Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Київ вимагає євроінтегра

Читайте также:
  1. Німецькі ЗМІ коментують провал ухвалення трьох євроінтеграційних законів у Верховній Раді. Вони констатують схильність України проґавлювати історичні шанси.
  2. Чому ми маємо йти шляхом євроінтеграції ?

Ви Революція 2013-2014 – прогнози та проекти, історія та соціологія

Щодо річниці української революції 2013-2014 років вже опубліковано декілька статей. Найбільше мою увагу привернула стаття Ярослава Грицака.

У своїй статті "Революція цінностей" Ярослав Грицак формулює бачення революції, в якому є декілька проблем: 1) ставлення до революції як до події, а не тривалого процесу; 2) ставлення до революції як до протестної стихії (яку мають досліджувати соціологи), а не упорядкованого суб'єктного дійства (яке мають формувати філософи, політологи та соціальні інженери); 3) зміни у суспільних цінностях ніколи не стаються самі по собі, їх завжди здійснюють клуби, суспільні рухи, громадські організації та окремі інтелектуали; 4) революція це, перш за все, ідеї, які вона реалізує, та смисли, які вона створює.

Щоб писати історію революції, потрібно чітко розуміти, що таке революція, які її причини та витоки, які її рушійні сили, які її ідеї та смисли.

Якщо подивитися, які суб'єкти діють в революції у Ярослава Грицака, то можна побачити, що це: 1) "макросоціологічні українці" – соціологічна більшість українців; 2) "макросоціологічна молодь" – "покоління незалежності", тобто молодь в соціологічному аспекті нового покоління; 3) Росія і Європа; 4) Путін та Янукович.

А куди ж поділися інтелектуали, інтелектуальні клуби та загальнонаціональні молодіжні рухи? Куди поділися широкі громадські рухи? Куди поділася група мудреців та моральних авторитетів? Куди поділися рухи, з яких потім виник "Правий сектор?" Куди поділись волонтерські організації, з яких сьогодні виникла підтримка, яка зробила нашу армію боєздатною?

Суть революції 2013-2014-го саме і полягала в тому, що в ній змінився історичний суб'єкт в Україні – ним перестала бути політична та бізнесова еліта, і стала самоорганізована громада. Відтак історію цієї революції потрібно бачити інакше, тобто як історію виникнення цього нового суб'єкту.

Якщо спиратися на підхід Грицака то можна сказати, що революція все ще не осмислена гуманітарними вченими. Це означає, що ми в четвертий пункт діючих суб'єктів маємо вписати замість Януковича – Порошенко і знову почати боротьбу з узурпацією влади нинішнім Президентом – в Парламенті, в судах, в прокуратурі і т.д.

Якщо ми бачимо лише таких суб'єктів, яких бачить Грицак, то це означає, що інших суб'єктів історичних процесів ми бачити не можемо – ні в теперішньому, ні в минулому. Це означає, що ми можемо покладатися лише на абстрактних суб'єктів – макросоціологічних українців.

Ярослав Грицак пише: "Я був одним з тих, хто писав, що в Україні революція висить у повітрі (лютий 2012). А весною 2013 року я пророкував: це може бути справою найближчих місяців".

Найкращий спосіб спрогнозувати революцію, це її самому здійснити. Найкращий спосіб дізнатися про революцію, якщо сам її не здійснюєш, це спитати у молоді та своїх колег інтелектуалів – чи бува не збираються вони робити революцію.

Мені як авторові статті "Ідеї революції, або яка революція нам потрібна?", яка вийшла ще в грудні 2011 року, де власне розписано два сценарії стратегічного підходу до революції – в умовах цілісної і в умовах фрагментованої України, трохи ніяково було читати про такі "пророцтва" Ярослава Грицака.

Для багатьох моїх колег, безпосередніх учасників підготовки революції, такі слова історика виглядають дуже дивними і навіть образливими. Як можна було революцію передбачати в 2012 чи 2013, коли вона "висіла в повітрі" весь час, починаючи з 2005 року, коли стало зрозуміло, що Помаранчева революція сталася невдало.

Якщо зробити пошук за словом "революція" на "Українській правді" чи на "Хвилі", і ретроспективно гортати результати пошуку, то можна побачити, що про революцію від 2005-го року не писав хіба що ледачий чи дурний.

Українські соціологи тут помилилися, але вони не прорахувалися, вони концептуально схибили.

Соціологи можуть дослідити найкраще лише рівень протестних настроїв. Заміряти поширення революційних ідей вони теж би могли, якби наперед знали, які ідеї стануть революційними.

Соціологічно заміряти діяльність нового соціального суб'єкта можна лише знаючи, що це за суб'єкт.

Ґрунтовну підготовку до революції не вели парламентські опозиційні політичні партії – в їх офіційних політичних документах протягом 2005-2013 року фактично немає згадки про наступну революцію.

Підготовку до революції в Україні вели клуби, рухи, громадські організації, окремі інтелектуали, які здебільшого були поза політичним мейнстримом. Тому для дослідження витоків української революції потрібні інші підходи: мікросоціологічні (досліджувати не більшість, а активні соціальні групи), суб'єктні (бачення нових суб'єктів), іншо-технологічні (+Інтернет, +соціальні мережі), тобто потрібна інша "оптика історії" та інша "оптика соціології", що дозволяє бачити смислові соціальні рухи, а не інституційні.

Відтак революція в Україні починає широкомасштабно готуватися з 2010-го року, тобто з моменту приходу до влади кривавого президента. Цю революцію готують практично публічно – в інтернет-виданнях та соціальних мережах.

Якщо не бути долученим до Інтернет і соціальних мереж з 2010-го по 2013-й рік, то і прогнозувати революцію в Україні практично неможливо.

Це є новина для істориків, бо ж змушує їх заглядати у такі середовища, куди до цього часу вони ніколи не заглядали. Інтернет та соціальні мережі почали творити історію, а отже мають стати джерелами для істориків. Щодо соціології скажу навіть радикальніше – соціологія слабко історизується. В історії часто діють суб'єкти, що не піддаються макросоціологічному аналізу. А мікросоціологічний рівень соціології здебільшого мало історизується, бо соціологи його зазвичай ігнорують в теперішньому. Більше того, якщо історик ставить завдання досліджувати політичні процеси, то він має послуговуватися ще й політологічними знаннями.

Я глибоко переконаний, що підготовка революції-2013-2014 повинна розглядатися не як діяльність Європи, Росії, соціологізованого українського суспільства чи політичних партій (владних та опозиційних), а як діяльність клубів, молодіжних рухів та нових медіа і соціальних мереж.

Здебільшого в інтелектуальних клубах та молодіжних рухах визріла українська революція.

Але давайте все по порядку.


Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 30 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)