Двосекторна модель кругопотоку 1 страница

Читайте также:

Модель кругопотоку

В основі макроекономічного аналізу лежить модель кругопотоку, яка відображає взаємопов’язаний і безперервний рух ресурсів, виготовлених продуктів і доходів, між економічними суб’єктами. У кожній національній економіці,, є три основні економічні суб’єкти – домогосподарства, фірми та держава. Якщо економіка країни відкрита, тобто пов’язана з економіками країн інших країн через експорт-імпорт товарів, послуг, ресурсів та іншими формами зовнішньоекономічних зв’язків, то існує ще й четвертий суб’єкт економічного життя країни – решта світу (іноземці).

Двосекторна модель кругопотоку, відображає замкнену національну економіку, що містить лише два економічних суб’єкти – домогосподарства та фірми. На верхній частині рис. Показано ринок ресурсів. Тут домогосподарства, які безпосередньо або опосередковано володіють усіма ресурсами (працею, землею, капіталом, підприємницьким хистом), постачають ці ресурси підприємствам. Підприємства потребують ресурсів, бо саме за їхньою допомогою виробляють товари і послуги.

Платежі фірм домогосподарствам за ресурси називають доходами. Ці доходи домогосподарства привласнюють у вигляді заробітної плати (оплати праці), ренти (плати за землю), процента (плати за капітал) і прибутку (плата за підприємницький хист). Водночас платежі фірм за придбані ресурси є їхніми витратами.

Ця схема кругопотоку містить два кола — внутрішнє й зовнішнє. Внутрішнє коло відображає рух ресурсів, товарів і послуг — потік за годинниковою стрілкою. Зовнішнє коло віддзеркалює грошовий потік доходів, витрат і споживчих видатків — проти годинникової стрілки. У нижній частині схеми показано ринок продуктів. Грошовий дохід, який домогосподарства отримують від продажу ресурсів, вони спрямовують на купівлю товарів і послуг. Через видатки свого грошового доходу домогосподарства виявляють свій попит на товари й послуги. Фірми використовують ресурси, які вони придбали, для виробництва, а отже, пропозиції товарів і послуг на тих самих ринках. З точки зору фірми, видатки на товари й послуги становлять виторг, або надходження, від продажу товарів і послуг.

З цієї схеми видно, що у замкненій національній економіці доходи одних економічних суб'єктів є витратами інших. Витрати фірм на ресурси є доходами домогосподарств (зарплата та інші види доходів). З іншого боку, видатки домогосподарств на товари й послуги становлять виторг (надходження) фірм від реалізації продукції. Із двосекторної моделі випливає, що виторг фірм дорівнює величині доходів домогосподарств.

5. Дайте характеристику адміністративно-командній, перехідній та ринковій економіці.

Командна економіка (планова економіка)— економічна система, в якій держава або ради керують економікою. В системі з командною економікою центральний уряд ухвалює всі рішення стосовно виробництва та споживання товарів та послуг.

За умов командної (планової) економіки головні економічні питання розв'язує певний центральний орган, який спершу визначає, що і скільки виробляти, й неодмінно контролює виконання своїх розпоряджень. У такий самий спосіб вирішуються всі питання стосовно того, як виробляти. Центральний орган вирішує також питання «для кого» виробляти.

За умов командної економіки існують досить жорсткі обмеження рівнів заробітної платні, пенсій, тривалості відпусток працюючим тощо. Центр визначає обсяги розподілу за районами вироблених товарів, а також встановлює ціни на них.

Головною особливістю командної системи є відсутність у виробників свободи вибору. Так, директор швейної фабрики не міг вибирати постачальника тканини для свого товару, оскільки план «закріплював» за ним конкретного постачальника. Водночас директор ткацької фабрики не побоювався, що його продукція залишиться нерозпроданою через низьку якість: адже він знає, що швейна фабрика за планом зобов'язана придбати її.

Саме відсутність свободи вибору зумовлює відсутність у виробників зацікавленості (або стимулу) виробляти кращі й дешевші товари, збільшуючи їх асортимент і розробляючи нові моделі. Через це задоволення потреб споживачів у такій системі перебуває на низькому рівні.

Характерні риси:

· Надмірне одержавлення економіки

· Надмірна централізація виробництва (понад 90 % підприємств — державна власність)

· Диктат виробника

· Бюрократизація апарату управління

· Спрямування значної частини дефіцитних ресурсів на потреби військово-промислового комплексу

Перехідна економіка — це особливий стан економічної системи на етапі її становлення (еволюції до зрілого врівноваженого стану) і реформування (еволюції до нової економічної системи, до нового врівноваженого стану).

Ри́нкова еконо́міка — форма організації економіки, за якої продукт, що виробляється, стає товаром, тобто виробляється з метою продажу на ринку. Ринкова економіка дає можливість людям купувати те, чого вони хочуть, а також реалізовувати виготовлені ними товари. При цьому ціни визначаються рівнем попиту на товари та їхньою кількістю. Ринкова модель господарювання дозволяє без примусу спрямовувати ресурси туди, де вони необхідні, і перерозподіляти їх у разі зміни попиту.

Що ж до основних принципів ринкової економіки, слід зазначити декілька основних. Серед них, по – перше, економічна свобода, вона заснована на приватній власності і вільній підприємницькій діяльності. Приватна власність надає приватним особам право користуватися і розпоряжатися ресурсами.

Характерні риси:

· Приватна власність

· Обмежена роль держави

· Свобода вибору

· Ціновий механізм

· Маркетингова система управління виробництва

· Гнучкість системи

6. Об’єкти і суб’єкти макроекономіки, їх характеристики

Макроекономіка – це наука про функціонування економіки в цілому. Об’єктом макроекономіки, як уже зазначалося, є національна економіка.

Суб’єктами національної економіки є домогосподарства, підприємства і держава.

Об’єкти національної економіки – це ті речі, які на рівні мікроекономіки такими не є. Наприклад, багато держав повітряний простір над територією країни вважають національним надбанням. Адже одна з найважливіших макроекономічних проблем – охорона довкілля від забруднення підприємствами сусідніх держав. Об’єктом макроекономічного регулювання є вирішення демографічних проблем, оскільки вони впливають на сукупний попит (доходи) і пропозицію (витрати). У національній економіці діють три основні економічні суб'єкти: домогосподарства, фірми (ділові підприємства) та держава. Домогосподарство — економічна одиниця, що складається з однієї або більше осіб, яка володіє ресурсами, постачає ними економіку і використовує отримані за це доходи для купівлі товарів і послуг, які задовольняють матеріальні потреби його членів. Домогосподарство як поняття не завжди збігається з поняттям сім'ї, але для простоти аналізу вважають, що кількість домогосподарств у національній економіці дорівнює кількості сімей у країні.

Фірма — це ділова одиниця, яка використовує куплені у домогосподарств ресурси для виробництва товарів і послуг і володіє та керує одним або багатьма підприємствами. У вітчизняній економіці — кілька сотень тисяч ділових підприємств, а в економіці США їх більше 20 млн.

Держава виконує важливі економічні функції. Вона формує правове середовище, що визначає "правила гри", яких зобов'язані дотримуватися економічні суб'єкти. Через податки й трансфери держава перерозподіляє доходи; забезпечує суспільство благами громадського вжитку. В умовах різних зовнішніх і внутрішніх збурень держава намагається стабілізувати національну економіку і виконує низку інших економічних функцій.

7. Сутність та особливості СНР.

Система національних рахунків (СНР) - це система взаємопов’язаних і класифікацій, які використовуються для описування та аналізу найзагальніших результатів і аспектів економічного процесу на макрорівні.

Однією з важливих особливостей СНР є її всеосяжний характер. Це означає, що СНР містить впорядковану певним чином інформацію про: всі господарські суб’єкти, які беруть участь в економічному процесі: юридичні особи та домогосподарства; всі економічні операції, пов’язані з виробництвом, розподілом і перерозподілом доходів, накопиченням активів та іншими аспектами економічного процесу; всі економічні активи і пасиви, які формують національне багатство (основні фонди, матеріальні обігові кошти, монетарне золото та інші фінансові активи, вартість землі і корисних копалин тощо).

В основу СНР покладено концепцію господарського кругообігу (кругообіг ресурсів, продукту і доходів).

В СНР вирізняють такі поняття:

Проміжна продукція – це товари і послуги, що купуються з метою подальшої переробки, обробки або для перепродажу;

Кінцева продукція – товари і послуги, що купуються з метою кінцевого споживання;

Додана вартість фірми – вартість виробленої фірмою продукції без вартості проміжних товарів і послуг, що були придбані фірмою і використані в процесі виробництва.

8. Основні макроекономічні показники, їх особливості.

СНР національних рахунків передбачає обчислення багатьох макроекономічних показників. Первинним із них є валовий випуск. Валовий випуск (ВВ) – це сукупна ринкова вартість товарів та послуг, вироблених за рік резидентами країни в базових цінах.

Кінцевий продукт – сукупність товарів і послуг, що купуються для особистого споживання, а не для перепродажу або подальшої переробки.

Валовий національний продукт Характеризує результати виробництва підприємств і організацій країни незалежно від їх територіального розміщення.

Це показник статистики національного доходу в системі національних рахунків, який виражає сукупну вартість кінцевих товарів і послуг у ринкових цінах, включає вартість спожитих населенням товарів і послуг, державних закупівель, капітальні вкладення і сальдо платіжного балансу. Обчислюється:

1)За витратами: ВНП = C + I_g + G + X_n

2)За прибутками: ВНП = ВСК + НПБ + З + Р + П + ПВ + ПК

Чистий національний продукт. Характеризує результати виробництва підприємств і організацій країни.

ЧНП – це ВНП за відрахуванням тої частини, яка необхідна для заміни засобів виробництва, зношених в процесі випуску продукції.

Формула: ЧНП = ВНП – ВСК

Національний доход

Характеризує прибуток, який заробили постачальники ресурсів від участі у поточному виробництві. Розраховується в поточних цінах.

НД – це узагальнюючий показник економічного розвитку країни, який виражає загальний прибуток, отриманий постачальниками ресурсів за їхній внесок у виробництво валового національного продукту.

Формула: НД = ЧНП – НПБ = ВНП – ВСК – НПБ = З + Р + П + ПВ + ПК

Доход особистого споживання (особистий доход). Характеризує прибуток, який постачальники ресурсів фактично одержали

Формула: ОД = НД – ВСС – ППК – НПК + ТП

ВСС – внески на соціальне страхування

ППК – податки на прибуток корпорацій

НПК – нерозподілені прибутки корпорацій

ТП – трансферні платежі

Рівень цін

Середня зважена цін, за якими купуються готові товари та послуги в державі. Виражається у вигляді індексу.

Індекс цін: I_ц = (P_др/ P_бр)*100%

P_др – ціна ринкового кошику в даному році

P_бр – ціна ринкового кошику в базовому році

(Номінальний ВНП / Індекс цін)*100% = Реальний ВНП

Рівень безробіття - Доля робочої сили, яка не має роботи на даний момент.

Формула: Рівень безробіття = (Кількість робочої сили, що не має роботи / Кількість робочої сили)*100%

Закон Оукена: Коли рівень безробіття перевищує нормальний рівень (3-4%) на 1%, спостерігається спад ВНП на 2,5%

Процентна ставка - Плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування грошима.

Види:

1)За суб'єктом встановлення:

· Процентна ставка, встановлена НБ

· Процентна ставка комерційних банків, що розраховується як процент від процентної ставки НБ

2)За реальністю:

· Номінальна – процентна ставка, встановлена банком

· Реальна = (Номінальна процентна ставка / Індекс цін)*100%

9. Методи розрахунку ВНП і його особливості

В економічній науці та в статистиці використовуються різні методи визначення величини ВВП (ВНП). Як ВВП, так і ВНП можна розрахувати трьома методами:

– виробничий метод (метод доданих вартостей);

– за доходами;

– за витратами.

За методом доданих вартостей сумується додана вартість всіх галузей народного господарства.

За витратами: ВНП = C + I_g + G + X_n

· C – особисті споживацькі видатки: предмети споживання тривалого використання, товари поточного споживання, споживацькі видатки на послуги

· I_g – валові приватні внутрішні інвестиції: кінцеві покупки устаткування, будівництво, зміна запасів

· G – державні закупки товарів і послуг – всі державні видатки на кінцеву продукцію підприємств і на прямі закупки ресурсів

· X_n – чистий експорт – величина, на яку закордонні видатки на державні товари і послуги країни перевищують державні видатки на закордонні товари і послуги

За прибутками: ВНП = ВСК + НПБ + З + Р + П + ПВ + ПК

· ВСК – відрахування на споживання капіталу – амортизація

· НПБ – непрямі податки на бізнес: податок з продаж, акцизи, податки на майно, ліцензійні платежі, мито

· З – винагорода за працю найманим робітникам

· Р – рентні платежі – прибутки господарів житла і землі, що забезпечують економіки ресурсами власності

· П – процентні платежі – прибутки кредиторів, які ті отримують від позичальників як плату за користування грошима

· ПВ – прибутки від власності – чистий прибуток підприємств

· ПК – прибутки корпорацій

Взаємопов'язаний з валовим внутрішнім продуктом: на відміну від ВВП включає і суму чистих прибутків із-за кордону;

На відміну від НД включає і доходи, отримані в невиробничій сфері, і амортизацію від основних фондів.

10. Розкрити суть номінального та реального ВВП і його особливості

Для макроекономічного аналізу тенденцій розвитку економіки країни виділяють номінальні і реальні значення ВВП (ВНП).

Номінальний ВВП — це обсяг виробництва, який вимірюється в поточних цінах, тобто в цінах, що існують на момент виробництва. На величину номінального ВВП впливають два процеси: 1) динаміка обсягу виробництва; 2) динаміка рівня цін.

Номінальний ВВП — це ринкова вартість товарів і послуг, виражена у поточних цінах, або ВВП, обчислений у цінах того самого періоду, за який вона визначається, тобто в поточних цінах. У багатьох країнах значна частина приросту ВВП припадає на зростання цін, або інфляцію.

Реальний ВВП - це обсяг виробництва, який вимірюється вартістю виробленого продукту за різні роки з використанням цін загального базового року. Це незмінні ціни в тому розумінні, що вимірюється ВВП рік за роком з постійною купівельною спроможністю. Реальний ВВП вимірює економічне зростання, тобто зростання, в якому не враховується ефект інфляції.

Отже, реальний ВВП відображає вартість створених товарів і послуг, що обчислюються у незмінних цінах певного часового періоду, який називається базовим. Використання цін базового року дає змогу проводити кількісне порівняння обсягів продукції та послуг різних років.

11. Розкрити сутність ВВП, ЧНП, НД, ОД, ДКВ, ЧЕД

ВВП — це вартість кінцевих товарів, вироблених всередині країни за певний період. Сюди входить вартість товарів матеріальної та нематеріальної сфери, таких як будинки і одяг, вартість послуг, скажімо, брокера і лекція економіста. Обсяги виробництва кожного такого товару і послуг оцінюють за ринковою ціною. Сума цих цін і становить ВВП.

ЧНП — це сумарний обсяг вартості всіх кінцевих товарів і послуг, вироблених протягом певного часу, за вирахуванням суми амортизації-вартості зношування основних фондів(обладнання, виробничих приміщень). Тому ЧНП=ВНП-А, де А — амортизація.

НД - — це сукупність усіх доходів в економіці домашніх господарств і підприємців незалежно від того, де вони використовують ресурси – у своїй країні чи за кордоном.

НД = ЧНД – Тn, де, ЧНД - чистий національний дохід, а Тn - непрямі податки.

ОД – грошовий дохід працівника, що складається із заробітної плати і додаткових платежів, включаючи дивіденди, відсотки, ренту, премії, трансферти. Обчислюється до вирахування податків.

ОД=НД- виплати на соц. страх-сплата податку на прибуток – сплата на корпоративний прибуток + дохід за допомоги державі.

ДКВ - особистий доход мінус індивідуальні податки та неподаткові платежі.

ЧЕД - показник величини скоректованого валового національного продукту (ВНП), що отримується відніманням з нього вартісної оцінки негативних чинників випуску і обліку доходів, що не декларують і неринкових.

Кількісно визначити чистий економічний добробут суспільства ЧЕД непросто. Вся складність полягає в тому, як дати грошову оцінку всім тим видам діяльності, які не мають ринкового характеру і, отже, не можуть бути оцінені в процесі вільного ринкового обміну.

ЧЕД= НД – еколог. наслідки. наук. - техн.. прогресу + поза ринкова ді-сть + тіньовий сектор економіки + підвищення якості продукції і збільшення вільного часу.

12. Розкрити суть індексу споживчих цін, привести приклади

ІНДЕКС СПОЖИВЧИХ ЦІН — відображає динаміку вартості кошика споживчих товарів і послуг: основний показник рівня інфляції. Найчастіше застосовуваний індекс вартості життя. Даний ціновий індекс показує зміну вартості набору фіксованого кошика споживчих товарів за певний період часу (як правило, за рік).

ІСЦ є найважливішим показником, який характеризує інфляційні процеси в економіці країни і використовується для вирішення багатьох питань державної політики, аналізу і прогнозу цінових процесів в економіці, перегляду розмірів грошових доходів та мінімальних соціальних гарантій населення, рішення правових спорів, перерахунку показників системи національних рахунків у постійні ціни.

Споживчий набір, на основі якого розраховується ІСЦ, є єдиним для усіх регіонів країни.

До його складу, в першу чергу, входять найбільш представницькі та найважливіші для споживання домогосподарств товари та послуги.

Відбір товарів та послуг-представників проводиться таким чином, щоб індекс відображав динаміку цін значно більшого числа товарів та послуг, які купують домогосподарства, ніж тих, що вказані у наборі, оскільки з багатьма близькими видами товарів та послуг відбуваються схожі цінові зміни.

Товари та послуги, що є малоприйнятними з моральної або соціальної точки зору, але користуються значним попитом у населення, також включаються до набору, оскільки вони складають суттєві статті витрат домогосподарств (наприклад, алкогольні напої, тютюнові вироби).

Набір включає 270 товарів (послуг)-представників.

Визначений централізовано споживчий набір товарів (послуг)-представників залишається незмінним протягом певного часу і є відправним пунктом для відбору конкретних товарів та послуг для реєстрації у регіонах.

13. Сутність економічного зростання

Економічне зростання – це збільшення обсягів реального ВВП в одному періоді порівняно з іншим. Економічне зростання являє собою зростаючу здатність економіки до реалізації своїх виробничих можливостей. Сутність економічного зростання полягає у розширеному відтворенні тих самих товарів і послуг з використанням незмінної технології.

Основним показником, що вимірює і економічне зростання, і економічний розвиток, є реальний ВВП. Однак, тільки кількісний вимір цього показника не дає можливості з’ясувати, чи відбувається економічне зростання, чи – економічний розвиток.

Переважно економічне зростання розглядають та користуються як суттєвою складовою економічного розвитку.

Кінцева мета економічного зростання – збільшення споживання.

Економічне зростання класифікують за темпами і за типами.

За темпами розрізняють високі і низькі. Світовий досвід свідчить, що нормальними темпами економічного зростання є річні темпи на рівні 3-5%.

Класифікація за типами розрізняє екстенсивне (збільшення обсягів виробництва досягається за рахунок використання більшої кількості виробничих ресурсів, тобто середня продуктивність праці в суспільстві не змінюється) та інтенсивне (приріст виробництва забезпечується за рахунок застосування більш досконалих факторів виробництва, тобто за рахунок підвищення їхньої продуктивності) економічне зростання.

14. Неокласична модель економічного зростання: збільшення населення і НТП.

За основу зростання в моделі Солоу береться зостання в продуктивності параці. у=У/L, а не збільшення взагалі продукту у.

Модель враховує вплив 3-х чинників: капіталоозброєності (К=К/ L), технічного прогресу та праці.

За цією моделлю існує стійкий рівень капіталоозброєності, який визначає економічну динаміку. Цей стійкий рівень капіталоозброєності визначається: S/σ=K*/f(K*), де σ – норма амортизації, S – норма заощадження, К* - стійкий рівень капіталоозброєності, f(K*) – продуктивність праці за стійкого рівня капіталоозброєності.

Джерелами економічного зростання за Солоу є:

1.зростання капіталоозброєності, яке залежить від підвищення норми заощаджень, проте воно не може бути постійним, оскільки заощадження обмежують споживання. Солоу сформулював золоте правило, яке виконується за умови, що гранична продуктивність капіталу =його вибуттю (амортизації).

2.збільшення населення впливає на економічне зростання через динаміку капіталоозброєності.

rК=Т/(L-(σ+t_L) ∙K)

3.технологічний прогрес, який за моделлю на відміну від попередніх чинників є джерелом і постійним зростанням як продуктивності праці, так і загального продукту – являється одним із головних.

Якщо ефективність виробництва під впливом g, то продуктивність змінюється з таким самим темпом, а загальний обсяг виробництва зростає. У=(t_L+ g)∙у₀∙ L, де L – кількість трудових ресурсів.

15. Неокласична модель економічного зростання: нагромадження капіталу.

Неокласична модель економічного зростання – в основі моделі покладено те, що кожен фактор виробництва вносить свою частку у виробництво національного продукту.

Основним інструментом економічного зростання є економічна функція: у=f∙(x₁+x₂+x_n),

У=(d∙f)/(dx₁)∙ x₁₊(d∙f)/(dx₂)∙ x₂+(d∙f)/(dx_n)∙ x_n, Q=f(x), де у – обсяг виробництва продукту, x_n – виробничі фактори, (d∙f)/(dx) – граничний продукт n-го фактора.

Відповідно до наведених формул обсяг продукту У визначається сумою добутків кожного фактору (x₁,x₂.,x_n) на його граничний продукт.

Ця модель описує динаміку доходу У,які є сумою споживчих та інвестиційних витрат.

Економіка вважається закритою, тому чистий експорт дорівнює 0, а державні витрати у моделі не вирізняються.

Основними факторами економічного зростання є нагромадження капіталу.

Основні передумови моделі:

1.постійна гранична продуктивність капіталу. MRK=dy/dk

2. постійна норма заощаджень. S=I/k

3. відсутній процес вибуття капіталу. W=0

4. Інвестиційний лах=0 – лах(запізнення). ῑ=0

5.модель не враховує тезнічного прогресу.

Випуск не залежить від затрат праці, оскільки праці не є дефіцитним ресурсом.

Використовується виробнича функція, яка передбачає неможливість взаємозаміни праці і капіталу. dy=MRK∙I(t)=MRK∙S∙Y

Темп приросту доходу є постійним і дорівнює MRK∙S=Уd(t). Він визначається як добуток норми заощаджень помножена на граничну продуктивність капіталу.

16. В чому сутність виробничої функції Леонтьєва.

Виробнича функція Леонтьєва має встановлені незмінні коефіцієнти технології для поєднання вхідних факторів у певних пропорціях, щоб виробити певний рівень вихідної продукції. Лише одне поєднання вхідних факторів, одна технологія, одна факторна пропорція можуть забезпечити виробництво даного обсягу продукції Q.

Якщо взяти два вхідних фактори K i L, то лише одна пропорція K/L, що відображає коефіцієнт технології, забезпечить виробництво даного обсягу продукції Q.

У виробничій функції Леонтьєва неможлива заміна факторів, вхідні фактори використовуються разом тільки у фіксованій пропорції.

Приклад. Для копання рову потрібні одна людина й одна лопата. Щоб прискорити копання, треба пропорційно збільшити і кількість людей і кількість лопат. Збільшення лише, наприклад, кількості лопат не прискорить цієї роботи.

17. Модель економічного зростання Харрода – Домара.

Модель Домара.

В моделі припускається, що:

1. Існує тільки ринок благ і він початково збалансований.

2. На ринку праці є надлишкова пропозиція і це забезпечує постійний рівень цін.

3. Фактором зростання сукупного попиту і сукупної пропозиції є приріст інвестицій.

Модель ДОМАРА. На відміну від Кейнса, у Домара інвестиції є не тільки фактором створення доходу, а й фактором створення капіталу (основних фондів), чого не враховував Кейнс. Динамічна збалансованість попиту і пропозиції за Домаром визначається динамікою інвестицій, тому що вони створюють і нові доходи, і новий капітал. Таким чином, завдання зводиться до визначення обсягів і темпів зростання інвестицій, необхідних для підтримки збалансованого довгострокового зростання.

Домар запропонував систему з трьох рівнянь: 1. Рівняння сукупного попиту, 2. Рівняння сукупної пропозиції, 3. Рівняння рівноваги.

Отже, в моделі Домара рівноважне економічне зростання досягається тоді, коли темпи приросту інвестицій (DIt / It-1) дорівнюють добутку продуктивності капіталу (граничної або середньої) на граничну схильність до заощаджень. Змінити рівноважний темп зростання можливо лише за рахунок зміни граничної схильності до заощадження (Sy), тому що в стані динамічної рівноваги (виходячи з моделі Домара) гранична продуктивність капіталу (b) визначається існуючим рівнем розвитку техніки.

Модель ХАРРОДА. Аналогічних висновків дійшов і Харрод. На відміну від Домара, Харрод особливу увагу приділяє зайнятості робочої сили за умов економічного зростання.

Модель Харрода враховує такі припущення. Якщо в попередньому періоді сукупний попит перевищує сукупну пропозицію (YDt-1 > YSt-1), то підприємці збільшують темпи розширеного відтворення. Якщо YDt-1 < YSt-1, темпи виробництва зменшуються, і якщо Yt-1D = Yt-1S, темпи зростання залишаються незмінними.

Отже, в моделі Харрода, як і в моделі Домара, динамічна рівновага в умовах економічного зростання є нестійкою.

Схожість розглянутих моделей зумовила їх поєднання в модель Домара-Харрода. Її модифікації набули широкого практичного застосування.

Ключовими елементами моделі Домара-Харрода є величина заощаджень і схильність до заощаджень.

Головні особливості моделі Домара-Харрода:

1. Модель грунтується на так званій капітальній теорії вартості. Тобто приймається, що вирішальне значення для економічного зростання мають запас капіталу та його збільшення. Праці відводиться підпорядкована роль. В основу моделі покладено, що при зростанні капіталу відбувається пропорційне зростання праці (DL / DK = const, де DL – приріст праці; DK – приріст капіталу).

2. Модель не враховує технологічних змін.

3. У моделі приймається, що К / Y = DK / DY; (див. формулу 3);

4. У моделі основним фактором економічного зростання є сукупний попит.

5. У моделі приймається, що інвестиції (І) дорівнюють заощадження (S).

Дата добавления: 2015-12-01; просмотров: 140 | Нарушение авторских прав

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.036 сек.)