Про місцеві державні адміністрації
Стаття 19. Повноваження в галузі управління майном,
приватизації, сприяння розвитку підприємництва
та здійснення державної регуляторної політики
{ Назва статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2388-VI (2388-17) від 01.07.2010 }
Місцева державна адміністрація:
1) здійснює на відповідній території управління об'єктами, що
перебувають у державній власності та передані до сфери її
управління, сприяє створенню на цих об'єктах систем управління
якістю, систем екологічного управління, інших систем управління
відповідно до національних або міжнародних стандартів, приймає
рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств,
установ і організацій, що належать до сфери її управління, а також
здійснює делеговані відповідною радою функції управління майном,
що перебуває у спільній власності територіальних громад; { Пункт 1
статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 882-VI
(882-17) від 15.01.2009 }
2) здійснює управління майном інших суб'єктів права власності
в разі передачі його в установленому порядку;
3) вносить пропозиції власникам майна підприємств, установ і
організацій, що має важливе значення для забезпечення державних
потреб, щодо його відчуження у власність держави;
4) вносить пропозиції до проектів програм приватизації
державного майна, організовує їх виконання;
5) забезпечує реалізацію державної політики сприяння розвитку
малого бізнесу, подає допомогу підприємцям, які займаються
розробкою та впровадженням інноваційних проектів, виробництвом
товарів народного споживання, будівельних матеріалів, наданням
побутових, комунальних та інших послуг населенню, підготовкою
кадрів;
6) бере участь у здійсненні державної регуляторної політики
в межах та у спосіб, встановлені Законом України "Про засади
державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"
(1160-15). { Статтю 19 доповнено пунктом 6 згідно із Законом
N 2388-VI (2388-17) від 01.07.2010 }
14 квітня на нараді у Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко за участі Мінжитлокомунгоспу, міських голів, заступників керівників облдержадміністрацій з питань ЖКГ, представників Асоціації міст України та громад, провідних вчених НАН України було обговорено стан реформування житлово-комунального господарства та завдання щодо його прискорення. Функціонування житлово-комунальної галузі безпосередньо стосується кожної людини і тому будь-які зрушення у цій сфері, як позитивні, так і негативні, одразу відображаються на якості життя будь-якої української родини та громади в цілому. Рівень задоволеності населення станом житлово-комунального обслуговування є оцінкою діяльності влади та органів місцевого самоврядування. З огляду на це реформування цієї галузі має здійснюватися дуже виважено і обережно та враховувати суспільну думку.
Реформи в сфері житлово-комунального господарства України тривають більш ніж 12 років, розпочавшись з ухвалення у 1995 році Верховною Радою Концепції розвитку житлово-комунального господарства та Концепції державної житлової політики, основні принципи яких були враховані в Законі України "Про загальнодержавну програму реформування та розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки". Проте, до сьогодні стан житлового фонду продовжує погіршуватися. Вочевидь, змін потребує не лише господарство, як матеріальна складова, а в першу чергу реформувати потрібно відносини у житлово-комунальній сфері.
Аналіз реалізації вищезазначеної Програми протягом першого етапу її виконання у 2004 -2007 роках довів, що передбачені нею заходи не дали змогу виправити складну ситуацію у сфері утримання житлового фонду та його комунального обслуговування. Динаміка основних показників, що характеризують діяльність галузі та стан обслуговування населення, погіршується. Так, з 2003 по 2007 рік протяжність ветхих і аварійних водопровідних мереж збільшилась на 10 тис. км та становить 34% від загальної їх протяжності, середній рівень втрат води у мережах зріс з 29% до 37%, частка котлів з терміном експлуатації більше 20 років збільшилась з 22% до 25%, у ветхому і аварійному житлі мешкають близько 175 тис. осіб, кількість застарілих та непрацюючих ліфтів у житлових будинках щороку зростає на 3-4%. Між тим, на поліпшення стану житлово-комунального господарства державою за цей час було спрямовано 3,4 млрд. грн.
У проекті нової «Загальнодержавної програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства на 2008-2012 роки», яку розроблено Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, зазначається, що мета реформування полягає у створенні нової моделі забезпечення населення доступним, високоякісним і комфортним житлом та здійсненні його обслуговування з урахуванням потреб і можливостей людини, яка гарантуватиме надійність та якість послуг з тепло-, водопостачання, водовідведення і обслуговування житла за умов економічної обґрунтованості вартості таких послуг.
- Людина, яка має проблеми з отриманням житла, незадоволена умовами проживання, не забезпечена належним опаленням, отримує воду за графіком та не впевнена у якості питної води, не може нормально працювати, ефективно використовуючи свій потенціал. Між тим, людський потенціал на сьогодні є основним ресурсом України, який може забезпечити державі економічний прорив. Зважаючи на це, питання реформування житлово-комунального господарства має стати одним з пріоритетних завдань Уряду, - зазначає Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко.
Нова політика в цій галузі полягає у тому, що - людина, її проблеми та очікування повинні стати у центрі уваги держави - реформування має здійснюватися максимально обережно по відношенню до інтересів кожної конкретної людини та супроводжуватися широкою роз'яснювальною роботою щодо сутності, етапності та наслідків проведення реформ.
Основними завданнями нової Програми є:
1. Формування нової житлової політики України, орієнтованої на потреби людини та її можливості.
2. Розвиток системи державного регулювання природних монополій на ринку комунальних послуг (створення національної регулюючої комісії на ринку комунальних послуг, удосконалення системи ліцензування та контролю в сфері тепло-, водопостачання та водовідведення, запровадження ефективних механізмів встановлення тарифів тощо).
3. Створення конкурентного середовища на ринку обслуговування житла (розвиток нових форм управління житлом (ОСББ, ЖСК, домові комітети тощо), забезпечення контролю в питаннях використання та утримання житлового фонду шляхом створенні Державної житлово-комунальної інспекції, ліквідація монополії ЖЕКів, розвиток ринку управителів).
4. Оптимізація ресурсоспоживання у житловому фонді (забезпечення повсюдного впровадження побудинкового обліку споживання та регулювання комунальних послуг, удосконалення фінансових механізмів залучення коштів для підвищення енергоефективності будинків).
Результатом реалізації реформ, зокрема, у найближчий час, має стати:
для пересічного громадянина:
- наявність організаційних та фінансових механізмів щодо забезпечення прав людини на житло (придбання житла, оренда житла, забезпечення соціальним та службовим житлом);
- якість житлово-комунальних послуг у відповідності з визначеними на державному рівні параметрами якості;
- відповідність тарифів на житлово-комунальні послуги економічно обґрунтованому рівню;
для галузі:
- зниження протягом 5 років використання енергоресурсів у комунальній енергетиці та житлових будівлях на 30%;
- запровадження ефективної системи державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері водо-, теплопостачання і водовідведення;
- доведення протягом 2 років кількості багатоквартирних будинків, в яких створено ОСББ, до 50% від багатоквартирного житлового фонду;
- запровадження протягом 3 років конкурентного середовища на ринку житлових послуг - запровадження нових форм управління житлом, ліквідація монополії ЖЕКів.
Успішне реформування житлово-комунального господарства відобразиться на макроекономічних показниках розвитку України, призведе до підвищення конкурентноздатності національної економіки, забезпечить перелом негативних демографічних тенденцій, створить соціальні умови для зростання числа молодих родин та підвищення народжуваності, підсилить ринкову трудову мотивацію громадян, здійснить стимулюючий ефект на розвиток внутрішнього виробництва (індустрія житлового будівництва, товари тривалого користування, послуги щодо благоустрою житла тощо), сприятиме розвитку національного фінансового сектора, зменшить масштаб фінансового навантаження на найбільш ефективні сектори економіки, пов’язаного з перерозподілом ресурсів на підтримку житлово-комунального господарства.
Дата добавления: 2015-12-01; просмотров: 24 | Нарушение авторских прав