Перебудови у 18 ст.

Впливи з Чернігова

Стародавній план Кирилівської церкви

Кирилівську церкву було збудовано в 1139 на далекій околиці стародавнього Києва — Дорогожичах (Дорогожичі). Звідси засновник церкви чернігівський князь Всеволод Ольгович (Всеволод ІІ 1139–1146) 1139 року взяв штурмом Київ під час міжусобної боротьби за київський престол. Храм названий на честь святого Кирила (це ім'я взяв при хрещенні князь Всеволод). Для представників династії Ольговичів храм був заміською резиденцією і родовою усипальнею. В 1194 році тут було поховано київського князя Святослава (Святослав Всеволодович)— героя давньоруської поеми «Слово о полку Ігоревім».

Князь Всеволод привніс в будівництво в Києві риси чернігівської архітектурної школи. Кирилівська церква мала три апсиди, одну баню, шість стовпів і хори для князя. Сходи на хори розмістили в товщі храмової стіні без побудови окремих бічних веж. Підлогу виклали керамічнию плиткою і зробили фресковий стінопис, рештки якого збереглися.

Екстер'єр

Архітектура Кирилівської церкви добре збереглася з XII століття. Перебудови XVII — XVIII ст. виявилися в перекладці частини склепінь, зведенні чотирьох бічних бань та пишного фронтону над входом, оздобленні вікон і порталів ліпним декором. Древні архітектурні форми чітко вирізняються під цими добудовами. Це була тринавна триапсидна шестистовпна однобанна споруда, витягнута по осі захід — схід. Її розміри — 31 х 18,4 метра, висота — 28 метрів. Стародавнє закомарне покриття не збереглося. Декор фасадів складався з аркатурного пояска у верхній частині стін, бані й легких напівколонок на бані та апсидах. Стіни зовні, мабуть, були потиньковані, укоси вікон і портали прикрашав фресковий розпис. Складено будову в техніці порядової кладки на вапняно-цем'янковому розчині.

Центральний підбанний простір храму — високий, вільний, добре освітлений, з хорами у західній частині — контрастував з іншими приміщеннями: напівтемним нартексом з нішами-аркосолями для гробниць, хрещальнею, вузькими сходами на хори у товщі північної стіни, невеличкою молитовнею на хорах. Особливістю храму були маленькі бокові хори перед південною апсидою, куди вели сходи у товщі стіни вівтаря.

Перебудови у 18 ст.

За час свого існування Кирилівська церква знала періоди запустіння, ремонти, поновлення. У 1748 — 1760 рр. на її території за участю відомого українського зодчого І. Григоровича-Барського були зведені кам'яні монастирські будівлі, від яких до нашого часу збереглася лише частина муру з наріжною вежкою. В результаті змін XVII — XVIII ст. стародавня Кирилівська церква набула сучасного зовнішнього вигляду з характерними рисами української барокової архітектури (бароко).

Дзвіниця

Кирилівська церква та дзвіниця на початку 1900 -х рр.

Поблизу церкви звели дерев'яну дзвіницю у три яруси. В 17 столітті вона згоріла. Дзвіницю в камені відбудував Григрович-Барський у 1748–1760 рр. Будівля мала 23 м довжиною та до 10 м завширшки. Поряд з дзвіницею були розташовані брама, надбрамна церква та огорожа. Всі ці будівлі у 1930-х рр. за наказом радянських урядовців були розібрані на буд. матеріали, що віддані на побудову поряд лікарні. Пізніше на цій території встановили монумент академіку І. П. Павлову (скульптор Іван Кавалерідзе).

За часів незалежності України у 1999 р. прийнято рішення про відновлення дзвіниці після переносу монумента Павлову на нове місце та археологічного дослідження збережених підмурків дзвіниці. Проект відновлення дзвіниці належить архітектору Лосицькому. Юрій Лосицький знаний як архітектор, що відбудував наново Михайлівський Золотоверхий собор.

Дата добавления: 2015-12-01