Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

РОЗДІЛ 3. Фольклор як культурно-семіотична система

Категоріальна модель системи фольклору 4 страница | Категоріальна модель системи фольклору 5 страница | Категоріальна модель системи фольклору 6 страница | Категоріальна модель системи фольклору 7 страница | Категоріальна модель системи фольклору 8 страница | Категоріальна модель системи фольклору 9 страница | Категоріальна модель системи фольклору 10 страница | Категоріальна модель системи фольклору 11 страница | Категоріальна модель системи фольклору 12 страница | Категоріальна модель системи фольклору 13 страница |


Читайте также:
  1. A. Лімбічна система
  2. C) система нормативных правовых актов регулирования семейных отношений.
  3. DSM — система классификации Американской психиатрической ассоциации
  4. I. Общая характеристика направленности и система мотивации человека
  5. I. Парижская валютная система (1816 - 1914 гг.).
  6. I. Психология управления как наука. Процесс и система управления
  7. I. ЦЕНТРАЛЬНАЯ НЕРВНАЯ СИСТЕМА

 

 

Розглядаючи фольклор як текст, ми ще раз окреслюємо методологічне підґрунтя визначення тексту взагалі. Воно полягає у визнанні фольклорного тексту як деякої ієрархії розміщених на різних смислових та формальних рівнях підтекстів. Ми визнаємо текстами ритуал, весільну драму, гру, народне ремесло тощо, оскільки вони суміщають принципово різні типи семіозису внаслідок різних типів смислового кодування. Іншими словами, фольклорним текстом ми визнаємо злиття різних "голосів", що несуть єдине смислове навантаження, "співають" одне й те ж. Таке трактування фольклорного тексту керується основними положеннями московсько-тартуської школи семіотики на чолі з Ю. Лотманом. Текст постає як "складний пристрій, що зберігає різноманітні коди, здатний трансформувати отримані повідомлення і породжувати нові, як інформаційний генератор, що має риси інтелектуальної особистості" [213;90]

Розширюючи поле дослідницької діяльності, ми вдаємося до використання термінології різних наук, здійснюючи евристично корисну інтеграцію наукових понять. Розглядаючи фольклор як культурно-семіотичний феномен, ми прагнемо перевести його матеріал у динамічний стан, коли багатогранність і невизначеність меж його поля структурно трансформується і отримує однозначний смисл. Семіотичний план фольклорного тексту дозволяє посилити його внутрішню однозначність. Відношення суб’єктності та семіотики фольклору розуміється як відношення системи до тексту, який зберігається в культурній пам’яті народу. Текст є певним етапом фіксації динаміки розвитку системи і зручний для накопичення структурних форм, які на наступному етапі розвитку можуть виявитися домінуючими. Це стосується як жанрових, так і смислових форм побутування фольклорного тексту. У дослідженні ми розглядатимемо семіотичність – одну з головних характеристик тексту як результату акту суб’єктності, що може функціонувати лише як знакова реальність. Крім того, аналізуючи семіотичну структуру фольклору, ми мусимо приділити значну увагу міфу як первинній, "материнській" формі збереження і трансляції смислу у фольклорі. Згідно із завданнями дослідження, ми не розглядаємо міф як іманентну властивість людської свідомості, а бачимо його як семіотичний фундамент і досліджуємо тільки його здатність організовувати смисл за допомогою знаків.

Будуючи лінгвістичну концепцію міфу, О.Афанасьєв, Ф.Буслаєв, О.Потебня зуміли створити метамову для опису міфологічного ядра фольклору, яка включає встановлення семіотичних опозицій, правил їхнього синтагматичного перетворення і розгортання тексту. У соціально-психологічних дослідженнях Е.Дюркгайма та Л.Леві-Брюля було продемонстровано, як функціонує міфологічне мислення за допомогою знаків. За визначенням Е.Кассірера, міфологічне мислення може бути узагальнюючим лише за допомогою знака [174;254]. Увесь міфологічний смисл у міфі передається за допомогою знаків, тому що знаки є прийнятними для кожного члена суспільства, а міф може бути тенденційно спрямований у річище певної культури, ідеології. Міф завжди прагне бути природним, не "продуктом культури", а "явищем природи". Тому, на думку семіолога Р.Барта, міф "не приховує своїх конототивних значень, він їх натуралізує і тому зовсім не випадково паразитує на ідеологічно нейтральних знаках." Людина, що сприймає й усвідомлює фольклорний текст "разом із наживкою, якою служать знаки… проковтує гачок ідеологічних смислів" міфу [25;18].

Знакове оформлення міфологічного простору перебувало в центрі уваги представників психологічної школи – В.Вундта, К.Юнга, а також представлене як прихований механізм знакових систем у структуралістській теорії К.Леві-Стросса. Методи семіотики використовувались у значній частині робіт Є. Мелетинського. Отже, знаковий характер фольклорного тексту становив поле зацікавлень у філософії і фольклористиці кількох останніх століть. У руслі нашого дослідження семіотичний рівень фольклору розпадається на два аспекти: знак як єдність означення і означуваного у фольклорному тексті й текст як семіосфера існування смислу. У цих самих ракурсах розуміється і семантика фольклорного твору: текст як змістовне ціле, з одного боку, і як сукупність певними чином організованих семантичних елементів, що закріплені в знаках, з іншого боку.

 


Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 48 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Категоріальна модель системи фольклору 14 страница| Знаки – носії семантики фольклорного тексту

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)