Педагогічні ідеї С.Воробкевича

Педагогічні погляди Ю.Федьковича.

Народився Юрій Федькович 8 серпня 1834 року у селі Сторонці-Путилові на Буковині (тепер селище Путила — районний центр Чернівецької області).

Початкову освіту здобув приватно. З 1846 по 1848 рік навчався у німецькій нижчій реальній гімназії у Чернівцях, показавши вже тут неабиякі здібності до вивчення мов.

Працював шкільним інспектором Винницького повіту, домашнім вчителем, створював підручники для початкової школи, писав науково-популярні книжки для народу. Розробив план реорганізації системи освіти на Буковині.

Обстоював рівноправну освіту для чоловіків та жінок.

Для початкової школи видав пісенник «Співанник для господарських діточок», «Буквар для селянських дітей».

Намагався перевести підручники на народну мову.

Висував ідею народності основні критерії народності – народна мова, народні звичаї, народна поезія, виховання поваги до трудового народу.

Обстоював методи навчання, які розвивають і збагачують дітей. Він вимагає від учителів широко використовувати наочність, не обмежуватися тільки заняттями в класі, але й давати домашні самостійні роботи, особливо письмові, тому що вони дисциплінують дитину і привчають її до відповідальності.

Великого значення надавав місцевим шкільним бібліотекам. За його ініціативи було розроблено план організації повітової шкільної бібліотеки. Письменник вважав, що вони повинні бути при кожній школі, щоб дитина мала змогу взяти книжку додому в сім'ю і в такий спосіб залучати і батьків до читання літератури. "Діти будуть приносити свої книжки батькам, разом із ними вчитися і втішатися наукою. Це без сумніву чудовий засіб, за допомогою якого можна було б населенню відкрити очі на значення школи та освіти" [16, с.236].

В інспекторських звітах, листах, газетних статтях Ю.Федькович категорично засуджував антипедагогічні методи виховання, зокрема тілесні покарання, які на той час широко застосовували в школах.

На його думку вчитель повинен самовдосконалюватись.

Педагогічні ідеї С.Воробкевича

Відомий український письменник, композитор, фольклорист, педагог, диригент, громадський діяч.

Сидір Воробкевич народився 5 травня 1836 року у Чернівцях, у родині священика, який викладав філософію і теологію в міському ліцеї та духовній семінарії. Дитинство майбутнього письменника було затьмарене передчасно смертю батьків. Як сирота, виховувався у свого дідуся, що проживав у Кіцмані. Ще в початковій школі у Сидора проявився нахил до малювання й музики. Тут закінчив початкову школу.

У 1861 році С.Воробкевич закінчує семінарію і деякий час працює у глухих підгірських селах Хорошівка, Давидівка і Руська Молдовиця. З великим інтересом і любов’ю він збирає та записує музичний фольклор, вивчає побут, народні традиції, звичаї, глибше пізнає життя буковинців. У 1867 році С.Воробкевич повертається до Чернівців, де викладає хоровий спів у дияконській школі, духовній семінарії та гімназії, бере активну участь у музичному й літературному житті буковинського краю.

З 1969 року С.Воробкевич постійно живе і працює у Чернівцях. Він широко розгортає тут свою творчу, педагогічну і громадську діяльність.

Писав вірші, поеми, оповідання, повісті, п’єси. У 1901 році вийшла збірка під назвою “Над Прутом”. Зокрема, у багатьох віршах автор оспівує свій рідний край, а також історичне минуле нашого краю. Він є автором кількох сотень пісень на слова Т.Шевченка, І.Франка, Ю.Федьковича, М.Емінеску та на власні тексти.

С.Воробкевич старанно вивчав збірники народних пісень М.Максимовича, Вацвала з Олеська, Ж.Паулі, А.Єдлічки, Ф.Саламона.

1870 р. виходить з друку перший збірник пісень для школярів на його вірші. Згодом видає “Співаник для шкіл народних”.

Сидір Воробкевич окрім творчої проводить велику педагогічну і просвітницьку роботу. З 1875 по 1901 роки він – професор теологічного факультету Чернівецького університету і одночасно викладач Чернівецької гімназії та духовної семінарії. Він часто виступав з лекціями як музикознавець, писав наукові статті, друкувався у періодичній пресі. Значну цінність мають його розвідки творчості видатних композиторів Михайла Глинки та Михайла Вербицького, котрі на Буковині тоді не були відомі.

У 1870-90-х роках С.Воробкевич був одним з найактивніших членів культурно-освітнього товариства «Руська бесіда», ініціатором створення студентського товариства «Союз», організатором і головою «Руського літературно-драматичного товариства», на базі якого в 1899 році виникло співацьке об’єднання «Буковинський Боян».

Іван Франко називав С.Воробкевича «Буковинський жайвір», бо «своєю піснею-поезіє кликав до нового життя нарід карпатських околиць, вніс і свою частку до будови українського мистецтва, збагатив його не одним твором власної музи».

Починаючи від 1870 року С.Воробкевич видавав у Відні та Чернівцях «Співанки» для дітей, які відігравали важливу роль у розповсюдженні української народної пісні серед молоді. Більше того, ці «Співанки» були єдиними навчальними посібниками для українських народних шкіл Буковини.

Помер С.Воробкевич після тривалої недуги 19 вересня 1903 року в Чернівцях, де й похований.

Дата добавления: 2015-12-01