби, після прориву яких виникають виразки різного розміру подразнення нервових закінчень стінки кишки, що викликає гіперперистальтику і гіперсекрецію слизової оболонки; руйнування стінки кровоносних судин при поглибленні виразки, перфорація виразки призводить до перитоніту.

Клініка: інкубаційний період - від одного тижня до 3 міс, частіше 3-6 тижнів.

Лабораторна: виявлення forma magna у нативних чи пофарбованих мазках фекалій;

дослідження нативних мазків необхідно проводити не пізніше 20 хв. після дефекації, оскільки тканинні форми амеб швидко руйнуються.

Лікування. Застосовують протипаразитарні хіміопрепарати: метронідазол, тинідазол, дигідроеметин.

Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни, кип'ятіння води, миття овочів, фруктів, захист їжі від мух і тарганів. Громадська: виявлення і лікування хворих та цистоносіїв, контроль за станом джерел водопостачання, знищення мух і тарганів, санітарно-просвітня робота.

Збудники шкірного та вісцерального лейшманіозу. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.

Leishmania donovani _ збудник індійського лейшманіозу.

Leishmania infantum _ збудник середземноморського (дитячого) лейшманіозу.

Географічне поширення. Leishmania donovani — Індія, Пакистан, Північно-Східний Китай, Непал.

Бангладеш. Leishmania infantum _ басейн Середземномор'я, Ближній і Середній Схід, Центральна і Південна Америка

Інвазійна форма _ джгутикова. У макрофагах шкіри в місці укусу, а через кілька днів - у клітинах внутрішніх органів утворюються лейшманіозні форми.

Локалізація: клітини печінки, селезінки, червоного кісткового мозку, лімфатичні вузли (середземноморський лейшманіоз)

Патогенна дія. Спостерігається ураження селезінки, печінки, лімфатичних вузлів

Клініка. Інкубаційний період - від 10 днів до 2-х років, близько – 3-5 міс

Діагностика. Клінічна: лихоманка, виражене збільшення селезінки, темно-сіре забарвлення шкіри при індійському типі лейшманіозу.

Лабораторна: виявлення паразитів у мазках клітин червоного кісткового мозку Лікування. Застосовують препарати сурми: мег-лумін-антимоніат, ломідин та ін.

Профілактика. Особиста: захист від укусів москітів (застосування репелентів, протимоскітних сіток), профілактичні щеплення. Громадська: своєчасне виявлення і лікування хворих; знищення москітів за допомогою інсектицидів; знищення бродячих собак в осередках середземноморської форми вісцерального лейшманіозу.

Дата добавления: 2015-07-25