Дитячий садок

Душевний склад трирічної, чотирирічної, п'ятирічної і навіть шестирічної дитини потребує забав. Однак треба уникати розніженості, треба карати дітей, але так, щоб не зачепити їх самолюбства; треба це робити так само, як робиш і щодо рабів, а саме: не треба дозволяти караючим ображати караного, бо це викликає в ньому роздратування, але не можна і розбещувати відсутністю покарань. Отож цілком так само треба чинити і з дітьми вільно-народжених. У дітей цього віку деякі забави виникають якось самі собою; коли діти збираються докупи, вони самі їх винаходять. Усі діти цього віку, тобто з трьох до шести років, нехай збираються у святилищах кожного селища, адже діти всіх жителів се­лища будуть там вкупі. Годувальниці повинні дбати також і про дітей цього віку, щоб вони були благопристойні, а не розбещені. Над самими ж годувальницями й над усіма цими дитячими сад­ками будуть призначені дванадцять жінок, по одній для кожного такого дитячого садка, щоб стежити там за порядком: їх будуть щороку призначати законоохоронці з числа згаданих годуваль­ниць. Обиратимуть їх жінки, які відають піклуванням про шлюб; серед своїх ровесниць вони виберуть по одній з кожної філи. Поставлена на цю посаду буде відвідувати щодня певне святилище і кожного разу накладати кару, якщо хтось провиниться; раба чи рабиню, іноземця чи іноземку вона каратиме сама за допомогою державних рабів, а громадянина, якщо він заперечує потребу по­карання, вона поведе на суд астиномів; коли ж громадянин не за­перечує, вона і його карає сама. Після того, як діти досягають шести років, їх відокремлюють відповідно до статі. Хлопчики проводять час із хлопчиками, так само, як дівчатка з дівчатками. Але і ті, й інші повинні почати навчання. Хлопчики йдуть до вчителів верхової їзди, стрільби з лука, з пращі, метання дроти­ків. Якщо дівчатка згодяться, їх також цього навчають, особливо ж слід їм навчитися користуватися зброєю.

Програма навчання юнацтва

Навчанням треба б скористуватися, так би мовити, подвійно: щодо тіла – гімнастичним мистецтвом, а для розвитку добрих якостей душі – музичним. Гімнастичне мистецтво поділяється на два види: по-перше, танці, по-друге, боротьба. Один вид танців відтворює мову Музи, зберігаючи величність і разом з тим благородство; перший вид надає здоров'я, спритнос­ті й краси членам та частинам самого тіла відповідними для кожного з них згинаннями й розгинаннями, при чому ритміч­ний рух охоплює увесь танець і разом з тим у достатній мірі супроводжує його.

Дата добавления: 2015-12-01