Українське суспільство

Економічна нестабільність є однією з головних причин, чому ґендер не належить до пріоритетів в українському суспільстві. Цю думку наголосила третина респондентів, зокрема у таких висловах: «Економічна нестабільність є проблемою, всі думки про виживання» (представник неурядової організації); «Загальносуспільне розуміння таке, що будь-які соціяльні питання вторинні порівняно з економічними» (представник неурядової організації); «Люди думають: спершу економіка, потім – ґендер» (держслужбовець). Соціяльно-економічні зміни після розпаду Совєтського Союзу були важкими для всіх, але особливо складними для жінок: їх, згідно з дослідженням Оксани Пищуліної, найперших усували із соціяльних та політичних секторів. Так само змінилися тенденції у робочому навантаженні на жінок: зросла кількість і оплачуваної, і домашньої роботи (за підрахунком групи дослідників на чолі з американським соціологом Вільямом Кокергемом). Ціла низка таких змін у період після здобуття незалежности отримала назву аґресивної ремаскулінізації в українському суспільстві. На додачу почастішало використання сексистських образів та ідеологій, у зв’язку з чим заступник міністра у справах сім’ї, молоді та спорту Людмила Лук’янова підсумувала, що «стереотипи у публічному сприйнятті створюють потужну перепону для досягнення ґендерної рівности».

На існування та наслідки стереотипних уявлень про ґендерні ролі вказала приголомшлива більшість учасників дослідження. Наприклад: «Не всі чоловіки вважають, що жінки мають в усьому бути з ними рівні... залишається багато стереотипів» (директор дослідницького центру); «Ми живемо у стереотипному патріярхальному суспільстві» (держслужбовець); «Про жінок говорять як про фізичні тіла» (викладач). Важливо також те, що домінує стійке уявлення, нібито ґендер – це щось обов’язково пов’язане з жінками чи фемінізмом: «Ґендер сприймається як щось, що стосується тільки жінок, які намагаються вичавити щось із чоловіків» і «Поняття ґендеру має жіноче обличчя, хочемо ми цього чи ні». Ці бачення пронизують усі рівні суспільства. Дослідження Оксани Якушко показує, що навіть студенти і молоді спеціялісти є носіями глибоко стереотипних уявлень про жінок та чоловіків. Держслужбовець поширила цю думку: «Наявність дискримінації часто заперечується, всі говорять про образ жінки-берегині на п’єдесталі». Апеляція до цього образу і його недоречність у контексті роботи над досягненням ґендерної рівности можна продемонструвати цитатою екс-президента Ющенка з нагоди міжнародного жіночого дня 2007 року: «Цей день відзначають по всьому світу. Міжнародна спільнота та вільна мас-медія привертають нашу увагу до проблеми ґендерної нерівности. 8 березня офіційно визнане ООН і 2007 рік проголошено роком рівних можливостей у ЕС... З іншого боку, я хочу щоб ми ніколи не забували, що найбільш дорогоцінні та важливі речі у нашому житті асоціюються з жінками. Вони є джерелом натхнення, ніжности, любові, берегині наших домівок і нашої країни».

Важливо те, що ґендерні стереотипи поділяють і самі жінки. Вони, зазначила представниця держсектору, «самі вірять у міт про берегиню і заперечують факт дискримінації». Це також підтвердили й інші респонденти: «є багато ґендерно нечутливих жінок» (дослідник), і «жінки не розуміють, що нерівність існує» (активіст). Дослідження української дослідниці Ірини Предборської доходить подібних висновків, що ґендерна нерівність міцно вкарбована у погляди багатьох консервативних жінок. Згідно з відповідями майже половини респондентів, мас-медії відіграють провідну роль у посиленні цих стереотипів: «Медії надалі поширюють патріярхальні стереотипи, особливо у жіночих і чоловічих журналах, але не тільки там» (активіст), і «Медії, особливо мильні опери на проросійських патріярхальних каналах, заважають молоді зрозуміти ґендерні питання» (викладач).

Загалом респонденти підкреслили, що у суспільстві бракує знань про ґендер чи про державні ініціятиви, спрямовані на ґендерну рівність. Найкричущішим прикладом є брак обізнаности про існування закону України про ґендерну рівність. Свідчення професора: «Ми провели національне опитування <...> щодо закону про рівність між чоловіками та жінками: 62% ніколи про нього не чули, а 31% – чув, але не знав, про що він».

Дата добавления: 2015-12-01