Політичний дискурс

Сучасні лінгвістичні дослідження спрямовані на вивчення різних типів дискурсу з комунікативно-прагматичної точки зору, що передбачає розгляд мови не лише як засобу спілкування та передачі інформації, але й як механізму впливу на формування та зміну поглядів на певну ситуацію, що, у свою чергу, визначає поведінку індивідів та суспільних груп [4, с. 115]. Саме ж поняття дискурс походить від латинського слова dіscursus, що буквально означає біг у різних напрямках. У перекладі з англійської dіscourse означає мову, міркування, розмову, бесіду. У науковій літературі, насамперед лінгвістичній, слово «дискурс» в основному вживається як синонім слову текст. Причому під текстом може розумітися не тільки специфічний продукт мовної діяльності, а й будь-яке явище дійсності, що має знакову природу і певним чином структуроване: наприклад, фільми, мітинги, дебати тощо [12, с. 76].

У колективному дослідженні вчені прийшли до висновку, що політична функція характерна для всіх публічних виступів. Таким чином, політичний дискурс – це актуальне використання мови в соціально-політичному спілкуванні і, ширше, в публічній сфері спілкування. Приналежність тексту до політичного дискурсу визначається як його тематикою, так і його місцем в системі політичної комунікації [46, с. 36].

У наш час більше, ніж будь-коли в політиці, мова використовується не тільки як інструмент формування і вираження думки, але і як засобів її приховування. В умовах зростаючої ролі політики і переговорного процесу в світі дедалі актуальнішим стає усвідомлення того факту, що політичний дискурс – проблема не тільки політична, а й не в меншій мірі лінгвістична й культурна [7, с. 57].

Спілкування і взаємодія між політикам та їхньою аудиторією, виборцями, можуть бути формальними і неформальними, проходити як приватні бесіди чи публічні виступи. Але в будь-якому випадку мовлення політика повинне бути дуже переконливим. Адже суть політики зводиться до бесіди,розмови, до необхідності переконати протилежну сторону свідомо чи несвідомо інтерпретувати, оцінювати, діяти. Головною відмінністю політичного дискурсу від інших видів дискурсу є його яскраво виражена апеляція до ціннісної системи, яка існує в певному суспільстві [6, с. 136]. Ціннісна орієнтація зумовлює широке використання лексичних одиниць з оцінним значенням, застосування особливих стилістичних прийомів, позитивно орієнтованих, що узгоджується з ідеологічною програмою політичних діячів, де ці одиниці позначають, головним чином, систему політичних цінностей (свобода, вибір, права, демократія і т. і.) [20, с. 207].

При перекладі текстів, що належать простору політичного дискурсу, на перше місце виступає відтворення його основних функцій ― інформативна і впливова, одним із способів реалізації яких оцінна інформація, яку представляють за допомогою лексичних одиниць. Таким чином, відтворення в тексті перекладу оцінного компонента лексичних одиниць необхідно для відтворення смислового ядра вихідного тексту.

Розуміння політичного дискурсу передбачає знання фону, очікувань автора й аудиторії, прихованих мотивів, сюжетних схем і улюблених логічних переходів, що існують у конкретну епоху [12, с. 75].

РОЗДІЛ ІІ

Дата добавления: 2015-12-01