Іспанський режим

Відрядивши у Нідерланди Альбу Філіп ІІ почав вести уже цілком власну політику а не політику Карла V. Із політичної точки зору це був розумний хід, адже сам Філіп не планував їхати у свої північні території. Відправивши туди іноземця якому надав чіткі інструкції для наведення порядку, він позбавляв себе відповідальності за всі в майбутньому причинені злодіяння народу. Дон Луї Альварез де Толєдо, герцог альба і маркіз де Соріа належав ще до того покоління, на очах якого відбувалося становлення іспанської влади по всій Європі,за Карла V він воював проти французів та протестантів. Він був фанатичним заступником католицизму та ненавидів нідерландців. Будучи дуже розсудливою та витонченою особистістю, він ніколи не приймав поспішних рішень.

Прибувши в Брюсель він дав зрозуміти Маргариті, що вся відповідальність лежить на ньому. Вже у грудні 1567 Маргарита Пармська виїхала в Італію.

9 вересня в Брюселі раптово були арештовані графи Егмонт і Горн. В той же час був створена рада по справах безпорядків, яка відігравала роль військового трибуналу. Перебуваючи в Брюселі, Альба по 7 годин проводив у раді, підписуючи смертні приговори. Дуже часто смертна кара супроводжувалася і конфіскацією майна, тому цей терор переріс у чудову фінансову операцію. В 1567р. Альба доставив королю 500тис. дукатів завдяки конфіскації.

Принц Оранський який тимчасово відсторонився був останньою надією нідерландців. Молодий граф Гогстратен послідував за ним у вигнання, Марнікс допомагав йому своїм талантом письменника, до того ж його брат Людовік Насауський постійно підштовхував його до дій. І вже весною 1568 завдяки його власних коштів, пожертв кальвіністів і деяких німецьких князів, йому вдалося зібрати значну армію. У квітні цього ж року розпочався наступ, під час якого успішно виступив Людовік Насауський і оточив Гронінген. Після цього герцог Альба для демонстрації своєї сили 5 червня стратив графа Егмонта і Горна., а вже 21 липня змусив Л.Насауського відступати назад до Німеччини. Таким чином військова кампанія Оранського зазнала невдачі. Проте ніхто не збирався здаватися, тому Оранський відразу видав маніфест, в якому закликав всіх розформованих Альбою солдатів приєднатися до нього.

Нова армія Вільгельма Оранського була дуже неоднорідною, вона складалася з найманців, французьких гугенотів, кальвіністів і нараховувала більше 25 тис. солдатів. Так як Альба роздробив свої війська, розташувавши в містах гарнізони, він не міг виставити проти Оранського таку ж кількість, проте він знав, що принцу потрібно діяти дуже швидко через брак коштів. Тому Альба вдався до маневрів, щоб не зіткнутися з ним. 5 листопада Оранський відступив у Пікардію.

Тим часом Альба посав втручатися у міжнародні справи, а саме: відправив військову допомогу французькому королю для боротьби з гугенотами; почав арештовувати всі англічан які займалися торгівлею в Нідерландах та ін. 12 травня 1569 року було затверджено постійний податок.16 липня 1570 в Антверпені була проголошена амністія, але в ній було надто багато виключень.

За всі діяння Альбі папа вислав в подарунок священний меч та шляпу. Ситуація в країні була просто катастрофічною. Важкого удару економіці завдала іспанська податкова система, яка зовсім не підходила Нідерландам, вона роз лаштувала нідерландську торгівлю та промисловість, паралізувала ділове життя країни, спричинила еміграцію купців, в Антверпені експортери анулювали всі договори. Мабуть не стільки був тяжкий тягар податку, як не бажання самих нідерландців його сплачувати. «когда герцог Альба захотел обновить ливреи для своих слуг, он не мог найти достаточно синего сукна в Брюсселе и Антверпене, между тем как раньше один купец мог бы доставить ему всё необходимое»[3]

1 квітня 1572 року морські гези захопили маленьке портове містечко Бриль. Це була неочікувана і не спланована подія, це скоріше була реакція на чужоземний гніт. Ця подія реабілітувала Вільгельма. Там у Франції він вступив у контакт з вождями протестантської партії: Коліньї, Конде, Жанною д’Альбре. Він вирішив у подальших діях пов’язатися з французькими протестантами (об’єднати гугенотів та гезів). Ще в липні 1568 року Людовік Насауський від імені Оранського роздавав гезам каперські свідоцтва. В якості адмірала усіх морських гезів був бідний дворянин Долена. Гези доставляли захоплені ними ресурси до Емдена та в англійські порти, які накопичував для подальшої боротьби принц Оранський.

Взяття Бриля стало тим поштовхом до масових заворушень. Уже 6 квітня почалося повстання у сусідньому Флісінгені, до яких приєдналася маса народу з інших областей. Також туди прибула військова допомога з Англії та Франції від Людовік Насауського. З великим ентузіазмом укріплювали фортеці, прориваючи греблі та затоплюючи округи, що робило їх неприступними. Повстанці склали маніфест в якому принц Оранський називався штатгальтером Голландії, Зеландії, Фрісландії та Утрехту.

23 травня 1572 загін гугенотів з Франції захопив м. Валансьєн. 24 травня Людовік Насауський увійшов у Монс. Багато портових міст перейшли на бік Оранського. 1 липня Альба вигнав гугенотів з Валансьєна та взяв в облогу Монс. На допомогу братові рушив принц Оранський. Його війського було невелике, але він розраховував на допомогу французів та нідерландських міст. Але така подія як Варфоломіївська ніч у Франції та смерть Коліньї врятували Альбу. Після невдалої спроби Вільгешльма самотужки прорвати блокаду Монса, він відступив на територію Голландії та Зеландії яка була занята гезами. 21 вересня місто капітулювало.

Як тільки Вільгельм Оранський дислокувався на північ в Голандію та Зеландію, повстання переросло в революцію. Сюди стікалися гугеноти та інші вигнанники. Хоча в жовтні 1573 Оранський визнав себе кальвіністом, він залишався вірний своєму принципу віротерпимості та засуджував фанатичність та нетерпимість гезів.

Через піратську діяльність гезів на морі вони більше не відчували недостачі в ресурсах. 15 липня були зібрані Генеральні штати Голландії на яких оголосили Оранського штатгальтером. Війна дала сильний стимул розвитку голландського і зеландського судноплавства

Реакція герцога альби була дуже різкою та рішучою проти повсталого північу. Тепер в його розпоряджені було 40 тис. військо. Підчас військові кампанії було жорстоко пограбовано декілька міст такі як Мхельн, Зютфен та ін. В липні 1573 після довгого протистояння, через голод здалося місто Гарлем. 12 жовтня флот повстанців завдав поразкі в Зюйдерзі флоту графа де Бусю, та захопили в полон самого графа.

Становище іспанців було критичне, тому Філіп ІІ відрядив у Нідерланди правителя міланського герцогства дон Луї Рекезенса, котрий прибув у Брюсель 17 листопада 1573. Герцог альба передав йому свої повноваження, а вже 18 грудня він поїхав в Іспанію. Місія Альби закінчилася дуже катастрофічно для нього самого. «герцог Альба за 7-8 лет причинил религии больше вреда, чем Лютер и Кальвин со всеми их пособниками»[4]

Іспанія не могла надати Нідерландам таку незалежність, яка б залишала лиш за Іспанією тягар захисту від зовнішніх ворогів. Відізвавши Альбу, Філіп ІІ хотів лиш покінчити з війною, яка витягувала багато ресурсів. Одним словом, він змінив свою політику в Нідерландах виключно в інтересах Іспанії.

10 березня через скрутне фінансове становище, король наказав Рекезенсу оголосити амністію, яка була задіяна від 6 червня.

14 квітня Людовік Насауський з 10 тис. військом зіткнувся з іспанцями після переходу через р. Рейн, де в короткі битві він загинув.

7 червня була ліквідована рада по справам безпорядків і також податки. Проте всі ці поступки не змінили докорінно настрої населення. Амністією скористалася лиш мала частина. Генеральні штати виступили з контр маніфестом в якому вимагали свободу в релігії, щоб для охорони країни та армії набиралися виключно нідерландці, покласти кінець грабежу та вимагали приїзду самого короля. Той факт, що повстанці витримали облогу Лейдена, яка була знята 3 жовтня 1574 року сильно підняв їм престиж.

7 серпня 1575 року відновилися знову воєнні дії. Головна мета іспанців у цій військові кампанії відірвати Голландію від Зеландії. Військові дії увінчалися успіхом для іспанців, яким вдалося захопити декілька стратегічно важливих міст. Проте через нове банкротство Філіпа ІІ Рекезенс не міг діяти далі. 5 березня 1576 року помер Рекезенс, проте через брак коштів його поховали лишень через 3 дні.

Дата добавления: 2015-11-30