Хоробицькі дударі

На сопілках в с. Хоробичах грають з давніх-давен. Грали молодь, старики, діти. Сопілка, виготовлена власними руками, була нерозлучною супутницею хоробичан у радості і в горі. Особливо відзначалися грою на сопілках пастухи. Було ледь світає, а на вулиці вже чується весела мелодія.

Коли в країні почався рух за відродження народного мистецтва, в селі був створений невеличкий самодіяльний ансамбль дударів, який почав виступати на сцені перед односельцями. В його репертуарі були в основному загальновідомі місцеві українські народні пісні.

Ансамбль виступав на оглядах художньої самодіяльності в Городні та Чернігові. Успіх був величезний. Слава про хоробицьких дударів докотилась аж до Києва. Навесні 1935 року їх викликав В.П. Задонський - народний комісар освіти Української РСР, до столиці, не просто, щоб послухати, а й записати на грамофонну платівку.

Сільська самодіяльна капела дударів с. Хоробичі в тридцяті роки була відома всій Україні і сусіднім областям Росії та Білорусі, про неї багато писали газети.

Існувала капела з дорослим та дитячим складом ще добрих півтора десятка років по війні під керівництвом І.М. Толочка та його сина Миколи, не раз виступала в Чернігові, Гомелі, Городні, Терехівці. Далі на тривалий час замовкла. Сопілки, на яких грають хоробицькі дударі, виготовив Микола Іванович із гілок калини та крушини.

Заявили про себе юні хоробицькі дударі у 1989 році на районному огляді шкільної художньої самодіяльності. Керував капелою учитель-пенсіонер Микола Іванович Толочко.

ЛІТЕРАТУРА:

Євсієнко М.М. Словник видатних імен Городнянщини.-Городня, 2002.-С. 44.

Дудко І. Суцвіття талантів.- Городня, 2000.-С. 13-19.

Хоробицькі дударі // Десн. правда.-1989.-24 жовт.

Васильєв І. Народні музиканти // Колг. промінь.- 1958.-27 лип.

Ремболович Б. Таланти колгоспного села // Комунар.-1937.-5 трав.

Загорський М. Хоробицькі дударі готуються до фестивалю // Комунар.-1936.-26 трав.

Рудь П. Дударі // Більшовик.-1935.-14 листоп.

Дата добавления: 2015-07-25