Всі з діловим виглядом ідуть до дверей.

Баффі. Джеффе, як ти гадаєш, це чесний вчи­нок?

Джефрі. Звісно! Це зветься шпигувати.

Фері (рвучко хапає місіс Педді за руку й веде її до правих дверей). Ходімо, місіс Педді, будемо шпигу­вати.

Джеффрі. Я постежу за вимикачем. Незручно, як­що гості зайдуть у темну кімнату.

Флоренс (іде слідом за Фері). Я прилучаюсь до вас, щоб підслухувати біля дверей. Але це востаннє. До того ж я завжди рву панчохи, коли стаю навколішки...

Фері. Тільки б я не почала від хвилювання гикати: тоді нас викриють.

Зараз я піду принесу ваш чемодан. А завтра вранці ви зможете оглянути дім.(Прямує до дверей, місіс Севідж іде слідом за нею.) Заждіть мене тут.

Севідж: Сама?

Віллі. Звичайно!

Севідж: Без наручників?

Віллі. Ми використовуємо до пожильців систему довіри.(Відмикає ключем ліві двері і виходить.)

Севідж: (підходить до вікна і торсає руками залізні грати). Гарна система довіри!

Праві двері у неї за спиною тихо прочинаються, і виглядають зацікавлені обличчя Баффі, Фері, Флоренс, місіс Педді та Джеффрі. Але перш ніж вона помічає їх двері з тріском зачиняються. Місіс Севідж виходить на середину, а трохи згодом двері знову тихо-тихо розчиняються, мовчки заходить уся група.

Баффі. Доброго вечора!

Флоренс. Міс Віллі каже, що грати поставлено для того, аби тримати за ними цілий світ.

Фері (в той час як усі прямують на середину сце­ни, підступає до ведмедика місіс Севідж. Різко зупиняє­ться). Ой! (Задкує). Він живий!

Флоренс. Ходи сюди, Фері! Перестань нас лякати!

Місіс Севідж. Та ні, він не заподіє вам ніякого лиха.

Фері. Він не кусається?

Місіс Севідж. Він не кусається, не робить шко­ди й не гавкає. (Підходить до ведмедика й пестить його).

Фері. Коли це так, то він мені друг.

Флоренс. Може, нам краще познайомитись? Ви, певно, місіс Севідж. Я — Флоренс Вільямс. (Подає руку). Місіс Севідж. Дуже приємно.

Флоренс. Ми чекали вас цілий вечір. Ми дуже раді, що ви з нами. Дозвольте познайомити вас із Фері Мей.

Фері (палко). Скажіть, що ви мене любите!

Місіс Севідж. Але ж... ми тільки вперше зустрі­лися.

Фері. Байдуже, нехай ви навіть скажете неправду. Мені так подобається, коли люди кажуть, що люблять мене.

Місіс Севідж. Я певна, що вас усі люблять.

Фері (весело звертаючись до всіх). Ну, бачите? Адже я казала вам, що вона симпатична? (Далі до місіс Севідж). Ласкаво просимо в «Тиху обитель». Найкращий клімат у штаті!

Місіс Севідж. Дякую.

Флоренс. Це Ганнібал (Ганнібал уклоняється) і наша місіс Педді.

Місіс Севідж. Здрастуйте, місіс Педді. (Подає їй руку).

Місіс Педді (байдуже дивиться на місіс Севідж). Терпіти не можу геть усе на світі, а надто терпіти не можу блискавку, капусту, кораблі, ключі, лазні, бджіл, мишей, п'яних, надгробки, вугрів, сіль і грім.

Місіс Севідж. Чому ж ви не любите всього цього?

Баффі. Місіс Педді не може вам відповісти, місіс Севідж. Вона лише називає речі, котрих не любить.

Фері. Вона добра, але страшенно вперта.

Флоренс. Місіс Педді перестала розмовляти роківдвадцять тому.

Місіс Севідж. Чому?

Флоренс. Її чоловік примусив її замовкнути.

Ф е р і. І вона ото так і зробила.

Баффі. Вона перестала розмовляти.

Фері. Вона замолює гріхи й дала обітницю не ко­ристуватися електрикою.

Місіс Севідж. Ви мудра жінка, місіс Педді. (Бере за руку місіс Педді й гладить її). Мудро чинить той, хто говорить мало, але найбільша мудрість — це зовсім нічого не говорити.

Дата добавления: 2015-07-16