Процедури оскарження

Процедури оскарження відрізняються у різних країнах-членах ЄС.

У цьому посібнику ми лише стисло розповімо про процедури подачі та розгляду скарг, а також коротко опишемо систему оскарження в Україні.

Система засобів правового захисту ґрунтується на законодавстві ЄС. Передбачена законодавством ЄС система правового захисту була нещодавно змінена Директивою 2007/66/EC Європейського Парламенту та Ради ЄС від 11 грудня 2007 року, які внесли певні зміни до попереднього зведення правил[1].З урахуванням цього, національна система законодавства про державні закупівлі ввела спеціальні правила правового захисту, які впроваджують в національне законодавство права та засоби правового захисту, передбачені правилами ЄС в сфері державних закупівель.

Ці правила мають забезпечити систему правового захисту з метою ефективного та швидкого розгляду (перевірки) тих рішень замовників, які можуть порушувати встановлені законодавством положення і правила державних закупівель. Ці правила надають можливість захисту тим суб’єктам господарювання, які вважають, що протиправні дії замовника під час проведення процедури закупівлі нанесли їм шкоду.

Основними керівними принципами процедур правового захисту є:

- швидкість, яка передбачає оперативний та ефективний розгляд (перевірку) прийнятих замовником рішень та можливого їх опротестування на підставі того, що такі рішення суперечать національним правилам проведення державних закупівель;

- ефективність, яка означає, що процедури розгляду будуть доступними для усіх осіб, які були чи залишаються зацікавленими в укладенні певного державного договору;

- відсутність дискримінації, що означає її неприйнятність щодо суб’єктів господарювання, які заявляють про шкоду, завдану під час проведення закупівельних процедур.

Орган оскарження. Згідно із законодавством ЄС, країни-члени ЄС мають передбачити орган (чи органи), компетентний в проведенні процедури розгляду скарг.

Такий орган оскарження має бути незалежним від замовників.

Орган, відповідальний за розгляд скарг, може бути за своєю компетенцією як судовим, так і позасудовим.

Позасудовий орган, відповідальний за розгляд скарг, має завжди надавати письмове обґрунтування своїх рішень. Крім цього, у випадку позасудового органу, слід передбачити гарантії процедур на випадок можливих протиправних дій з боку органу оскарження або можливих недоліків при здійсненні ним повноважень, які можуть бути предметом судового перегляду чи розгляду іншим органом, судом чи арбітражем, незалежним як від замовника, так і від органу оскарження.

Члени такого незалежного органу мають призначатися та звільнятися на таких же умовах, що і члени судових органів в тому, що стосується органу, відповідального за їх призначення, строку перебування на посаді та звільнення. Щонайменше президент такого незалежного органу повинен мати таку ж професійну кваліфікацію, як і члени судового органу. Незалежний орган прийматиме рішення згідно з процедурою, що передбачає слухання обох сторін, і ці рішення будуть мати обов’язкову юридичну силу.

Також щодо позасудових органів, відповідальних за розгляд скарг, слід передбачити процедури перегляду їхніх можливих протиправних рішень судовими органами.

Ці органи повинні мати право:

- вживати попередні заходи з метою виправлення можливих порушень чи попередження нанесення подальшої шкоди інтересам відповідних осіб, включаючи призупинення чи забезпечення призупинення процедури визначення переможця чи укладання з ним державного договору, або призупинення виконання будь-яких інших рішень замовника;

- скасовувати або забезпечувати скасування незаконно прийнятих рішень, включаючи виключення дискримінаційних технічних, економічних чи фінансових специфікацій із запрошень учасникам конкурсних торгів, договірної чи іншої документації, пов’язаної з процедурою визначення переможця для укладання договору;

- виносити рішення про відшкодування збитків особам, які зазнали шкоди внаслідок порушень.

Країни-члени ЄС мають забезпечити ефективне виконання рішень, прийнятих органами, відповідальними за процедури розгляду скарг.

Крім цього, права, зазначені у цьому розділі можуть бути надані різним органам, відповідальним за різні аспекти процедури розгляду скарг.

Види рішень:

А) Попередні заходи.

Директиви щодо засобів правового захисту вимагають від країн-членів ЄС забезпечити наявність попередніх (тимчасових) заходів.

Зокрема, враховуючи короткостроковість процедур визначення переможців для укладання державних договорів, суб'єктам оскарження (скаржникам) повинна бути забезпечена можливість отримання розпорядження про призупинення оскаржуваної процедури визначення переможця та укладання договору.

Ці заходи поширюються на призупинення чинності договорів, укладених на основі незаконної процедури, а отже такі заходи можуть обмежити нанесення шкоди заявнику-суб’єкту господарювання, враховуючи те, що не усі збитки, зазнані останнім (в результаті неналежного визначення переможця), можуть бути достатньо відшкодовані шляхом фінансової компенсації.

З цього приводу слід також зазначити, що орган, відповідальний за запровадження попередніх заходів, повинен враховувати наслідки такого заходу в плані нанесення можливої шкоди інтересам інших осіб (зокрема, громадським інтересам), а тому можливо повинен буде відмовитися від застосування такого заходу, якщо негативні наслідки переважатимуть відповідні вигоди.

Дата добавления: 2015-07-19