Ліберальна модель

Розглядає ринок як найбільш важливу сферу для організації людської взаємодії, але відрізняється від консервативною, по меншій мірі у двох відношеннях:

- передбачене соціальне забезпечення остаточного типу, тобто люди, як правило, повинні бути здатні існувати в суспільстві і без соціального забезпечення

- уряд несе обмежену і, тим не менше, всезагальну відповідальність за соціальне забезпечення всіх громадян.

Відповідно соціальне забезпечення пов’язане з глибокою стигмою, що приводить, таким чином, до малої віддачі. Через остаточний характер фінансування реалізація моделі залежить від наявності великого обсягу добровільної та неформальної допомоги.

Слід відмітити, що ліберальна модель сильно модифікувалася з того моменту, коли стала формуватися. Класичними країнами ліберальної моделі вважаються Великобританія та США. Прослідкуємо розвиток моделі на прикладі США. Система соціального забезпечення у США базується на двох основних формах:

- соціальному страхуванні, виплати по якому здійснюють як праценабувачі, так і роботодавці;

- державної соціальної допомоги за рахунок бюджетів різних рівнів (від федерального до місцевого).

Соціальне страхування у США більш молоде, ніж континентальні і почалося з Закону про соціальне страхування 1935. Поштовхом для його появи була драматична ситуація під час Великої депресії,коли мільйони людей втратили роботу, а допомог з безробіття не отримували. Федеральний закон 1935 року встановив два види соціального страхування: пенсіонування по старості та допомога з безробіття.

З часом закон обростав доповненнями та поправками, що вводили нові форми страхування та розширювали коло тих, хто страхується: пенсії у випадку втрати годувальника, медичне страхування «медикейд». Склалися рівні, на яких діяли певні види страхування: наприклад. Страхування по інвалідності в результаті виробничої травми або хвороби діяло на рівні штатів, враховуючи їх специфіку.

Тим не менше і сьогодні існує ряд категорій зайнятих, не охоплених соціальним страхуванням. Це сільськогосподарські працівники, працівники підприємств чисельністю менше 50 чоловік. Біля 35 млн зайнятих не мають медичної страховки. Характерне також, що більшість пенсіонованих у США знаходиться у віці 62 роки і старше; це пов’язане з тим, що вік виходу на пенсію там єдиний – 65 років, а потрібний стан – 35 років (наші пенсіонери живуть гірше, адже і працюють менше).

Державна соціальна допомога, що фінансується не з бюджету, а з попередньо виплачених внесків-страховок, почала розвиватися у США паралельно зі страхуванням та досягла зараз розквіту. Поштовх до її розвитку був даний президентом Д.Ф.Кеннеді, а потім молодіжним рухом «зеленіючої Америки» (термін Ч,Рейча). Критерій для отримання соціальної допомоги один - малозабезпеченість. Точна кількість програм соціальної допомоги в США встановити важко, тому що серед них є федеральні, федерально-шатні, штатні та муніципальні. За підрахунками їх біля 8 тисяч. Характерно, що критерії нужденності вар’юються від штату до штату. А допомога по жодній програмі не дотягує до прожиткового мінімуму. Проте кожний потребуючий може отримати допомогу по кільком програмам одночасно: муніципальне житло плюс продуктові талони, плюс медична допомога «Медик ер» тощо.

Це дозволяє з достатньою повнотою та гнучкістю враховувати потреби різних груп клієнтів, але приводять до численних зловживань з боку клієнтів та помилок соціальних працівників у нарахуванні допомог. У відомій мірі «грає на руку» недобросовісним просителям і відсутність у США інституту прописки, що дозволяє одночасно отримати допомогу у кількох штатах. Так, влада Нью-Йорку недавно організувала роботу цілого загону детективів, які будуть займатися перевіркою побуту клієнтів та правильності оформлення документів, виявленням нелегальних доходів. Утримання детективів обійдеться у 50 млн доларів на рік, але їх робота збереже у міському бюджеті близько 250 млн.

Тому у США йде постійна «війна» платників податків з набувачами допомоги по соціальним програмам. Отже з кожного заробленого долару 20 центрів платники податків через бюджети різни рівнів перераховують тим, хто з традиційної протестантської точки зору є «поганим» американцем, залежить від держави. Урізання соціальних програм або їх розширення є обоюдогострим інструментом політичних компаній, тому що зачіпає практично всі групи населення. Президент Б.Клінтон обіцяв всіх «велферщиків» (набувачів допомог) перевести на зарплату, тобто змісили працювати.

Дата добавления: 2015-12-01