Графічні умовні знаки

Графічні умовні знаки поділяються на: масштабні, позамаштабні, лінійні.

Масштабні (площинні, контурні) - застосовуються для зображення об’єктів, розміри яких виражаються в масштабі карти. Масштабний знак показує границю поширення того чи іншого об’єкта у вигляді суцільної лінії, якщо це об’єкт з чітко вираженою межею (будинок, лінія урізу води), лінією крапкового пунктиру (контур лісу, пасовища та ін.) та характеризує сам об’єкт за допомогою фонового фарбування, буквено-цифрових позначень чи шляхом розстановки однакових значків всередині ділянки. Порядок розміщення умовних знаків всередині контуру точно визначений і залежить від об’єкта.

Позамасштабні умовні знаки передають об’єкт, площа якого не виражається в масштабі карти, через невеликі розміри самого об’єкта. Малюнок позамасштабного умовного знака має правильну геометричну форму або спрощено нагадує (відтворює) зовнішній вигляд об’єкта.

Істинне положення об’єкта на місцевості показує центр фігури, центр основи, прямий кут або центр нижньої фігури умовного знака.

Лінійні умовні знаки застосовують для зображення витягнутих об’єктів при невеликий ширині, яка не виражається в масштабі карти. Планове положення лінійних об’єктів фіксується простяганням об’єкта (положенням поздовжньої осі). Наприклад, шляхи, лінії зв’язку та електропередач.

Колір

Колір, як умовний знак застосовується для відображення якісних відмінностей об’єктів місцевості за видовими ознаками.

На картах колір застосовують для відображення об’єктів: гідрографія – синім кольором, рослинність – відтінками зеленого, рельєф – брунатним) або для внутрішньовидових відмін (природний рельєф – брунатним кольором, антропогенного походження – чорним). Для більшої наочності і кращого читання, карти і плани виготовляють різнокольоровими. Ріки, ширина яких показується в масштабі карти, озера, ставки зафарбовуються в голубий колір, береги в синій або зелений, зелені насадження – в зелений, в коричневий колір – рельєф; дороги – в рожевий або оранжевий; населені пункти – в рожевий і т.д.

Спосіб зображення явищ, об’єктів і процесів спеціального змісту на картах(ізолінії)

Ізолініями називаються плавні лінії, які проведені на карті через точки з однаковими значеннями величини картографічного явища. За допомогою ізоліній показують рельєф місцевості. Плавні безперервні лінії (ізолінії) на карті, які з’єднують точки з однаковою висотою, називаються горизонталями.

Відстань між суміжними ізолініями (горизонталями) називається горизонтальнимзакладанням.

Ухил місцевості - це кут нахилу ската відносно горизонтальної поверхні. Відношення перевищення між кінцями даної лінії до її горизонтального прокладання – це

Прийнято через ухил і визначати крутизну схилу за формулою:

Ухил і виражають у відсотках (%) або промілях-тисячних частках одиниці (‰).

54. Графічні символи, якими відображаються на топографічних планах і картах об’єкти місцевості та їх кількісні і якісні характеристики, – це:

1) горизонталі;

2) умовні знаки; +

3) закладання;

4) номенклатура.

55. Масштабні умовні знаки служать:

1) для зображення об'єктів, площа яких не виражається в масштабі карти;

2) для зображення об'єктів, площа яких виражається в масштабі карти; +

3) для зображення об'єктів, довжина яких виражається в масштабі карти, а ширина незначна;

4) для зображення додаткової характеристики об’єктів місцевості.

56. З наведених об’єктів на топографічних планах позамасштабними умовними знаками відображаються:

1) сади;

2) пасовища;

3) пункти геодезичної мережі; +

4) виноградники.

57. Коричневим кольором на топографічних картах показують:

1) гідрографію;

2) рослинність;

3) горизонталі; +

4) населені пункти.

58. Зеленим кольором на топографічних картах показують:

1) ліси; +

2) горизонталі;

3) дорожню мережу;

4) населені пункти.

59. Рельєф на топографічних картах і планах зображується:

1) ізоколами;

2) ізогіпсами;

3) відмивкою схилів;

4) горизонталями. +

65. Віддаль між суміжними горизонталями в горизонтальній площині – це:

1) закладання; +

2) ухил місцевості;

3) стрімкість схилу;

4) перевищення.

66. Відношення перевищення між кінцями даної лінії до її горизонтального прокладання – це:

1) ухил місцевості; +

2) румб лінії;

3) висота перерізу рельєфу;

4) перевищення.

67. Замкнута крива лінія, яка з’єднує точки з однаковими висотами, – це:

1) горизонталь; +

2) вододіл;

3) тальвег;

4) прямовисна лінія.

68. Кут між магнітним та істинним меридіанами даної точки – це:

1) зближення меридіанів;

2) магнітний азимут;

3). географічний азимут;

4) схилення магнітної стрілки. +

69. Горизонтальний кут між північним напрямом істинного (географічного) меридіана і напрямом даної лінії за ходом годинникової стрілки – це:

1) зближення меридіанів;

2) істинний (географічний) азимут; +

3) дирекційний кут;

4) схилення магнітної стрілки.

70. Горизонтальний кут між північним напрямом осьового меридіана зони і напрямом даної лінії за ходом годинникової стрілки – це:

1) зближення меридіанів;

2) азимут;

3) дирекційний кут; +

4) схилення магнітної стрілки.

71. Горизонтальний кут між найближчим напрямом меридіана і напрямком даної лінії – це:

1) азимут;

2) дирекційний кут;

3) схилення магнітної стрілки;

4) румб. +

Дата добавления: 2015-07-19