|
Читайте также: |
Післямова
Сподіваюся, Владико, що занотувала усе, що Ви доручили мені. До сьогоднішнього дня я робила усе, що було у моїх силах, задля того, щоби приховати те, що є найпотаємнішим в об'явленні Матері Божої у Кова-да-Ірії. Якщо я почувала себе зобов'язаною говорити про це, то намагалася бути поверховою, аби не видати більшого. Нині ж, коли мене зобов'язує послух, я стою перед Вами немовби скелет, відділений від усього, ще за життя, скелет, який можна виставити у музеї для нагадування відвідувачам про бідність і нікчемність тлінного. Нехай же добрий Бог і Непорочне Серце Марії приймуть цю нікчемну жертву, про яку Ви просите мене, щоб оживити в душах віру, надію і любов.
Туй, 8 грудня 1941 року.
Додаток i вступ
Наведений нижче текст є записом, який сестра Лусія зробила наприкінці 1927року за наказом її духовного наставника отця Апарісіо, т.і. Вона написала його невдовзі після з'явлення у власній келії, тобто 10 грудня 1925 року, який потім сама і знищила. Отож наведений нижче текст є другим записом, який цілковито відповідає першому. До нього лише додана супровідна частина, в якій візіонерка розповідає про дозвіл Неба на розкриття таємниці. Цей документ ми назвали "Велика обітниця Непорочного Серця Марії". Насправді це є промовистим виразом милосердя Божого та безкорисливої волі Божої про те, що нам даний безпечний засіб спасіння, який опирається на католицьку традицію за посередництвом Діви Марії.
У цьому тексті дані обов'язкові умови стосовно перших субот місяця задля відшкодування гріхів, вчинених проти Непорочного Серця Марії. Ми не повинні забувати про намір відшкодування гріхів, вчинених проти Серця Марії.
Велика обітниця серця Марії підчас об'явлення у Понтеведра
Ісус. Марія. Йосиф.
17 грудня 1928 року вона прийшла до Дарохранительниці, щоб запитати Ісуса, яким чином зможе виконати прохання, яке отримала: чи встановлення богослужіння на честь Непорочного Серця Марії стосується таємниці, яку довірила Мати Божа? Ісус виразно промовив:
- Дочко моя, напиши про все, про що тебе просять, а також усе, що сказала тобі про це богослужіння Мати Божа. Що стосується решти таємниці, то зберігай і надалі мовчання.
Ось що було їй відкрито у 1918 році стосовно цієї справи. Лусія просила про те, щоб її узяли на Небо. Пресвята Діва відповіла:
Так, Жасінту і Франциска Я заберу вже скоро, а ось ти мусиш залишатися тут якнайдовше. Ісус хоче послужитися тобою, щоб інші люди могли пізнати Мене і полюбити. Він бажає встановити у світі богослужіння на честь Мого Непорочного Серця. Того, хто прийме це богослужіння, Я обіцяю спасіння. Ці душі Бог любитиме, наче квіти, які Я поставлю ніби оздобу на Його престолі.
- Я залишуся тут сама? - запитала вона зі смутком.
- Ні, моя дитино! Я ніколи не залишу тебе, Моє Непорочне Серце буде твоїм притулком і шляхом, що веде до Бога.
10 грудня 1925 року у Понтеведра знову з'явилася Мати Божа, а біля Неї у світлі Дитятко. Діва Марія поклала Лусії на плече свою руку і показала Серце, оточене тернинами, яке тримала у другій руці. Дитятко сказало:
- Співчувай Серцю своєї Пресвятої Матері. Це серце оточене терновими колючками, якими невдячні люди постійно ранять його. Немає нікого, хто б відшкодував цей біль. Після цього Мати Божа промовила:
- Дочко Моя, поглянь на Моє Серце, оточене терновими колючками. Невдячні люди безперестанку ранять його через свої богохульства і невдячність. Старайся хоча б ти потішити Мене, і перекажи, що Я обіцяю у смертну годину прийти на допомогу тим, хто протягом п'яти місяців буде сповідатися у першу суботу, причащатися, відмовляти вервицю і перебувати подумки зі Мною на протязі 15 хвилин, роздумуючи над таємницями вервиці у намірі відшкодування гріхів.
15 лютого 1926 року Лусія знову побачила Дитятко Ісуса. Він запитав її, чи вона уже поширює богослужіння на честь Його Матері. Лусія розповіла про труднощі, які мав її духовний наставник, а також те, що настоятелька готова займатися поширенням цього богослужіння, лише духівник вважає, що їй самій буде важко це зробити. Ісус сказав на це:
- Так, самій настоятельці буде важко зробити, але з Моєю благодаттю вона здійснить усе.
Лусія розповіла Ісусові про труднощі у деяких людей, пов'язаних із сповіддю у суботу, і попросила, щоб сповідь була дійсною протягом восьми днів. Ісус відповів:
- Так, можна навіть протягом довшого періоду сповідатися, але за умови, що вони будуть у стані освячуючої ласки, коли прийматимуть Мене у Причасті і матимуть намір відшкодувати гріхи, вчинені проти Непорочного Серця Марії!
- Мій Ісусе, а якщо хтось забуде про цей намір?
- У такому разі вони зможуть зробити це під час наступної сповіді, як тільки скористаються з першої нагоди посповідатися.
Через кілька днів по цьому сестра Лусія занотувала своє видіння, яке надіслала отцю Мануелу Перейра Лопес -майбутньому Генеральному вікарію єпархії у Порто і котрий був сповідником Лусії підчас її перебування у віларському будинку. Оригіналом цього документу отець-доктор Себастьян Мартінс дос Рейс скористався у книжці "Історія одного життя у фатімському служінні" (стор.336-357).
15 лютого 1926 року я була дуже зайнятою і в цілому не пам'ятаю про це. Я вийшла, щоб викинути сміття, де за кілька місяців до цього зустріла дитину, яку запитувала, чи вона знає молитву "Радуйся, Маріє". Дитина відповіла мені, що так. Я попросила її прочитати цю молитву. Утім, маля не знало, як розпочати її, тому я відмовила її разом з ним тричі. На закінчення попросила, щоб дитятко відмовило її тепер самостійно, але воно мовчало. Тоді я запитала, чи воно знає, де знаходиться церква Матері Божої. Відповіло, що знає. Я попросила, щоб воно ходило туди щодня задля відмовляння такої молитви: "Матінко моя Небесна, даруй мені свого Сина Ісуса!" Навчивши маля цієї молитви, я поспішила додому.
15 лютого 1926 року я повернулася, як звичайно, і зустріла дитину, схожу на попередню, тому запитала її:
- Чи просив Матінку Божу показати тобі свого Сина -Ісуса?
Але дитина озвалася до мене з такими словами:
- Чи поширюєш ти у світі те, про що просила тебе Мати Божа?
У цю мить я побачила хлопчика, від якого йшло яскраве світло. Упізнавши в ньому Господа Ісуса, я промовила:
- Мій Ісусе, Ти добре знаєш, що мені написав у листі духовний отець, який я читала Тобі. Він писав про необхідність повторення об'явлення, аби він мав знак, який би підтверджував це прохання, а також те, що настоятелька не зможе самостійно зробити це, аби воно стало відомо ширшому загалу.
- Так, настоятелька нічого не може сама вдіяти - лише за допомогою Моєї благодаті. Достатньо буде того, що духівник дозволить тобі зробити це, а настоятелька оповістить про все. Решта буде зроблена без будь-якого втручання з боку того, хто отримав це одкровення.
- Мій духовний отець пише у листі про те, що світ не потребує цього богослужіння, оскільки багато людей і так приймають Тебе у Причасті у перші суботи місяця на честь Матері Божої і п'ятнадцяти таємниць Розарію.
- Це правда, Моя дочко, багато людей починає це робити, але мало хто доводить справу до кінця, а ті, що її завершують, хочуть отримати у замін якісь благодаті. Мені ж до вподоби ті душі, котрі служать перші п'ять субот з метою відшкодування гріхів, вчинених проти Непорочного Серця Небесної Матері, аніж ті, котрі служать п'ятнадцять, але байдуже.
-
Додаток II
Вступ
Даний нижче текст не належить перу сестри Лусії, але він гарантує правдивість описаного, оскільки його написав її духовний наставник - Жозе-Бернандо Ґонсалвес, т.і. Він детально відтворив розповідь самої сестри Лусії.
Одкровення, про яке йдеться у тексті, сестра Лусія отримала 13 червня 1929 року у капличці чернечого будинку в Туй (Іспанія). У ньому йдеться про об'явлення Пресвятої Трійці, яку супроводжувала Мати Божа, показуючи своє Серце, як це було під час приходу у червні і липні 1917 року.
Дана колись обітниця нарешті була виконана. Сестра Лусія чує Непорочну Діву, котра просить про посвячення Росії її Непорочному Серцю, кажучи, як це зробити.
Прохання про посвячення Росії Непорочному Серцю Марії
Отець Ґонсалвес часто приходив сповідати до нашої каплички. Я сповідалася у нього на протязі трьох років - ми розуміли один одного дуже добре. Отець Ґонсалвес був у цей період секретарем отця-провінціала.
Саме тоді Пресвята Діва Марія звернула мою увагу на те, що наближається мить, коли я повинна переказати Церкві її бажання про посвячення Росії, яка навернеться. Це було здійснене наступним чином.
Туй, Іспанія. 13 червня 1929 року. Я попросила дозволу у настоятелів та свого духовного наставника про проведення Святої години у ніч з четверга на п'ятницю, від 23.00 до 24.00. Однієї такої ночі я була там сама. Я стала навколішки біля поручнів у центрі каплички, щоб відмовити молитву Ангела, але оскільки почувала себе втомленою, то потім підвелася і продовжувала молитися далі з піднятими руками. У капличці горіла лише лампадка. Раптом усю капличку залило надприродне світло, а над вівтарем з'явився хрест, що сягав стелі. На верхівці хреста можна було побачити обличчя і верхню частину тулуба людини, над її грудьми голуба, до самого ж хреста було прибите тіло іншого чоловіка. У нижній частині хреста у повітрі витала Чаша і велика Гостія. На цій Гостії був зображений розіп'ятий Ісус, з обличчя і грудей якого скапувала Кров у Чашу. З правого боку хреста стояла Пресвята Діва Марія. Це була Фатімська Мати Божа з Непорочним Серцем у лівій руці. Серце ніби палало у полум'ї і було оточене терновим вінком. З лівого боку хреста виднілися великі літери неначе із джерельної води, вони збігали на вівтар, утворюючи слова "благодать і милосердя".
Я зрозуміла, що мені була відкрита таємниця Пресвятої Трійці, разом з якою я отримала натхнення, пов'язане з іншою таємницею, яку мені не можна однак відкривати. Потім мати Божа сказала мені: "Надійшла хвилина, за якої Бог закликає Святішого Отця разом з єпископами усього світу присвятити Росію Моєму Непорочному Серцю. Він обіцяє врятувати її за допомогою цього акту. Правосуддя Боже засуджує через гріхи проти Мене, тому приходжу, щоби просити про відшкодування цих гріхів. Жертвуй себе у цьому намірі і молися".
Я переповіла усе це своєму духовному наставнику, котрий доручив мені занотувати те, чого бажала Мати Божа.
Пізніше я почула, ніби про себе, що Мати Божа скаржиться: "Ви не чуєте Мого прохання! Як і король Франції1, пошкодуєте про це і посвятите Мені Росію, але буде уже пізно. Росія поширить своє псевдовчення по всьому світі, викликавши війни і переслідування Церкви. Святіший Отець багато страждатиме".
Додаток III
Найбільш секретна частина фатімської таємниці за згодою Конгрегації у справах віровчення була оприлюднена у Римі 26 червня 2000 року. Завдяки цій публікації Фатімське послання набуло великого значення і є актуальним сьогодні.
Дата добавления: 2015-12-01; просмотров: 40 | Нарушение авторских прав