Згадаємо Івана Піддубного та Олексія Береста!

Так хто ж першим підняв Прапор над Рейстагом?

Саме Олексій Берест першим потрапив на купол рейхстагу.

Олексій Берест після закінчення війни служив у Севастополі та Німеччині. Демобілізувавшись, він переїхав до Ростова-на-Дону, де мешкала його дружина. З 1953 до 1958 року перебував у в'язниці за сфальсифікованою статтею про хуліганство …

6 травня 2005 року Указом Президента України Віктора Ющенка Олексію Прокоповичу Бересту було посмертно присвоєно звання Герой України із удостоєнням ордена «Золота Зірка» «за бойову відвагу у Великій Вітчизяній війні 1941—1945 років, особисту мужність і героїзм, виявлені в Берлінській операції та встановленні Прапора Перемоги над Рейхстагом».

Багато істориків припускають, що Олексія Береста було викреслено зі списку на присвоєння Героя Радянського Союзу за ту операцію, бо, як вже згадувалося, Сталіну дуже хотілося зробити героями лише росіян та грузинів. Третій герой був зайвий.

Красномовним є той факт, що Кантарія та Єгоров навіть не брали участі в штурмі рейхстагу. Про це згадував Петро Щербина. Він говорив, що замість Кантарії та Єгорова ротний Сьянов навіть пропонував інших бійців, але командування йому повідомило, що накази не обговорюються.

Саме Олексій Берест першим потрапив на купол рейхстагу. Також саме Берест виштовхував нагору Єгорова з Кантарією, підсаджував і тягнув їх на баню Рейхстагу. Доки замполіт допомагав поставити Прапор, їх прикривав Петро Щербина, який навіть дістав поранення, коли виконував завдання[1

Відразу після закінчення Берлінської операції до Жукова надійшло більше двох десятків подань на звання Героя Радянського Союзу за встановлення Прапора Перемоги. У цій ситуації Георгій Жуков вирішив нікого не нагороджувати, доки не буде вирішено, хто справді заслуговує нагород. А доти Жуков розпорядився нагородити всіх поданих орденом Червоного Прапора[2].

Серед тих, кого було подано до звання Героя Радянського Союзу, було і троє українців. Це О. П. Берест, П. Д. Щербина та П. П'ятницький (посмертно). Однак ніхто з них так і не отримав цієї нагороди. Василій Субботін у своїй книзі спогадів «Як закінчуються війни» згадував, що Петро П'ятницький першим кинувся з прапором на східці рейхстагу, де й був застрелений. Його прапор підняв Петро Щербина та невдовзі прикріпив до колони рейхстагу[16][17] (за спогадами ж самого Щербини, які наведені зверху, він прикріпив прапор до кінної фігури імператора Вільгельма[7])

============================

Іван Максимович Піддубний Залишивши спорт, І.Піддубний був забутий всіма й останні роки життя провів у тяжких матеріальних умовах.Навіть однієї склянки молока совєти йому не дали в старості!

Простий селянський син з українського села Іван Піддубний у 1905–1909 роках шість разів був чемпіоном світу з боротьби і 25 років поспіль залишався непереможним борцем у світі. Предки Івана Піддубного були козаками, разом з Військом Запорозьким не раз брали участь у походах проти кримських татар, турків та польської шляхти.

Не оминув Івана Піддубного і жорсткий терор большевицької влади. У 1937 році його запроторили до в'язниці Ростовського НКВС. Там чемпіона чемпіонів катували електропаяльником і розжареними сталевими жигалами, вимагаючи назвати номери рахунків і адреси закордонних банків, де він міг тримати свої заощадження, нібито покладені під час гастролей. Таких заощаджень у нього насправді не було. Лише через рік звідти його вивела гучна слава непереможного борця та пильна зацікавленість його долею зарубіжної спортивної громадськості

Залишивши спорт, І.Піддубний був забутий всіма й останні роки життя провів у тяжких матеріальних умовах.

Після смерті Піддубного, йому так і не було поставлено пам'ятник і лише після 1950-х років за допомогою влади США його спорудили. Але ненадовго, так як його частково зруйнували і вибили напис «Хохол,Петлюровєц».

При нагоді, якщо будете мати бажання пройдіть соціонічний тест http://www.socionika.info/test.html

Дуальность – жизненная необходимость http://www.socionika.info/dual.html

Природа как бы пошутила над человеком: чтобы из всех возможных закономерных отношений только одни – дуальные подходили для семьи. И еще: невозможность приспособиться в других отношениях. Как бы мы ни старались, к каким бы уловкам, призывая всю творческую фантазию, опыт общения и всяческие умения, ни прибегали – все отношения, кроме дуальных, терзают нас разными проблемами и невозможностью их решить. Все старания в улучшении отношений только туже завязывают гордиев узел.

Дата добавления: 2015-12-01