Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Чарівний дуб

А Оксана вареники чине | Весiльнi cпiванки | Дитячий фольклор | Скоромовки | Народні приказки про прикмети поганої погоди | Повір'я і прикмети для вагітних. | Купанням та життям немовляти | Обряд весiлля | Церковний похоронний обряд | На жнива |


Було це десь в першій половині Х\/І століття, коли на наших землях панували польські магнати. Загоновому шляхтичу Якобу Кані вдалося вислужитися перед польським королем і той подарував йому містечко Золотий Потік та села Соколів і Скоморохи. Незрівнянна краса цього краю зачарувала шляхтича і той вирішив назавжди оселитися тут із сім'єю. Разом із селами Якоб одержав і все майно золотопотіцького боярина Кушика, який загинув, захищаючи своє родинне гніздо.

Люди не любили нового господаря. Із ходачкової шляхти він пхався в пани, тому багато жителів цих сіл повтікали в ліси і створили партизанські загони для боротьби з окупантом. Природа сприяла сміливцям. Горбиста місцевість і густі чагарники ідеально підходили для переховування. Очолив партизанів син вбитого боярина Кушика Богдан.

Зубожілий польський шляхтич Якоб Каня готувався до розкішного панського життя. Він вислужувався перед усіма вищими по чину, тому швидко йшов вгору по службі. Єдине, що трохи притримувало його на цьому шляху, це прізвище Каня. Усі знали його як дрібношляхетське. Соромлячись свого походження і йдучи за модою, Каня вирішив взяти собі ім'я від свого містечка. Трохи укорінившись в Золотому Потоці, він зібрав усіх жителів і сказав, що від сьогодні величатиме себе Потоцьким. Це почув Богдан і вигукнув: „Який ти Потоцький, ти - Каня нещасний!"

Образа була величезною; Почалася неоголошена війна між Богданом і Якобом, яка тривала кілька років. А впіймали Богдана, зробивши підступну засідку біля будинку його коханої. Каня наказав повісити хлопця у місці, де сходяться Соколів, Скоморохи і Золотий Потік, щоб усі бачили владу Потоцького і знали, що буде за непослух. На місці, де повісили Богдана, виріс здоровенний розлогий дуб...

Завдяки династичним шлюбам Кані із зубожілих шляхтичів швидко перетворилися в величезних магнатів з прізвищем Потоцькі. Один із синів Якоба Кані-Потоцького став іменуватись Каньовським, а сам Якоб і молодший його син назавжди стали відомі як Потоцькі.

Коли Якоб був уже старим, почали поширюватися чутки про чарівність дуба, що виріс на місці смерті Богдана. Якоб послав управителя зрубати диво-дерево. Та тільки-но той замахнувся сокирою, як щось блиснуло і його ледве живого забрали від дуба. Про цей випадок загомоніла вся округа, але ніхто не знав, що саме сталося з управителем. Говорили і про вогняного змія, що вилетів з дерева, і про надприродну силу, яка нібито охороняє "шибеницю", і про помсту загиблого Богдана.

Єдиним, хто знав більше, був дідусь-знахар, який лікував управителя. Він сказав, що, коли хто зрубає дуба, загине увесь рід Канів, Каньовських Потоцьких. Почувши пророцтво і боячись смерті Якоб вирішив не чіпати дерева і заборонив усім навіть наближатися до нього.

...Ранньою весною 1648 року під чарівним деревом лунала мелодійна пісня кобзаря, який прийшов із Запоріжжя. Послухати мудреця зійшлася молодь з усіх околиць. Кобзар співав про події на Великій Україні і закликав приєднатися до війни проти поляків під проводом гетьмана Хмеля. А на кінець старий кобзар розповів, що не просто так зібрав людей саме на цьому місці - дуб чарівний; ростиме до того часу, поки не загинуть всі Потоцьк і „Коли розвіється і слід, і згадка про Потоцьких, з українська нація здобуде повну свободу, дуб, маючи багато сотень років, аж тоді помре", — сказав кобзар і знову зібрався у дорогу.

З того часу люди перестали боятися чудо-дерева. Правду сказав старий кобзар чи ні, судити не мам, але факт залишається фактом: дуб і сьогодні буяє на стику трьох сіл, як пам'ятник тих далеких часів. Рід Потоцьких пропав і тільки помилково їх чомусь продовжують вважати добродіями і розбудовниками нашого селища, стверджуючи нібито в їхню честь названо Золотий Потік, хоча насправді Кані стали іменуватися Потоцькими.

 

Виконала: Галина Білак, 1988 р.н.,

жителька Золотого Потоку,

cтудентка факультету журналістики

Львівського університету ім. І. Франка.

Записала: Дутчак Вікторія Володимирівна.

 

Загадки:

Загадки — своєрідний і дуже давній вид народної творчості. В сиву давнину загадкам надавали магічного значення, вони були пов'язані з культовими обрядами й звичаямb. Вміле одгадування загадок вважалося ознакою розуму.Загадки служили засобом випробовування мудрості, зрілості людини.


 

1) Чия голова, не має носа? (Капуста)

 

 

2)Зелений звiр на дерево втiк. (Хмiль)

 

 

3) Стоiть дуб повен круп, шапкою накритий, гвiздочоком прибитий (Мак)

 

 

 

 

4) Вiн iз казки, вiн iз пiснi,

В нього зубки, як залiзнi..

Капустину вiн гризе,

Зветься звiр на букву «зе»

(Заець)


 


Дата добавления: 2015-07-16; просмотров: 65 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Легенди мого краю| Анекдоти

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)