Покровська церква

Покровська церква — православна церква в Києві на Подолі, пам'ятка архітектури 18 століття. Розташована на території садиби, обмеженої зі сходу вулицею Покровською, з півдня — провулком Покровським, а з заходу — вулицею Боричів Тік.

Архітектурний ансамбль Покровської церкви складають:

Покровська церква (XVIII ст.)

Двоповерхова прибудова, облаштованої з західного фасаду на початку XIX ст.

Дзвіниця (друга половина XVIII ст.)

Із заходу і частково з півночі двір огороджений цегляним парканом з воротами, з півночі та зі сходу по вулиці Покровській — металевою решіткою на ажурній цегляній парапетній стіні. В центрі знаходиться цегляна аркада з ворітьми і хвіртками.

За композицією церква належить до українських триверхих тризрубних храмів. Будівля зведена у 1766 — 1772 рр. в стилі українського бароко відомим архітектором Іваном Григоровичем-Барським.

Початково на першому поверсі містився головний вівтар Покрова Богородиці. Всередині зовнішніх ґанків були влаштовані кручені сходи на другий поверх, де існував вівтар апостола Іакова Алфєєва. 1791 р. міжповерхове перекриття було розібране, а престол св.Іакова перенесено до бічного приміщення. Після пожежі 1811 року змінено форму бань, втрачено ліплену декорацію фасадів. 1824 р. з заходу прибудовано теплий храм св.Іоана Воїна. Іконостас церкви проектував у середині XIX ст. Іван Штром (іконостас "як псевдомосковський" розібрано 1931 р.). Сучасна дзвіниця, що стоїть окремо, існує з 1798—99 рр. Її другий поверх, первісно дерев'яний, згорів у 1811 р. З 1831 р. його замінено кам'яним, а на перший ярус перенесено церкву св.Іоана Воїна.

У 1920-х роках належала прихильникам "Істинно православної церкви". На початку 1930-х років храм був закритий радянською владою. Під час нацистської окупації, у 1941 р. богослужіння в Покровському храмі відновилося. Настоятель храму протоієрей Олексій Глаголєв зробив храм осередком спасіння євреїв, дорослих та дітей, від загибелі. В часи окупації храм належав "автономістам". У 1953—54 рр. церкву реставрували в якості пам'ятки архітектури. У 1958 р. храм знову закрили. У 1971 р. була відреставрована дзвіниця. Проекти подальшої реставрації, розроблені у 1970—80-х роках, не були здійснені.

15 квітня 1990 р. з дозволу міських властей священнослужителі УАПЦ провели тут Великденну службу. 1991 р. храм переданий УАПЦ, для якої він фактично став кафедральним собором. Настоятелем храму з благословіння патріарха Мстислава був призначений протоієрей Володимир Черпак. Тут проводили богослужіння патріархи Мстислав та Володимир (Романюк).

Дата добавления: 2015-12-01