Читайте также:
|
Ідея про орієнтацію України на соціальну державу міститься у Конституційному договорі між Верховною Радою і Президентом України (від 8 липня 1995 р.) «Про основні засади організації і функціонування державної влади і місцевого самоврядування на період до прийняття Конституції України». Тут, зокрема, підкреслюється, що Договір гарантує соціальну спрямованість ринкової економіки. Чітке текстуальне вираження ідея соціальної правової держави знайшла у ст. 1 Конституції України.
Однією із найхарактерніших особливостей функціонування та розвитку сучасних економічних систем є їх соціалізація і соціальна політика, як процес використання певної частини чистого грошового доходу на потреби соціально-матеріального і соціально-духовного розвитку людини, колективів і суспільства в цілому. Вона буває трьох основних типів: соціально-економічна, як процес розширення інституту суспільної власності, функціональна, як процес використання частини чистого грошового доходу на потреби соціально-матеріального і соціально-духовного розвитку людини, і формаційна, як процес розширення суспільного і квазісуспільного секторів національної економіки. Функціональна соціалізація і соціальна політика проявляє себе на мікроекономічному, а формаційна - на макроекономічному рівні.
Соціальна ринкова економіка передбачає регулюючу роль ринку. Вона ґрунтується на приватній власності, правових гарантіях, дієвій системі державного управління, впровадженні економічних стимулів, наявності контролюючих органів. У цих межах кожна країна може розвиватися згідно зі своїми традиціями. Ринкова економіка автоматично не забезпечує добробуту та не вберігає від помилок. Вона вимагає напруженої праці, гнучкості, нових ідей, постійного порівняння досягнутого рівня продуктивності праці у своїй країні з іншими.
Попит та пропозиція, вільне ціноутворення та конкуренція визначають становище на ринку. Соціальне ринкове господарство робить ставку на вільне підприємництво, вільний вибір споживчих товарів, працю, здатність підприємців та профспілок розробляти тарифні угоди щодо рівня оплати праці. Ця система не покладається на державу та її структури, оскільки учасники ринкових відносин краще знають свої потреби і можливості.
При цьому держава слідкує за дотриманням правил гри учасниками ринкових відносин та створює відповідні умови для нормального економічного життя.
В економічній системі особливим захистом і гарантіями повинні користуватись ті, хто втратив або має обмежену працездатність. Тому виникає потреба поєднання двох складових ринкової економіки - вільного ринку та відповідальності держави. Це характерне для концепції соціальної ринкової економіки.
Дата добавления: 2015-12-01; просмотров: 45 | Нарушение авторских прав