Читайте также:
|
Публічне адміністрування
Навчальний посібник
КИЇВ 2013
Рекомендовано до друку
Укладач:
Тимцуник В.І. – доктор наук з державного управління, професор
Рецензенти:
ЗМІСТ
ВСТУП.. 6
Тема 1. Публічне адміністрування як системне суспільне явище. 12
1.1. Основні підходи до розуміння публічного адміністрування та його еволюція 12
1.2. Предмет та методологічна основа публічного адміністрування (співвідношення понять «управління» та «публічне адміністрування») 17
1.3. Формування та розвиток ідей управління суспільством. 19
1.4. Поняття соціально-інженерного та гуманітарного підходу управління суспільством 27
Тема 2. Громадське суспільство як суб’єкт формування
цілей публічного адміністрування. 33
2.1. Етапи формування громадянського суспільства. 33
2.2. Основа і інститути громадянського суспільства. 36
2.3. Функції громадянського суспільства при здійсненні
управління державою.. 38
2.4. Види громадянського суспільства. 39
2.5. Громадське суспільство як сфера формування єдиного комплексу цінностей та відносин в державі 40
Тема 3. Публічне адміністрування та влада. 45
3.1. Поняття «феномену влади». 45
3.2. Публічна влада та публічне адміністрування. 47
3.3. Влада як основний засіб публічного адміністрування. 47
3.4. Держава як суб’єкт політичної влади. поняття економічної влади. 50
3.5. Поняття «лобізму». 53
Тема 4. Публічне адміністрування та муніципальна влада. 56
4.1. Поняття публічної муніципальної влади. 56
4.2. Поняття місцевого самоврядування.
Основні фактори його формування. 59
4.3. Сфери управління та компетенції місцевого самоврядування. 60
4.4. Представницькі та виконавчі органи місцевого самоврядування. 62
4.1. Посадові особи місцевого самоврядування. 64
Тема 5. Закони та принципи публічного адміністрування. 67
5.1. Головне призначення публічного адміністрування. 67
5.2. Загальний закон соціального управління. 70
5.3. Загальносистемні принципи публічного адміністрування. 72
5.4. Закон централізації та децентралізації влади. 74
Тема 6. Публічне адміністрування як процес вироблення,
прийняття та виконання управлінських рішень. 78
6.1. Управління як визначальна функція публічного адміністрування. 78
6.2. Система управління. Об’єкти та суб’єкти управління. 79
6.3. Поняття управлінського рішення та цілей
в публічному адмініструванні 81
6.4. Послідовність прийняття управлінських рішень. 83
Тема 7. Механізми, органи, методи та стилі публічного адміністрування. 88
7.1. Структура механізму та органів публічного адміністрування. 88
7.2. Принципи організації діяльності органів публічного адміністрування. 91
7.3. Форми організації публічного адміністрування. 95
7.4. Методи публічного адміністрування. 97
7.6. Стилі публічного адміністрування. 101
Тема 8. Бюрократія в системі публічного адміністрування. 104
8.1. Бюрократія як наукова категорія. 104
8.2. Теорія бюрократії М. Вебера. 107
8.3. Сучасні підходи в оцінюванні бюрократії 113
8.4. Публічна служба. 114
Тема 9. Антикорупційна діяльність
у сфері публічного адміністрування». 119
9.1. Поняття корупції та корупційних дій. 119
9.2. Нормативно-правова база антикорупційної діяльності 121
9.3. Зони підвищеного ризику прояву корупції 122
9.4. Фактори запобігання проявам корупції 123
Тема 10. Результативність та ефективність публічного адміністрування. 128
10.1. Поняття результативності та ефективності
публічного адміністрування. 128
10.2. Критерії результативності публічного адміністрування. 128
10.3. Критерії ефективності публічного адміністрування. 130
10.4. Фактори результативності та ефективності
публічного адміністрування. 133
Тема 11. Основні засади публічного адміністрування
в соціальній сфері 135
11.1. Держава як гарант соціальної спрямованості ринкової економіки. 135
11.2. Основні види соціальної допомоги держави. 136
11.3. Забезпечення державою соціальної безпеки людини, громадянина та населення 138
11.4. Принципи оцінювання ефективності реалізації соціальної політики. 140
Тема 12. Публічне адміністрування та економіка. 145
12.1. Основні напрями формування та розвитку сучасної економічної системи 145
12.2. Основні ознаки ринкової соціально орієнтованої економіки. 146
12.3. Від економіки індустріального типу індустріального
типу до постіндустріальної економіки. 147
12.4. Основні характеристики сучасної економічної системи. 149
Тема 13. Найважливіші функції публічного адміністрування
у сфері економіки. 151
13.1. Загальна характеристика взаємовідносин суспільства та економіки. 151
13.2. Держава як гарант забезпечення умов
для підприємницької діяльності 154
13.3. Нові тенденції у взаємовідносинах суспільства та бізнесу. 156
13.4. Управління власністю в умовах демократичної правової держави. 159
13.5. Забезпечення цивілізованих засад конкуренції 162
Тема 14. Відповідальність у публічному адмініструванні 166
14.1. Структура механізму та органів публічного адміністрування. 166
14.2. Відповідальність органів державної влади
в сфері публічного адміністрування. 168
14.3. Відповідальність органів і осіб, які не перебувають
на держаній службі у сфері публічного адміністрування. 173
14.4. Правопорушення та відповідальність при здійснені міжнародної публічної діяльності 175
Перелік питань до іспиту з курсу «Публічне адміністрування». 180
Консультації 183
Список літератури. 185
Рекомендовані інтернет-ресурси. 186
ВСТУП
Вивчення курсу публічного адміністрування сьогодні набуває особливого значення у зв’язку зі змінами, що відбулися в державно-правовій системі України, закріпленням у Конституції України світових та європейських стандартів щодо прав і свобод людини і громадянина. Основоположне значення для підготовки майбутніх фахівців у галузі економіки, управління, права має вивчення публічного адміністрування, адже цей курс, з одного боку належить до циклу фундаментальних навчальних дисциплін у програмі управлінської, юридичної та економічної освіти, а з іншого – регулює суспільні відносини, що виникають у сфері державного управління в процесі здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
В України відбуваються значні зміни, пов’язані зі здійсненням адміністративної реформи. Підручник з курсу «Публічне адміністрування» підготовлено з урахуванням нового законодавства України, змін і доповнень до чинного конституційного та адміністративного законодавства нашої держави.
Публічне адміністрування базується на засадах сучасної адміністративно-правової доктрини із застосуванням значного обсягу новітньої нормативної та аналітичної інформації. У пропонованих темах, окрім базових, приділяється увага таким питанням, як нові підходи в регулювання управлінських відносин, висвітлення проблем законодавчого забезпечення державного управління, ролі та місця адміністративного управління в цій сфері тощо.
Вивчення дисципліни «Публічне адміністрування» сприяє підготовці висококваліфікованих фахівців в галузі права, економіки, управління, забезпечує оволодіння студентами знаннями щодо особливості правового регулювання економічної діяльності на державному/адміністративному рівні, а також основними навичками щодо застосування норм конституційного та адміністративного права на практиці, їх вірного розуміння.
Предмет публічного адміністрування – процес досягнення національних цілей та інтересів шляхом організації діяльності суб’єктів публічної сфери, у тому числі законодавчих, виконавчих і судових органів та органів місцевого самоврядування.
Ефективне державне управління є тим чинником, від якого значною мірою залежить цивілізаційний розвиток будь-якої держави. Саме державне управління є однією з фундаментальних підвалин забезпечення дієздатності і безпеки держави, економічного зростання, подолання бідності і забезпечення добробуту населення.
Публічне адміністрування — надзвичайно важлива сфера реалізації державної влади. За своїм змістом воно органічно поєднано з виконавчої гілкою державної влади.
Однією з важливих причин кризових суспільних явищ сьогодні є не тільки криза економіки, але й низька ефективність управлінського апарату, криза державного управління.
У радянський період в Україні державне управління розглядалось як вузька спеціальність у межах адміністративного права. А як наукова галузь знань державне управління почало активне формуватися лише в 90-ті роки минулого сторіччя.
Натомість, в сучасних умовах державне управління виокремлюється у відносно самостійну сферу діяльності, що регламентується окремою нормативно-правовою базою і потребує відповідного кадрового і наукового потенціалу. Здійснення державного управління є спеціальним напрямом у фундаментальних і прикладних суспільних науках. Таким чином, професіоналізація державного управління і державної служби зараз є глобальною світовою тенденцією.
Професіоналізація державного управління зумовила те, що у 1992 р. розпочав свою діяльність Інститут державного управління і самоврядування при Кабінеті Міністрів Україні, який вперше започаткував підготовку професійних державних службовців за магістерською програмою. На його базі 30 травня 1995 р. створена Українська Академія державного управління при Президентові України – головний вищий навчальний заклад у системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців в Україні. В цьому ж році діяльність розпочали її регіональні підрозділи у Дніпропетровську, Львові, Одесі, Харкові, які в 2001 р. отримали статус регіональних інститутів державного управління УАДУ. З часу створення академії одним з головних її завдань визначено підготовку наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації у галузі науки "Державне управління." Перший прийом до аспірантури та докторантури розпочався у 1996 році. Функціонує спеціалізована вчена рада з присудження наукового ступеня доктора, кандидата наук зі спеціальностей: 25.00.01 – теорія та історія державного управління, 25.00.02 – механізми державного управління, 25.00.03 – державна служба, 25.00.04 – місцеве самоврядування.
Інститут державного управління створений у 2006 р. у складі Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили з метою підготовки магістрів державної служби. В Інституті функціонують кафедри державної служби і державної політики та менеджменту.
Отже, державне управління в Україні здобуло офіційного визнання як галузь науки, що є вимогою часу і відповідає міжнародній практиці. Разом з тим, досі дискусійним залишається таке просте, на перший погляд, питання як назва цієї галузі. У вітчизняних і російських публікаціях за старою радянською традицією продовжується застосовуватися термін державне управління. В західних державах зазвичай застосовується до виконавчо-організаторської діяльності держави влади термін «публічне адміністрування» («Public Administration»). В Сполучених Штатах Америки як синонім використовується «Public Affairs” – можна перекласти як громадські, суспільні справи.
Відповідно, присуджуються наукові ступені з цієї спеціальності: Master of Public Administration (MPA) – магістр державного управління, Doctor of Public Administration (DPA, PhD in Public Administration) – доктор з державного управління.
Головні завдання державного управління:
1. визначення тенденцій та закономірностей розвитку суспільства;
2. виявлення та розв’язання протиріч його існування та розвитку;
3. забезпечення зберігання та зміцнення структурної і функціональної єдності суспільної системи, її здатності протистояти негативному впливу;
4. розробка і проведення реалістичної політики, яка ґрунтується на урахуванні об’єктивних можливостей, співвідношенні соціальних сил;
5. досягнення соціоекономічної рівноваги суспільства (пропорційного розвитку економічної та соціальної сфер життя).
Характеристики державного управління
1. Є найважливішим видом соціального управління;
2. Носить конкретно-історичний характер;
3. Охоплює всі три гілки влади та їх взаємозв’язок;
4. Базується на реалізації законів, закономірностей і принципів управління;
5. Орієнтоване на додержання об’єктивних законів і закономірностей суспільного розвитку;
6. Представляє собою складну динамічну систему;
7. Здійснюється спеціально створеною сукупністю органів державного управління;
8. Реалізується за допомогою державно-управлінської діяльності, що розподіляється за основними, загальними та конкретними (спеціальними) функціями управління;
9. Усвідомлено і цілеспрямовано впливає на суспільні процеси;
10. Взаємоузгоджує інтереси різних соціальних груп суспільства;
11. Має відмінності від управління комерційними організаціями;
12. Постійно самоорганізується та самовдосконалюється.
Метою вивчення дисципліни є оволодіння теоретичними знаннями з питань публічного адміністрування та набуття практичних вмінь і навичок щодо застосування законів, принципів, методів, технологій та процедур в управлінні суб’єктами публічної сфери; набуття вмінь та формування компетенцій, необхідних для виконання функцій та реалізації повноважень керівника (фахівця) суб’єкта публічного адміністрування, в тому числі для органів державної влади і місцевого самоврядування.
Основні завдання, які повинні бути розв’язані у процесі викладання дисципліни:
· узагальнення теоретичних засад у сфері публічного адміністрування, розуміння основних тенденцій та напрямів їх еволюції;
· визначення суті, законів, принципів і механізмів публічного адміністрування в розвитку суспільства;
· опанування основами методології, технологіями та процедурами публічного адміністрування об’єктів публічної сфери
· оволодіння методами формування, моніторингу та контролю управлінських рішень на національному, регіональному та місцевому рівнях, а також на рівні суб’єктів публічної сфери, з позицій загально – цивілізаційних цінностей, світового досвіду та осмислення наукових здобутків;
· набуття навичок розроблення та впровадження заходів із забезпечення результативної та ефективної діяльності суб’єктів публічної сфери.
За результатами вивчення дисципліни студенти повинні знати:
· предметну сферу і методологічну основу публічного адміністрування;
· перспективні наукові напрями розвитку публічного адміністрування;
· технології та процедури формування цілей публічного адміністрування;
· закони, принципи та механізми публічного адміністрування;
· засади, механізми, органи, методи та стилі публічного адміністрування;
· основні засади публічного адміністрування в соціальній та економічній сферах;
· особливості публічного адміністрування в добровільних об’єднаннях;
· особливості відповідальності суб’єктів публічного адміністрування за правопорушення у цій сфері.
Студенти повинні вміти:
· підготувати нормативну документацію (накази, розпорядження тощо), пропозиції, рекомендації (проекти) для суб’єкта публічного адміністрування щодо визначення стратегічних цілей, завдань та етапів управлінських рішень на основі результатів системного аналізу суспільно – політичного та соціально – економічного стану розвитку сфери управління (об’єкта управління), застосовуючи методики визначення певних показників;
· визначати технологію управління суб’єктом публічної сфери, що є раціональною за ознаками досягнення мети діяльності та ресурсами, що використовуються, з урахуванням особливостей цього суб’єкта;
· виробити процедури та основний зміст кожного етапу вироблення та впровадження управлінського рішення з визначенням термінів, виконавців і вартості;
· уживати заходи із упровадження сучасних форм і методів діяльності суб’єкта публічної сфери, його структурного підрозділу, оптимізації його функціональної та організаційної структури, виходячи зі змісту сучасних управлінських технологій;
· застосовувати методи та критерії оцінювання результативності та ефективності публічного адміністрування в умовах соціально – економічних змін.
Дата добавления: 2015-12-01; просмотров: 33 | Нарушение авторских прав