Кваліфікація злочинів. Під кваліфікацією злочинів розуміють точне встановлення відповідності вчиненого

Під кваліфікацією злочинів розуміють точне встановлення відповідності вчиненого винним суспільно небезпечного діяння складу конкретного злочину, закріпленого в кримінальному законі.

Кваліфікуючи злочин, ми визначаємо ту статтю КК, у якій закріплено склад вчиненого злочину. Тим самим за допомогою кваліфікації дається точна юридична і соціальна характеристика вчиненого діяння.

Правильна та точна кваліфікація злочинів є необхідною умовою забезпечення законності в боротьбі зі злочинністю. Неправильна кваліфікація призводить до невірної правової і соціальної оцінки діяння, визначаючи тим самим і неправильне уявлення про характер і ступінь суспільної небезпеки. Така кваліфікація веде до порушення прав і законних інтересів як держави, так і окремих громадян, перешкоджає нормальному відправленню правосуддя, підриває авторитет органів розслідування і суду, а в кінцевому результаті – авторитет держави.

Неправильна кваліфікація може призвести до притягнення невинного до кримінальної відповідальності або призначення винному покарання, що не ґрунтується на законі. Помилкова кваліфікація також може спричинити необґрунтоване звільнення винного від відповідальності або покарання. Тому вирок суду, що ґрунтується на неправильній кваліфікації, підлягає зміні або скасуванню.

Найпоширенішими є помилки, коли злочинному діянню надається невідповідна кваліфікація – наприклад, якщо діяння, що є розбоєм кваліфікується як грабіж, умисне вбивство – як вчинене з необережності, крадіжка – як шахрайство.

Як уже зазначалося, кожен злочин має безліч ознак, однак далеко не всі вони враховуються при кваліфікації. При кваліфікації в конкретному діянні необхідно встановити (відібрати) ті юридично значущі об'єктивні і суб'єктивні ознаки, що входять до складу конкретно вчиненого злочину. Причому склад утворює тільки вся сукупність передбачених законом ознак. Відсутність хоча б однієї з необхідних ознак свідчить про відсутність у діянні особи складу конкретного злочину.

Кожен злочин, як і будь-яке інше діяння людини, завжди виявляється як певна єдність об'єктивного і суб’єктивного. Причому об'єктивні ознаки будь-якого злочину завжди виступають у єдності з його суб'єктивними ознаками. Сам же процес кваліфікації полягає у послідовному встановленні точної відповідності об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони вчиненого злочину об'єкту, об'єктивній стороні, суб'єкту та суб'єктивній стороні складу злочину, закріпленого законом.

Для кваліфікації злочину насамперед важливо встановити ті ознаки, що визначають об’єктивну сторону складу злочину. Вони в переважній більшості прямо зазначені в диспозиціях відповідних статей. При цьому обов’язково необхідно враховувати можливу конкуренцію норм Особливої частини КК.

Конкуренція кримінально-правових норм має місце тоді, коли одне й те саме діяння підпадає під ознаки двох або більше статей КК. В одній з них діяння описано більш узагальнено, в іншій – виділено його індивідуальні ознаки. У таких випадках йдеться про конкуренцію загальної та спеціальної норм. Теорія і практика виробила правило, відповідно до якого в цьому випадку слід застосовувати спеціальну норму, що більшою мірою індивідуалізує ознаки вчиненого та його суспільну небезпечність. Наприклад ст..348 КК встановлює відповідальність за посягання на життя (тобто вбивство або замах на вбивство) працівника правоохоронного органу в зв’язку з виконанням ним службових обов’язків. Але й п.8ч.2 ст.115 КК передбачено кримінальну відповідальність за вбивство, вчинене в зв’язку виконанням потерпілим своїх службових обов’язків. Наприклад мало місце вбивство співробітника міліції при затриманні ним злочинця. Через те, що норма ст. 348 КК є спеціальною стосовно загальної норми (п.8 ч.2 ст. 115 КК) – застосуванню підлягає саме норма спеціальна (ст. 348 КК), оскільки вона більшою мірою визначає конкретні особливості вчиненого ніж п. 8ч.2 ст. 115 КК. І такі ситуації зустрічаються досить часто.

Крім наведеного вище виду конкуренції кримінально-правових норм, розрізняють й наступні види конкуренції:

1) конкуренція обтяжуючих та пом’якшуючих обставин злочинного діяння, передбачених різними статтями КК – в цьому випадку перевага надається пом’якшуючим обставинам (наприклад ст. 116 КК ”Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання” – пом’якшуючі обставини та ч.2 ст.115 КК ”Умисне вбивство”, яка містить обтяжуючі обставини);

2) конкуренція обставин, що обтяжують відповідальність, передбачених різними частинами однієї статті КК – у цьому випадку кваліфікувати діяння необхідно за тією частиною, яка передбачає відповідальність за найбільш обтяжуючу обставину (повторну крадіжку з проникненням до житла необхідно кваліфікувати за ч.3 ст. 185 КК, а не за ч.2 цієї ж статті;

3) конкуренція норм, одна з яких охоплює частину діяння, а інша – діяння в цілому – при такій конкуренції застосовують ”цілу” норму, оскільки вона більш повно містить ознаки складу злочину (заподіяння як середньої тяжкості тілесних ушкоджень (ст. 122 КК), так і тяжких тілесних ушкоджень (ст. 121 КК) необхідно кваліфікувати за ст. 121 КК.

Дата добавления: 2015-07-16