Читайте также:
|
Колишній директор Бердичівської школи-інтернату Віктор Гнатюк ще під час розмов з адвокатом, недвозначно заявив, що хлопчик на прізвище Слюсарчук, який 30 років тому навчався у його закладі (високого зросту, олігофрен у стадії дебільності, що хворів на гепатит і ДЦП, кульгав, мав значні опіки обличчя і шиї) не має нічого спільного з професором Слюсарчуком http://www.pic.com.ua/sprava-doktora-pi-vse-bilshe-zaplutujetsya-u-slyusarchuka-buv-dvijnyk.html. Це видно хоча б виходячи з фізіологічних даних, які надто різняться у цих двох Слюсарчуків (навіть групи крові у них різні). Тому на запитання адвоката у залі судового засідання: «В особі, яка знаходиться за гратами, ви впізнаєте того Слюсачука, який навчався у вашому навчальному закладі?» свідок Гнатюк чітко відповів, що особа, яка наразі за гратами – це не той Слюсарчук, який навчався в школі-інтернаті.
Але давайте подивимось, як ці покази відображені у вироку. Ви не повірите, але суддя Назарій Дулебко вважає, що свідчення колишнього директора не спростовують факт навчання професора в інтернаті для неповноцінних дітей. Згідно з вироком, Гнатюк каже: «У зв’язку з тим, що минуло близько 30 років, з часу навчання Слюсарчука в школі-інтернаті, впізнати у професорі Слюсарчуку цього учня не можу».
…за версією судді Дулебка (чи хто там йому писав цей вирок), Гнатюк «пояснив, що займався господарською діяльністю, не викладав навчальних дисциплін, а тому безпосередньо з учнями контакту не мав».
Агов, пане суддя! Навіщо ж так ображати старого педагога, між іншим, заслуженого працівника освіти України, практично порівнюючи його із шкільним завгоспом? Те, що він як директор займався господарськими питаннями, зовсім не виключає викладання ним певних дисциплін, і, до того ж, як може директор навчального закладу не мати контакту з учнями? Тобто бачимо яскравий приклад того як покази свідка спотворені і вивернуті на користь сторони обвинувачення.
Дата добавления: 2015-12-01; просмотров: 23 | Нарушение авторских прав