O History of English Language

O Communication theory

O English Grammar

English Morphology

Functional parts of speech

Lexical parts of speech

Syntax

O English Methodology

o History of English Language

· Етика

· Зарубіжна література

o Антична література

· Психологія

o Педагогіка

§ Педагогіка вищої школи

· Релігієзнавство

· Українська мова

Основні концепції консерватизму

Червень 12th, 2013 → 9:35 am

Консерватизм (від лат. conservo – зберігаю). У якості визначення термін використовується для найменування як ідейно-політичної доктрини, так і політичної практики, що спрямована на захист старих догм і соціальних інститутів. В побутовому розумінні під консерватизмом часто розуміють притаманний певним категоріям людей страх перед майбутнім, небажання змін. Так певним консерватизмом завжди відрізняється старше покоління від молодшого. Консерватизм, як політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, зорієнтований на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад. Історично консерватизм виступав опонентом лібералізму на всьому шляху їх співіснування. Виник як ідеологія, що відстоювала ідею непорушності установлених Богом порядків, під час буржуазних революцій 17-18 ст.. Творцями ідеології консерватизму були Э. Берк, Ж. Де Местр, Л. де Бональд. Вони сформулювали основні принципи консервативної ідеології – стабільність, незмінність моральних та суспільних традицій і ціннот, відказ від революційного нового, опір на релігійне та патріархальне буття, еволюційні зміни. Хоча історично консерватизм виникнув як феодальна ідеологія, його соціальна база достатньо велика. Консерватизм виражає ідеї й погляди тих соціальних верств, становищу яких загрожують об’єктивні тенденції суспільно-історичного і соціально-політичного розвитку.

Ця ідеологія базується на визнанні непорушності сформованого порядку речей. Тому в основі консерватизму лежить традиціоналізм – ідея зберігання традиційних цінностей пов’язаних із сім’єю, релігією, становими розмежуваннями. Політичні принципи варто пристосовувати до звичаїв, національних традицій.

Отож, консеватизм – це політична ідеологія, яка орієнтується на збереження, підтримання існуючих форм економічного, соціального, політичного життя, традиційних духовних цінностей.

Дж. Берклі, Д. Юм підкреслювали, що не революційні перетворення, а лише еволюція добре налагоджених соціальних інститутів може досягнути примірення нерівних інтересів і спрямувати суперечливі індивідуальні дії на досягнення соціальних цілей. Всі представники консервативної думки вказували, що існує певна система цінностей і в спробах реформувати політичний лад треба діяти в межах цієї системи. Механічний перенос навіть найдосконалішої політичної системи на чужорідний грунт призведе до розколу в суспільстві і знищенню держави. Консерватори дотримуються концепції спадковості і оновлення соціальних зв’язків. Будь- яка реформа має поступово входити в життя суспільства і виникати лише тоді, коли з’являться базисні підстави для її проведення.

На відмінність від лібералів консерватори є захисникками держави, для них інтереси спільноти вище, ніж права окремої людини. Вони є рішучими противниками соціальної рівності людей.

З індустріальним розвитком суспільства зміст ідеології змінюється. Спочатку консерватизм частково становиться на позиції раннього лібералізму в сфері недоторканості економічних і майнових інтересів людини з боку держави. Після світової війни консерватизм перетерпів ряд істотних змін. Як і ліберали, вони починають боротись за свободу ринку, конкуренції, потребували обмежити втручання держави в економіку. У 70-х рр. ХХ століття виникає неоконсерватизм. Неоконсерватизм є потужною ідеологією в багатьох державах: до нього належать республіканці у США, торі у Великобританії, голісти у Франції, християнські демократи у Італії, ФРН. Він сформувався на базі протистояння неоліберализму і соціалізму – їх цінностям вони противопоставили свої – авторітет влади, необхідність громадянської стабільності, соціальний контракт та солідарність, сусідську взаємодопомогу. Неоконсерватизм сприйняв ідею про можливість раціонального аналізу суспільства. Він поєднує в собі дві основні риси: повагу до ідей класичного лібералізму з його ідеєю вільного індивіду і традиційну для консерватизму ідею цінності релігії, сім’ї, закону, традицій тощо. Признаючи в принципі необхідність втручання держави в економіку, консерватори потребують обмеження такого втручання. Антиэтатизм є визначальною рисою ідейно-політичних установлень неоконсерватизму.

Теги: ідеологія, консеватизм, концепції консерватизму

Шпаргалка: Консерватизм

Соціалізм і сучасна соціал-демократія »

Консерватизм — це політична ідеологія, яка орієнтується на збереження, підтримку існуючих форм економічного, соціального, політичного життя, традиційних духовних цінностей.
Термін «консерватизм» походить від латинського «conservo» — охороняю, зберігаю. Консервативна політична ідеологія виникла як реакція на ідеали, образ думки, вимоги й реальні успіхи лібералізму,
і, насамперед, на радикальні ідеї й перетворення Великої французької революції 1789 р. Вперше термін «консерватизм» увів у науковий оборот французький письменник Ф. Шатобріан, засновник журналу «Консерватор» (1818-1820 рр.). Найважливіші представники раннього консерватизму — англійський мислитель і політичний діяч Е. Берк, французькі суспільні діячі Ж. Местр і Л. Бональд.
У розвиткові консерватизму можна виділити два етапи: класичний консерватизм і неоконсерватизм.
Основні ідеї класичного консерватизму:
• визнання обмежених можливостей людського розуму у пізнанні суспільства та недосконалості людської природи;
• в економічній сфері акцент робиться на розвитку приватного підприємництва, запереченні жорсткого контролю держави за функціонуванням економіки;
• недоторканість, святість приватної власності;
• ефективна державна влада, основним завданням якої є підтримка законності та правопорядку в суспільстві;
• держава вторинна щодо громадянського суспільства, яке має морально-релігійні засади;
• політика підпорядкована релігійній моралі;
• функціонування суспільства врегульовують не лише закони, але й звичаї;
• переконаність про вроджену нерівність людей.
Консерватизм як ідейно-політична течія відображає ідеї, ідеали, орієнтації, ціннісні норми тих класів і соціальних груп, становищу яких загрожують об’єктивні тенденції суспільно-історичного й соціально- економічного розвитку. Часто консерватизм буває своєрідною захисною реакцією середніх і дрібних підприємців, фермерів, ремісників, які відчувають страх перед майбутнім, що спричиняє невизначеність і нерідко погіршення соціального статусу.
У середині 70-х рр. XX ст. починає формуватися неоконсерватизм, який виник у процесі перегляду ідей, цінностей класичного консерватизму та лібералізму, і можна вважати, що він є їх своєрідним синтезом.
У теоріях неоконсерватизму виділяються такі дві важливі думки: 1) необхідність обмеження індивідуалізму сучасної людини; 2) ідея зміцнення політичної та духовної єдності нації, збереження її самобутності. Неоконсерватори вважають, що. пріоритетними в соціальному розвитку є інтереси держави та нації, а не окремого індивіда.
Неоконсерватори виступають проти надмірного обкладання податками великого капіталу з метою перерозподілу засобів на користь незаможних верств населення. Будучи затятими супротивниками зрівняльного розподілу, вони вимагають скорочення державних соціальних програм. Консерватори переконані, що перетворення держави в «дійну корову» розбещує людину. Індивід повинен розраховувати на свої власні сили, а також на солідарну підтримку своїх родичів і співгромадян. Сучасна держава, на їхню думку, повинна створювати рівність можливостей, але не рівність результатів.
Одне із центральних місць у поглядах неоконсерватизма займають морально-етичні проблеми. Навіть суто економічні програми розглядаються ними через призму моралі. Без ставлення до праці як однієї з головних моральних цінностей не можна домогтися, на їхню думку, економічного росту.
Ріст злочинності й наркоманії, розпад родини, низька якість освіти, забуття культурних традицій, забруднення навколишнього середовища — ось проблеми, які вимагають, на думку ідеологів неоконсерватизму, негайного вирішення.
Основні ідеї неоконсерваторів:
• формування сильної влади, збереження в суспільстві сильної позиції держави;
• допуск до політичної влади лише представників елітних прошарків суспільства;
• сила державної влади — в її професіоналізмі та моральності;
• у міжнародних відносинах на першому плані мають бути національні інтереси, насамперед економічна зацікавленість.
У цілому консерватизм не суперечить ідеї розвитку, а лише прагне, щоб розвиток був органічним і майбутнє не знищувало минулого.
Зараз неоконсервативної ідеології дотримуються тільки деякі великі політичні партії в західних країнах (республіканська в США, ліберально-консервативна в Японії, консервативна в Англії), але коло прихильників консерватизму розширюється.
У сучасній Україні неоконсервативних. позицій дотримуються Українська республіканська партія, Українська консервативна республіканська партія та ін.

Дата добавления: 2015-07-19